Спадкоємцем може бути будь-яка правоздатна особа. Спадкова правоздатність не залежить від віку, статі, національності, громадянства.
Водночас законодавець передбачив випадки, коли суб'єктивне право громадянина стати спадкоємцем обмежується, йдеться про так званих негідних або недостойних спадкоємців, тобто про спадкоємців, які усуваються від спадщини. Керуючись нормами загальнолюдської моралі, законодавець визначає коло осіб, які усуваються від отримання спадщини, незважаючи на їх родинні чи сімейні зв'язки з померлим, а в певних випадках, незважаючи і на раніше висловлену волю спадкодавця у заповіті.
Ще у Стародавньому Римі спадщину розподіляли, виходячи із засад справедливості і доброї совісті". Позбавлялися права на спадщину спадкоємці, які відмовилися викупити із полону спадкодавця, тяжко його образили, знищили заповіт та ін.
За чинним законодавством не мають права стати спадкоємцями:
o ні за законом, ні за заповітом - особи, які навмисно позбавили життя спадкодавця або когось із спадкоємців, або зробили замах на їх життя (якщо після вчинення замаху на життя спадкодавець, незважаючи на цю обставину, склав заповіт на користь такої особи, вона спадкує на загальних підставах);
o за законом - батьки, після дітей, щодо яких вони позбавлені батьківських прав і не були поновлені у цих правах на момент відкриття спадщини;
o за законом - батьки і повнолітні діти, які злісно ухилялися від виконання покладених на них відповідно до закону обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ці обставини підтверджені у судовому порядку;
o за законом і за заповітом - особи, які умисно перешкоджали спадкодавцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникнення права спадкування у них самих чи в інших осіб або сприяли збільшення їхньої части у спадщині; за законом - особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний у судовому порядку недійсним. (Суд може визнати право на спадкування частки майна, яке було набуте померлим подружжям під час шлюбу, який визнано недійсним після його смерті, якщо інше подружжя є добросовісним, тобто не знало і не могло знати про перешкоди до укладання шлюбу).
14.12. Прийняття спадщини. Відмова від спадщини
На момент відкриття спадщини виникає спадкове правовідношення. Водночас відкриття спадщини і закликання до спадщини недостатньо, щоб той чи інший потенційний спадкоємець став правонаступником прав та обов'язків померлого. Право на прийняття спадщини є суб'єктивним цивільним правом, зміст якого полягає у тому, що спадкоємцю надається альтернатива: прийняти спадщину або відмовитися від неї.
Прийняття спадщини - це засвідчення згоди спадкоємця вступити у всі відношення спадкодавця, які становлять у сукупності спадщину. Така згода має бути виражена способом, встановленим законом.
Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.
Спадщина вважається прийнятою, якщо спадкоємець протягом шести місяців, починаючи із часу відкриття спадщини:
- подасть заяву про прийняття спадщини у нотаріальну контору за місцем відкриття спадщини;
- спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем, не заявив про відмову від спадщини, тобто фактично вступив в управління чи володіння спадковим майно;
- малолітні, неповнолітні, недієздатні особи, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, вважаються, за загальним правилом, такими, що прийняли спадщину.
Встановлення презумпції прийняття спадщини неповнолітніми та недієздатними спадкоємцями звільняє суд від необхідності поновлювати строк для прийняття спадщини цими спадкоємцями, а також примушує нотаріуса більш відповідально ставитися до питання про видачу свідоцтва про спадщину.
Так, після смерті Д. свідоцтво про спадщину отримали його мати і син. Як з'ясувалася, у Д. була ще малолітня дочка від першого шлюбу Б., законні представники якої заяву про прийняття спадщини не подавали. Із заявою про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом частково недійсним та про продовження строку Для прийняття спадщини звернулася мати неповнолітньої Б. Райсуд, який розглядав справу, задовольнив позов.
Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Спадкоємець за законом або за заповітом може відмовитися від прийняття спадщини протягом шестимісячного строку після її відкриття.
Неповнолітня особа (віком від 14 до 18 років) може відмовитися від спадщини лише за згодою батьків (усиновлювачів) піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновителі) опікуна можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній чи недієздатній особі лише з дозволу органів опіки та піклування.
