Українське цивільне право - Заіка Ю.О. - 15.2. Віндикаційний позов як засіб захисту права власності

Віндикаційний позов є найважливішим цивільно-правовим засобом захисту права власності. В юридичній літературі під віндикаційним позовом традиційно розуміють вимогу неволодіючого власника до незаконного володільця про витребування свого майна у натурі. Цей позов був відомий ще римському цивільному праву (vindico - вимагати, actio геі vindicatio - віндикаційний позов).

У ст. 387 ЦК України віндикаційний позов виражено такою формулою: "Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним".

Сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Тобто змістом віндикаційного позову є витребування саме тієї речі, яка вибула із законного володіння власника.

Слід звернути увагу на такі ознаки віндикаційного позову:

1) віндикаційний позов може бути пред'явлений лише щодо індивідуально визначених речей (загублена парасоля, вкрадений автомобіль тощо). Тобто, як правило, за таким позовом неможливо витребувати з чужого незаконного володіння річ, яка визначається лише родовими ознаками (100 л бензину, 50 т пшениці тощо). Проте немає ніяких підстав для недопущення у певних випадках віндикації речей, які визначаються родовими ознаками, але за умови, що цю спірну річ можна було б так чи інакше індивідуалізувати чи ідентифікувати. Якщо у конкретному випадку є можливість виділити річ з родовими ознаками з маси однорідних речей (наприклад, вкрадена картопля залишилася ще в мішках, цегла з вантажівки ще не розвантажена тощо), то можлива і її віндикація;

2) цей позов може бути пред'явлений щодо речі, власником якої є позивач і яка перебуває у володінні відповідача. Так, якщо хтось придбав украдену чи загублену власником річ, а потім заставив її, то відповідачем за віндикаційним позовом виступатиме заставодержатель як фактичний володілець речі, а заставодатель буде притягнутий до справи як третя особа;

3) власник може вимагати повернення свого майна за цим позовом лише у тому разі, якщо інша особа володіє його майном незаконно, наприклад, громадянин знайшов чужу річ і відмовляється її повернути. Якщо ж володілець володіє чужим майном на законних підставах, то власник не може витребувати свою річ з такого володіння шляхом пред'явлення віндикаційного позову. Водночас, якщо підстава володіння змінюється, то це цілком можливо.

Цікавою у зв'язку з цим е справа, яка розглянута одним із районних судів м. Києва. Органами міліції був затриманий власник автомобіля : БМВ-316 гр-н К. Як з'ясувалося, номер кузова автомобіля було перебито, а сам автомобіль значився як украдений в Республіці Польща. У порушенні кримінальної справи проти К. було відмовлено, а автомобіль поставлений на штрафний майданчик. Через нівроку К. звернувся з позовом до районного відділу внутрішніх прав про витребування свого майна з чужого незаконного володіння, мотивуючи свою вимогу тим, що він став власником автомобіля на підставі належно укладеного договору купівлі-продажу, за півроку до нього з позовом про вилучення автомобіля ніхто не звернувся, і як добросовісний набувач він вимагає повернення йому автомобіля. Позов було задоволено;

4) захищати своє право власності віндикаційним позовом власник має можливість лише у тому разі, коли майно збереглося у натурі. За своїм змістом віндикаційний позов являє собою вимогу про поновлення у власника права володіння річчю" яка йому має належати; тому не допускається заміна цієї речі іншою. Тобто, якщо втрачена власником річ спожита, перероблена у процесі виробництва, виготовлення, будівництва тощо, то вимога власника про захист права власності за своєю сутністю вже не являтиме собою віндикаційний позов, а розглядатиметься як позов зобов'язального характеру - про надання власникові іншої речі і відшкодування збитків.

Незаконний володілець може бути як добросовісним, так і недобросовісним. У недобросовісного володільця, тобто у набувача, який самовільно заволодів чужим майном, украв або присвоїв річ, або, набуваючи річ, знав про неправомірність її придбання, власник має право в усіх випадках витребувати своє майно.

Вирішуючи питання про добросовісність чи недобросовісність набувача, суд повинен врахувати всі конкретні обставини, за яких відбувалося укладання угоди: місце, час, предмет, ціна та інші умови. Так, якщо відповідач придбав у незнайомої особи вночі на вокзалі за півціни годинника, то, звичайно, у нього була можливість передбачити, що годинник може виявитися вкраденим.

За однією справою колективне сільськогосподарське підприємство уклало бартерну угоду, за якою обміняло 10 т цукру на вантажний автомобіль одного з малих підприємств. Як було встановлено, мале підприємство отримало автомобіль у заставу від одного з кооперативів без належного оформлення документів. У свою чергу, КСП перефарбувало вантажівку, поставило на неї номери, які були зняті з аварійного автомобіля, і користувалося нею. Звичайно, що і в цьому випадку (порушений встановлений порядок відчуження транспортних засобів і їх реєстрації) про добросовісність відповідача також йтися не може.

Незаконним добросовісним володільцем є особа, яка не знала і не повинна була знати про те, що особа, в якої придбане майно, не мала права його відчужувати, тобто володілець був упевнений, що він володіє своєю річчю, а не чужою. Скажімо, особа законно придбала річ у комісійному магазині.

