Українське сімейне право - Ромовська 3.В. - 9. Правові наслідки смерті усиновлювача

За Кодексами 1926р. та 1969 р., можливість позбавлення батьківських прав стосувалася лише кровних батьків. У разі невиконання усиновлювачами своїх обов'язків щодо усиновленої дитини могло відбутися лише скасування усиновлення.

Ця законодавча база сприяла виробленню аксіомного твердження про те, що позбавлення батьківських прав може стосуватися виключно рідних батьків. Тому в науці сімейного права ніхто навіть не спробував порівняти правові наслідки скасування усиновлення та позбавлення усиновлювача батьківських прав з точки зору інтересів дитини.

За таких умов норма проекту Сімейного кодексу України про можливість позбавлення батьківських прав усиновлювача, записаного батьком дитини, була розцінена Я. М. Шевченко як ледь не абсурдна. Однак така гарячкова реакція, крім емоційного компонента, не мала серйозного обгрунтування.

У статті 242 СК законодавчо закріплено інший погляд на проблему, який зумовлений потребою якомога повнішої охорони прав дитини.

Якщо усиновлювач записаний матір'ю, батьком дитини, він як носій батьківських прав може бути їх позбавлений. Хоча таке позбавлення також негативно відбивається на долі дитини, все ж воно, за своїми правовими наслідками, може бути меншим злом для дитини, ніж скасування усиновлення.

Позбавлення усиновлювача батьківських прав не вириває дитину з її нового родинного кола, а тому вона може розраховувати на матеріальну допомогу та захист від баби, діда.

Позбавлення усиновлювача батьківських прав за жодних умов не звільняє його від обов'язку утримувати дитину. Усиновлена дитина має потенційну можливість бути спадкоємцем за законом, мати право на обов'язкову частку у разі спадкування за заповітом. Крім того, у разі позбавлення батьківських прав вона ще може сподіватися на виправлення поведінки усиновлювача і поновлення його батьківських прав.

Загроза позбавлення батьківських прав є додатковим стимулом до належного виконання усиновлювачем своїх обов'язків, оскільки особа, позбавлена батьківських прав, одночасно втрачає і ряд правових можливостей: не зможе у майбутньому усиновити іншу дитину, стати опікуном чи піклувальником.

Позбавлення батьківських прав передбачено лише щодо тих усиновлювачів, які записані матір'ю, батьком дитини. Але це застереження не було обумовлено вагомими аргументами. Хоча батьківськими правами наділяються усі усиновлювачі, вирішено було передбачити застосування цієї "революційної санкції"" лише до частини з них як своєрідний правовий експеримент. Не виключено, що в майбутньому можливість позбавлення батьківських прав буде поширена на всіх усиновлювачів.

Наслідки позбавлення батьківських прав для усіх ситуацій, у тому числі й тоді, коли йдеться про усиновлювачів, однакові.

Якщо усиновлювач був записаний батьком дитини, він залишається ним й надалі, незалежно від різних життєвих ситуацій.

За час, що минув з часу прийняття Сімейного кодексу, ставлення до можливості позбавлення усиновлювача батьківських прав радикально змінилося: ця санкція трактується як засіб захисту інтересів дитини511 і категоричного несприйняття уже не викликає.

Орган опіки та піклування чи інша особа, наділена правом на звернення до суду з вимогою про захист прав дитини, має право вибирати, яка із правових санкцій: скасування усиновлення чи позбавлення усиновлювача батьківських прав, - більше відповідатиме інтересам дитини.

9. Правові наслідки смерті усиновлювача

Смерть усиновлювача викликає такі ж наслідки, як і смерть рідних матері чи батька.

Якщо на момент смерті усиновлювачів дитина є неповнолітньою, вона може бути усиновлена повторно іншою особою. Якщо вона не була усиновлена до досягнення повноліття, то згодом може бути усиновлена за правилом ч. 2 ст. 208 СК, оскільки до настання цього моменту вона була позбавлена батьківського піклування.

Після смерті усиновлювачів повнолітня Т. відновила зв'язки зі своїми кровними батьками і виявила бажання одержати нове

свідоцтво про народження, у якому вони були б записані її батьком та матір'ю.

Чи можна відновити правовідносини між ними і як це зробити?

Перед тим, як розпочати пошуки варіанта вирішення справи, слід з'ясувати, чи не будуть порушені чиїсь права або інтереси, чи не постраждають від цього інтереси суспільства, чи не буде знехтувана суспільна мораль.

На два останні, я певна, одержимо заперечну відповідь.

Покривдженими можуть виявитися батьки усиновлювачів, їхні рідні діти, які, надаючи в дитинстві позивачеві допомогу, мали підстави розраховувати на його зустрічні зобов'язання в майбутньому. Але справу можна вирішити воістину соломоновим рішенням суду: відновити відносини позивачки з рідними батьками та залишити без змін її відносини з бабою, дідом, братом чи сестрою "за законом", якщо вони, звичайно, живі й бажають цього.

Якщо би таке сталося, ми могли б зробити висновок про те, що для вирішення справи, прямої відповіді щодо якої у законі немає, суд застосував верховенство права - справедливість, добросовісність та розумність.

Чи не краще було б піти простішим шляхом, пред'явивши позов про скасування усиновлення?

Задоволення такої вимоги не було б етично виваженим кроком щодо пам'яті померлих усиновлювачів.