12.1. Поняття цивільно-правової відповідальності
Цивільно-правові порушення не можуть залишатися безкарними. Тому за невиконання чи за неналежне виконання договірних зобов'язань, порушення абсолютних прав (права власності, авторського права, особистих немайнових) не може залишатися безкарним.
Під цивільно-правовою відповідальністю розуміють невигідні наслідки майнового характеру, які настають для осіб, що допустили цивільні правопорушення. Цивільно-правова відповідальність завжди має майновий характер. Вона може виступати у формі відшкодування збитків, сплати штрафу, пені, неустойки, втрати завдатку.
За підставами виникнення вирізняють договірну та деліктну відповідальність.
Договірна відповідальність має місце, коли одна зі сторін не виконала чи неналежно виконала умови договору. Міри договірної відповідальності можуть бути передбачені як законом, так і безпосередньо договором.
Недоговірна або деліктна відповідальність випливає безпосередньо із правопорушення і за відсутності укладеного між порушником і потерпілим договором.
Якщо суб'єктів відповідальності більше одного, то цивільно-правова відповідальність може мати дольовий, солідарний або субсидіарний характер.
Дольовою або частковою відповідальністю визначається відповідальність, коли дві або більше особи відповідають перед кредитором у рівних частках, якщо інше не передбачене законом чи договором.
Солідарна відповідальність характеризується тим, що за вимогою кредитора на будь-якого боржника може бути покладена відповідальність у повному обсязі. Солідарна відповідальність настає лише у випадках, прямо передбачених законом чи договором. Так, у ст. 1190 ЦК зазначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.
Субсидіарна відповідальність (її ще називають додатковою) має місце тоді, коли у зобов'язанні беруть участь два боржники, один з яких є основним, а другий - додатковим.
Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або не дав відповіді на пред'явлену вимогу в розумний строк, кредитор має право пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Сутність субсидіарної відповідальності полягає у тому, що умовою притягнення до відповідальності додаткового боржника є неможливість повністю чи частково отримати задоволення від основного боржника.
12.2. Форми і види цивільно-правової відповідальності
Під формою цивільно-правової відповідальності розуміють форму вираження додаткових обтяжень, що покладаються на правопорушника.
Найпоширенішою формою відповідальності є відшкодування збитків. Під збитками розуміють:
1) втрати, яких особа зазнала внаслідок знищення або пошкодження її речі, а також ті витрати, до яких вона примушена у зв'язку з необхідністю відновити своє порушене право (реальні збитки );
2) доходи, які особа могла б одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Наприклад, готель не отримав планового прибутку у зв'язку з тим, що змушений був ремонтувати зіпсований постояльцем номер; внаслідок несвоєчасного ремонту транспортного засобу, який не вийшов на лінію, автотранспортне підприємство не отримало прибутку.
Неустойкою вважається передбачена договором, законом або іншими правовими актами грошова чи інша встановлена у договорі майнова цінність, яку боржник зобов'язаний сплатити або передати кредиторові у разі невиконання або неналежного виконання ним основного зобов'язання.
У співвідношенні зі збитками відповідальність може бути обмеженою, повною і підвищеною.
За загальним правом шкода, що завдана неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується у повному обсязі. Водночас, у законодавстві чи у договорі сторони можуть передбачити випадки, коли розмір відповідальності боржника може бути обмежено або збільшено.
Особливості відшкодування моральної шкоди встановлені статтями 276,1167,1168 ЦК та окремими нормативним актами.
12.3. Умови цивільно-правової відповідальності
12.4. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності
РОЗДІЛ II. РЕЧОВЕ ПРАВО
Глава 13. Право власності. Речові права
13.1. Поняття та зміст права власності
13.2. Підстави набуття права власності
13.3. Момент виникнення права власності за договором
13.4. Підстави припинення права власності
13.5. Право спільної власності