У добросовісного володільця власник не завжди має право вимагати повернення свого майна. Так, у випадках, коли річ вибула з володіння власника з його волі внаслідок незаконних дій особи, яка є стороною за договором найму, оренди, зберігання й оплатно опинилася у володінні добросовісного володільця, то власник речі позбавлений права вимагати повернення цієї речі.

Якщо ж майно набуте добросовісним володільцем безоплатно від особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його в усіх випадках.

Від добросовісного набувача не можуть бути витребувані гроші і цінні папери на пред'явника (навіть, якщо власник записав номери грошових купюр, акцій, облігації тощо).

У добросовісного володільця, який придбав річ оплатно, власник має право витребувати своє майно лише у тому разі, коли воно вибуло з його володіння не з його волі (викрадене, загублене). Таким самим чином вирішується питання про витребування майна, яке вибуло з володіння особи, якій власник передав річ за договором. Тобто, якщо така річ вибула з володіння такої особи проти її волі, вона також повертається власникові.

Чому задоволення віндикаційного позову законодавець поставив у залежність від того: вибуло майно з володіння власника з його волі чи ні?

Якщо майно опинилося у добросовісного набувача, то не може не виникнути колізії між його інтересами та інтересами власника майна.

Передаючи за договором майно у тимчасове володіння іншій особі, власник несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, яка б заслуговувала довіри, то він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не виправдала його довіру за договором.

Цим і пояснюється позиція законодавця, який, захищаючи у даному випадку інтереси добросовісного набувача, позбавляє власника права віндикації, одночасно надаючи йому можливість вимагати відшкодування збитків від недобросовісного контрагента у порядку зобов'язально-правового позову.

Віндикаційний позов може мати такий вигляд

До Автозаводського районного суду у м. Кременчук Позивач: Плюшкін Степан Іванович, який проживає за адресою: вул. Георгієвська, 7, м. Кременчук Відповідач: Собакевич Михайло Семенович, який проживає за адресою: вул. Локомотивна, 2, м. Кременчук

ПОЗОВНА ЗАЯВА про витребування майна з чужого незаконного володіння

У травні. 1967 р. мною було куплене на ярмарку відро оцинковане, десятилітрове, яким я користувався для господарських потреб. Підтвердити це можуть моя куховарка Настя та ключниця Марфа. У минулому році у відрі з'явилася дірка і лудильник Кузьма його примітно запаяв.

На святі іменини відбув до дочки своєї Олександри погостювати в Потоки, а повернувшись 20 числа з жалем виявив відро своє на подвір'ї у сусіда свого Собакевича М.С., який повернути його категорично відмовляється, посилаючи на те, що придбав його третього дня у циган нетутешніх.

Мої мирні наміри у відповідача розуміння не дістали, у зв'язку з відсутністю у господарстві такої необхідної речі потерпаю я в злиднях і щодня несу збитки нечисленні.

Відповідно до ст. 387 ЦК України

Прошу:

І. Зобов'язати відповідача повернути належне мені відро, дата ( підпис С. Плюшкіна )

Майно власника за час перебування в іншої особи могло приносити незаконному володільцю певні доходи. Як же вирішується питання щодо доходу, який був отриманий чи міг бути отриманим від майна за час його перебування у чужому незаконному володінні?

Відповідь на це запитання залежить від того, чи був володілець добросовісним, чи недобросовісним.

Недобросовісний володілець зобов'язаний повернути всі доходи, які він отримав, чи повинен був отримати за час незаконного володіння. Якщо ж плоди чи доходи неможливо повернути в натурі, незаконний володілець відшкодовує власникові їх вартість.

Добросовісний володілець повинен повернути лише ті доходи, які він отримав або повинен був отримати з того часу, коли він дізнався або повинен був дізнатися про неправомірність свого володіння, або. коли він отримав повістку за позовом власника про повернення майна. До цього моменту всі отримані доходи належать володільцю, і він не зобов'язаний відшкодовувати власникові вартість отриманих, відчужених чи спожитих доходів.

Володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний), у свою чергу, має право вимагати від власника відшкодування понесених ним витрат на майно з того часу, з якого власникові належать доходи від майна,

Необхідними вважаються виграти на утримання речі і підтримання її у нормальному стані (витрати на поточний і капітальний ремонт, техобслуговування тощо),

Оскільки від добросовісного набувача доходи можуть бути витребувані лише з того часу, коли він дізнався чи повинен був дізнатися про неправомірність свого володіння, то необхідні витрати до цього моменту повинні покриватися за рахунок отриманого доходу.

За час володіння і добросовісний, і недобросовісний володілець можуть вийти за межі необхідних витрат і поліпшити стан речі, підвищити її вартість, покращити якість. Добросовісний володілець має право залишити за собою зроблені ним поліпшення, якщо їх можна відділити від речі без її пошкодження. Якщо ж це зробити неможливо (наприклад, гараж обкладено цеглою), то добросовісний набувач має право вимагати відшкодування таких витрат, але за умови, що їх розмір не перевищує вартості самої речі.