Відмова від спадщини є безумовною і беззастережною. Спадкоємець за заповітом може відмовитися від своєї частки на користь іншого спадкоємця за заповітом, а спадкоємець за законом - на користь іншого спадкоємця за законом, незалежно від його черги. Заява про прийняття спадщини може набути такого вигляду:
До шостої Київської державної нотаріальної контори Груздева Івана Сергійовича
ЗАЯВА про прийняття спадщини
8 березня 2008 р. померла моя дружина Груздева Ірина Олександрівна, яка проживала в м. Києві по вул. Лютеранській, 21, кв. 76.
Після смерті Груздєвої І.О. залишалося спадкове майно: приватизована квартира, в якій вона проживала, автомобіль ВАЗ 2101 1984 р. випуску, номерний знак КІА 12-34, предмети домашнього вжитку.
Цією заявою спадщину я приймаю і прошу видати мені свідоцтво про право на спадщину. Інших"спадкоємців за законом і заповітом немає.
19 березня 2008 р. Підпис І.С. Груздева
14.13. Охорона спадкового майна
Охорона спадкового майна здійснюється для захисту прав спадкоємців, відказоодержувачів та інших зацікавлених осіб з метою збереження майна.
Виконавець заповіту вживає заходів до охорони спадкового майна й управління ним за власною ініціативою чи за вимогою спадкоємця. Такий самий обов'язок Покладено і на нотаріуса за місцем відкриття спадщини.
Заходами з охорони спадкового майна е:
- оцінка й опис спадкового майна;
- внесення готівки, яка входить у склад спадщини, в депозит нотаріальної контори;
- передача цінних паперів, валютних цінностей, дорогоцінних металів та каменів, а також виробів із них на зберігання в банк;
- передача майна, що вимагає управління (частка у статутному капіталі, цінні папери, виключні права), у довірче управління;
- передача окремих речей на зберігання спадкоємцям або іншим особам.
Особа, яка управляє спадщиною за договором, має право на плату за виконання своїх повноважень.
14.14. Оформлення права на спадщину
Право спадкоємців на певне майно підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину (за законом чи за заповітом). У кожному свідоцтві зазначається все спадкове майно, всі спадкоємці та визначається частка спадщини спадкоємця, якому видається свідоцтво про право на спадщину.
Отримання свідоцтва про право на спадщину, за загальним правилом, є правом, а не обов'язком спадкоємця. Проте в певних випадках спадкоємець без свідоцтва про право на спадщину не зможе здійснити свої спадкові права. Так, без свідоцтва неможливо отримати грошовий вклад, цінності, які належали спадкодавцю і були здані на збереження, майно, яке знаходиться у третіх осіб, перереєструвати домоволодіння, транспортний засіб тощо.
Спадкоємець" який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Свідоцтво про право на спадщину, як правило, видається державною нотаріальною конторою за місцем відкриття спадщини після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.
Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на належну їм спадщину видається кожному із них з визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців.
Якщо спадкоємцем за заповітом чи за законом є дитина, зачата за життя спадкодавця, але ще не народжена, видача свідоцтва про право на спадщину і розподіл спадщини між спадкоємцями може відбутися лише після народження дитини.
Якщо у складі спадщини є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна.
Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.
У необхідних випадках нотаріус до закінчення строку для прийняття спадщини одним чи всіма спадкоємцями, до видачі свідоцтва про право на спадщину, може видати спадкоємцям дозвіл на одержання частини спадкового вкладу в банку на покриття витрат:
1) з догляду за спадкодавцем під час його хвороби, що передувала смерті, а також на його поховання;
2) на утримання осіб, які перебували на утриманні спадкодавця;
3) витрат, пов'язаних із повідомленням спадкоємців про відкриття спадщини та інших витрат, наприклад, пов'язаних з охороною спадкового майна.
Глава 15. Захист права власності
15.1. Поняття та засоби захисту права власності
15.2. Віндикаційний позов як засіб захисту права власності
15.3. Негаторний позов як засіб захисту права власності
15.4. Інші цивільно-правові засоби захисту права власності
РОЗДІЛ III. АВТОРСЬКЕ ПРАВО ТА ПРАВО ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ
Глава 16. Право інтелектуальної власності
16.1. Поняття права інтелектуальної власності
16.2. Об'єкти права інтелектуальної власності