Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - Насідки визнання усиновлення недійсним

Усиновлення, визнане судом недійсним, анулюється з моменту його здійснення. У цьому разі настає складна система юридичних наслідків. Насамперед ім'я усиновлювача виключається з актового запису про народження дитини, якщо він був записаний ЇЇ батьком (матір'ю). У цьому разі відновлюється той запис, який був до усиновлення.

Усиновлювач позбавляється прав та обов'язків матері, батька дитини. Родичі усиновленого перестають бути для нього бабою, дідом, братом, сестрою, втрачаючи ті права та обов'язки, яких вони набули в результаті усиновлення.

Усиновлена дитина втрачає ті права щодо усиновлювача та його родичів, яких вона набула на підставі рішення суду.

У наведеному вище випадку з Я. визнання його усиновлення недійсним має викликати виключення його з числа осіб, які приватизували квартиру, тобто позбавлення його права на частку у спільній власності. Ця обставина мала б зумовити ще глибші роздуми щодо законності рішення суду.

У зв'язку із визнанням усиновлення недійсним відновлюються "батьківські правовідносини" між дитиною та її рідними батьками, якщо, звичайно, вони є. Якщо ж батьків немає, їй повертається статус "державної дитини".

Відновлення правового зв'язку між дитиною та її рідними батьками, іншими родичами ще не засвідчує влаштування її подальшого життя. Орган опіки та піклування має визначити подальшу долю дитини, яка після визнання усиновлення недійсним залишилася без піклування старших.

У частині 5 ст. 237 СК передбачено відновлення попереднього імені дитини. Поряд із цим, дитині надано право й надалі іменуватися прізвищем, ім'ям та по батькові, які вона одержала у зв'язку з усиновленням. Тобто, якщо дитині було присвоєно прізвище та по батькові чоловіка, який як усиновлювач був записаний її батьком, цей запис в актовому записі про народження та у свідоцтві про народження, за її бажанням чи за бажанням опікуна, органу опіки та піклування, має бути збережений. Цей запис, однак, не створюватиме для колишнього усиновлювача жодних правових наслідків.

З метою охорони інтересів дитини з колишнього усиновлювача можуть бути присуджені аліменти терміном на два роки, якщо дитина не має батьків або останні не мають змоги утримувати її.

Законом не обумовлена можливість визнання усиновлення недійсним після досягнення дитиною повноліття. Але цю обставину не слід сприймати як заборону такого визнання. Якщо, наприклад, усиновлення було фіктивним, однак це було виявлено лише після досягнення повноліття дитини, усиновлення може бути визнано недійсним на загальних підставах.

Недійсним може бути визнане усиновлення і повнолітньої особи.

На вимоги про визнання усиновлення недійсним позовна давність не поширюється.

У разі визнання усиновлення недійсним водночас скасовується попереднє рішення суду, яким це усиновлення було здійснене.

Скасування усиновлення

За статтею 45 Кодексу 1926 р., скасувати усиновлення міг "опікунський орган" на прохання батьків, якщо усиновлення було проведене без їхньої згоди. Державні, громадські організації та "приватні особи" мали право звернутися до "органів опіки" з проханням скасувати усиновлення, якщо цього вимагали інтереси дитини. Подання такої заяви до суду здійснювалося цими органами опіки.

У статті 123 Кодексу 1969 р. містилися два різні підходи: "усиновлення скасовується" і "усиновлення може бути скасоване". Перший стосувався ситуації, коли усиновлення суперечило інтересам дитини. Другий - якщо усиновлення було проведено без згоди батьків чи самої дитини, другого з подружжя за умови, що скасування усиновлення не суперечило інтересам дитини.

При розгляді судом справи мало бути враховано бажання усиновленого, якщо він досяг 10- річного віку.

Не допускалося скасування усиновлення, якщо до моменту пред'явлення вимоги до суду усиновлений досяг повноліття.

