Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Кримінальна відповідальність

Як уже зазначалося, дитина може бути відібрана від матері і (або) батька на підставі рішення суду про позбавлення батьківських прав.

Виконання такого рішення здійснюється державною виконавчою службою за участю представників органу опіки та піклування. Тобто, мова йде про доволі затяжний процес, коли немає реальної загрози життю та здоров'ю дитини.

Поряд із цим є чимало випадків, коли інтереси дитини вимагають вжиття невідкладних заходів: дитина проживає з матір'ю, яка зловживає алкоголем; троє маленьких дітей, залишених матір'ю, яка торгувала на базарі, ледь не згоріли у квартирі; вітчим неодноразово домагався десятирічної падчерки на очах у її матері; важко хвору дитину батьки залишили без медичної допомоги; матір, з якою проживала дитина, мала туберкульоз; через поганий матеріальний стан батьків діти жили впроголодь, не мали елементарних речей та ін.

Для порятунку дітей, які опинилися у таких чи ще драматичніших ситуаціях, у ч. 2 ст. 170 СК передбачена можливість їх негайного відібрання від батьків за рішенням органу опіки та піклування або прокурора.

М, після того, як її чоловіка задавив трактор, стала пиячити. Постійно відлучаючись із дому, вона залишала 2-річного сина по кілька днів самого вдома. Його вихованням займалася...собака. Хлопчик не вмів ходити та розмовляти, скавучав, коли йому було погано, своєю поведінкою нагадував собаку. Коли працівники служби у справах неповнолітніх увійшли у стару хату з земляною долівкою, вони ужахнулися від побаченого.

У цій ситуації відбирати дитину було ні у кого. її просто забрали.

Орган опіки та піклування чи прокурор повинні одразу після відібрання дитини звернутися до суду за своєрідним санкціонуванням свого рішення: подати позов про відібрання дитини або позов про позбавлення батьківських прав. Отже, відібрання дитини за рішенням органу опіки та піклування чи прокурора - це тимчасовий засіб захисту прав дитини. Тривалим способом захисту буде рішення суду.

Позбавлення батьківських прав може бути застосовано до батьків лише за наявністю їхньої вини, в той час як відібрання дитини може й не бути наслідком їхньої протиправної поведінки.

Батьки відібраної дитини не втрачають батьківських прав щодо неї і не звільняються від обов'язків.

Дитина, відібрана від батьків, може бути передана органом опіки та піклування родичам, у прийомну сім'ю чи в дитячий будинок сімейного типу.

Дитина, відібрана від батьків за рішенням суду, може бути їм повернута також за рішенням суду.

3. Інші юридичні наслідки

Стягнення пені

Стягнення неустойки (пені) у разі прострочення сплати аліментів у Сімейному кодексі передбачено вперше.

Відповідно до частини 1 ст. 196 СК, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Сплата аліментів - є одним із видів грошового зобов'язання. Як зазначено у частині 1 ст. 625 ЦК, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, отже така відповідальність настає по мимо його вини. Сплата ж неустойки за прострочення сплати аліментів обумовлена наявністю вини платника аліментів. Тобто, якщо, наприклад, заборгованість виникла через несвоєчасну виплату заробітної плати чи пенсії, неправильне перерахування аліментів банками або з іншої поважної причини, пеня не нараховується. На цьому наголосив Пленум Верховного Суду України в Постанові "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (п. 22).

Вина платника аліментів презюмується, тобто вважається існуючою, але може бути спростована.

Пеня у розмірі 1% за кожен день прострочення нараховується від суми несвоєчасно виконаного або взагалі невиконаного аліментного платежу.

Протягом січня-березня В. не сплачував аліменти, визначені судом у твердій грошовій сумі - по 500 грн.

На думку окремих суддів, пеня має нараховуватися так. Оскільки прострочення за січень тривало 31 день, то В. за січень мав сплатити 500 гривень аліментів і 155 гривень неустойки. Заборгованість на кінець лютого має становити 1453 грн. (до 655 грн за січень додати 500 грн аліментів і з цієї сукупної суми -1155 визначити 1% пені, що становитиме ще 298 грн). На кінець березня сукупна заборгованість В. становить 2469 грн (до 1453 грн. додати 500 грн. аліментів за березень, плюс 1% пені за 31 день від сукупної суми (1953) - 543 грн. У результаті - сукупна заборгованість за три місяці прострочення була нарахована у 2496 грн.

Такий механізм нарахування пені взагалі і за прострочені аліменти зокрема - суперечить закону.

Відповідно до статті 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Тобто В. не може кілька разів платити пеню за несплату однієї й тієї ж грошової суми. Ця конституційна норма конкретизована у частині 2 статті 550 ЦК, згідно з якою відсотки на неустойку (тобто повторна пеня) не нараховуються. З цих норм випливає, що за січень з В. належить стягнути 500 грн аліментів і 155 грн пені.; за лютий місяць - 500 грн. плюс 140 гр. пені; за березень - 500 грн аліментів і 155 грн пені, тобто всього - 1944 грн. Або простіше - 1500 грн аліментів за три місяці і 1% (від 500 грн) за 90 днів прострочення.

Слід мати на увазі, що пеня має нараховуватися не з часу фактичного ухилення від утримання, не з часу подання позовної заяви про стягнення аліментів чи з часу набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили, а з часу невиконання рішення суду. Це означає, що позивачка не має права вимагати стягнення пені одночасно з поданням позовної заяви про стягнення аліментів.

Можливо, колись будуть внесені зміни до Кодексу і пеня нараховуватиметься з часу фактичного ненадання утримання дитині, у розмірі 1% від мінімального розміру аліментів. І це було б справедливо. "Подвиг" Сімейного кодексу полягає у подоланні позиції про недопустимість застосування пені до аліментних зобов'язань. Це було нелегко. Для удосконалення статті 196 СК уже не буде перепон.

Поміщення статті 196 у главі 15 СК може бути підставою для думки про те, що пеня стосується лише за невиконання рішення суду про стягнення аліментів на дитину. Між тим, зміст цієї статті (у ній слова "дитина" немає) дає підстави для висновку, що можливість нарахування пені має стосуватися і зобов'язання щодо утримання повнолітніх осіб. Для уникнення "різночитань" слід доповнити статтю 196 СК нормою про те, що вона застосовується до усіх зобов'язань щодо утримання.

Усунення від права на успадкування

Згідно із частиною 3 ст. 1224 ЦК, батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом, усуваються від права на спадкування. Встановлення цього факту здійснюється судом, як правило, уже після відкриття спадщини.

Кримінальна відповідальність

У статті 164 КК України встановлена кримінальна відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей. За невиконання обов'язку щодо утримання інших осіб кримінальна відповідальність не передбачена.

При розгляді таких кримінальних справ суди беруть до уваги час ухилення, наявність доходів від домашнього господарства чи оренди земельної ділянки, звернення з приводу працевлаштування до служби зайнятості, передачу дитині продуктів харчування. Доказом злісного ухилення особою від сплати аліментів на дитину можуть бути ігнорування нею викликів та попереджень державного виконавця, неявка до нього без поважних причин, приховування від нього отриманих доходів тощо.

В обвинувальному вироку суду має бути зазначено, у чому саме проявилося злісне ухилення від сплати аліментів.

Ш. був звільнений з роботи, тому став працювати виключно у домашньому господарстві, допомагаючи матері - пенсіонерці. Дитині систематично передавав вирощені ним продукти харчування, невеликі грошові суми. Апеляційний суд скасував вирок районного суду і закрив справу.