Законом України від 30 січня 1996 р. стаття 124 Кодексу була доповнена частиною другою, за якою скасування усиновлення після досягнення усиновленим повноліття стало можливим, якщо діяння усиновленого або усиновителя загрожували життю або здоров'ю усиновителя чи усиновленого, другому з подружжя або їхнім дітям. Підставою для такого доповнення було кілька звернень до Верховної Ради України від громадян, що потерпали від протиправної поведінки повнолітніх осіб, які у свій час були ними усиновлені.

З моменту набрання рішенням суду про скасування усиновлення законної сили поновлювалися усі права та обов'язки між дитиною та її батьками й іншими родичами за походженням. За дитиною зберігалося право на утримання від колишнього усиновителя, якщо підставою скасування усиновлення було неналежне виконання ним своїх обов'язків, а в дитини немає батьків або останні не мають можливості утримувати ЇЇ.

Підстави скасування усиновлення, що визначені у статті 238 СК, мають істотні відмінності. Насамперед, серед них немає процедурних порушень; відсутність згоди тих осіб, які визначені законом, є підставою для визнання усиновлення недійсним. І це правильно, оскільки забезпечена єдність підходів до скасування (припинення) певного правового явища і визнання його недійсним (анулювання).

Запозиченням законодавчого досвіду інших держав є норма пункту 2 ч. І ст. 238 СК, згідно з якою усиновлення може бути скасовано, якщо виявилося, що дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення.

Новелою є можливість скасування усиновлення, якщо між усиновлювачем і дитиною, незалежно від волі усиновлювача, склалися стосунки, які роблять їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх обов'язків неможливим.

Подружжя С. усиновиш 12- річного хлопчика, який виховувався у школі - інтернаті, оскільки його батьки були позбавлені батьківських прав. Спершу відносини між ними були нормальними. Та згодом він почав викрадати гроші, потрапив під поганий вплив, почав вживати спиртні напої, ображав своїх батьків І навіть підняв на матір руку. Змінити поведінку дитини їм не вдалося. Хлопчик приводив додому сумнівне товариство.

Згодом на вимогу П. усиновлення було скасовано.

Л. була усиновлена з пологового будинку подружжям Т. Коли їй виповнилося 15 років, вони почали готувати документи для виїзду в Німеччину, на свою етнічну батьківщину. Л., знаючи про факт усиновлення, відмовилася від виїзду і звернулася до органу опіки та піклування з проханням подати до суду позов про скасування усиновлення. В суді Л. картала своїх усиновителів за те, що не зберегли таємниці усиновлення, в результаті чого вона весь час вважала себе приниженою.

У цій ситуації Л. має право сама обирати своє місце проживання. Ніхто силоміць вивезти її за кордон не зможе. Оскільки подальше спільне проживання Л. зі своїми усиновлювачами стало неможливим, суд скасував усиновлення.

У Сімейному кодексі збережено можливість скасування усиновлення після досягнення дитиною повноліття з тих же підстав, що існували й раніше.

Як і в Кодексі 1996 р., збережено, хоча і з деяким редакційним уточненням, загальну підставу скасування усиновлення: суперечність інтересам дитини, незабезпечення їй сімейного виховання.

Якщо усиновленою була повнолітня особа, таке усиновлення може бути скасоване судом за спільною заявою усиновлювача та усиновленої особи або на вимогу когось із них, якщо сімейні відносини між ними не склалися.

Скасування усиновлення відновлює правовий зв'язок особи зі своїми родичами за походженням.

У статті 239 СК посилено охорону майнових інтересів дитини: якщо усиновлення було скасоване через його суперечність інтересам дитини і вона не передається батькам, за нею зберігається право на проживання в житловому приміщенні, у якому вона проживала після усиновлення. Тобто, йдеться про сервітутне право дитини на проживання, яке визначено у ст. 405 ЦК.

Якщо дитину не повернули батькам, з колишнього усиновлювача можуть бути присуджені їй аліменти