Українське цивільне право - Заіка Ю.О. - Глава 29. Транспортні договори

29.1. Транспортне законодавство

Транспортне законодавство - це сукупність нормативних актів, які визначають основні правові, економічні та організаційні засади діяльності транспорту, правовий статус транспортних підприємств, їх взаємовідносини з клієнтурою та органами виконавчої влади, умови перевезення, порядок використання транспортних шляхів сполучення, організацію безпеки руху на транспорті.

Окрім законів України "Про транспорт" (10 листопада 1994 р.), "Про залізничний транспорт" (4 червня 1996 р.), "Про трубопровідний транспорт" (15 травня 1996 р.), "Про автомобільний транспорт" (5 квітня 2001 р.), основними нормативними актами є такі транспортні кодекси та статути: Повітряний кодекс України (4 травня 1993 р.); Кодекс торговельного мореплавства України (9 грудня 1994 р.); Статут автомобільного транспорту України (27 червня 1969 р.); Статут залізниць України (6 квітня 1998 р.); Статут внутрішнього водного транспорту СРСР (15 жовтня 1955 р.).

На кожному виді транспорту затверджені спеціальні правила перевезень - вантажів, пасажирів, пошти, багажу. На окремих видах транспорту затверджені спеціальні правила перевезень, які враховують специфіку об'єктів, які перевозяться (швидкопсувний вантаж, небезпечний, негабаритний, тварин тощо).

Наприклад, Порядок обслуговування громадян залізничним транспортом затверджений постановою КМ України від 19 березня 1997 р.; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом затверджені наказом Мінтрансу та зв'язку України від 27 грудня 2006 р. (із змінами від 03.08.2007).

29.2. Поняття та види транспортних договорів

Транспорт є однією із найважливіших галузей суспільного виробництва. Особливість цієї галузі полягає у тому, що в процесі діяльності транспорту не створюється нова вартість, оскільки продукція транспорту - це сам процес переміщення вантажів, багажу, пасажирів.

Транспортними договорами називаються договори з перевезення вантажів, пасажирів і багажу, а також інші договори з надання транспортних послуг, які пов'язані з перевезенням або спрямовані на переміщення вантажів іншим способом. Транспортною системою України є залізничний, річковий (внутрішньо-водний) морський, автомобільний і повітряний транспорт. Окрім цього вирізняють особливий різновид транспорту - трубопровідний. Природа зобов'язань, які виникають при переміщенні товарів по трубопроводу, має змішаний характер: тут поєднуються елементи зобов'язань з передачі майна (нафти, газу) і надання послуг (транспортування, зберігання). Тому до трубопровідного транспорту застосовується особливе законодавство, включаючи правила щодо постачання енергоресурсами.

Транспортні договори поділяються на основні та допоміжні.

Основні транспортні договори регулюють відносини, які виникають між транспортними підприємствами і клієнтурою з приводу предмета перевезення, тобто надання послуг, які стосуються безпосередньо перевезення. До основних транспортних договорів належать договори: перевезення вантажів, пасажирів,' пошти, багажу, вантажобагажу і буксирування.

Допоміжні договори лише сприяють належному виконанню основного і самостійно існувати не можуть. До допоміжних транспортних договорів належать договори поштової і вантажної експедиції, на експлуатацію під'їзних шляхів, на подачу і прибирання вагонів, на очистку вагонів тощо.

29.3. Поняття та види перевезень

Перевезення, залежно від видів транспорту, якими вони здійснюються" поділяються на:

а) залізничні; б) автомобільні; в) внутрішніми водними шляхами (річкові); г) морські; д) повітряні.

За характером об'єкта, що перевозиться, розрізняють перевезення вантажу, вантажобагажу, багажу, пасажирів і пошти.

Залежно від того, здійснюються перевезення одним чи декількома транспортними підприємствами, перевезення поділяються на:

а) місцевого сполучення (перевезення у межах територіальної сфери дії одного транспортного підприємства);

б) прямого сполучення (перевезення декількома транспортними підприємствами одного виду транспорту);

в) прямого змішаного сполучення (перевезення декількома транспортними підприємствами різних видів транспорту, але за єдиним транспортним документом).

Практичне значення цієї класифікації полягає у тому, що залежно від виду перевезення, визначається: строк, коли вантаж вважається втраченим; норми природних втрат при перевезенні; певні вантажі заборонено перевозити прямим змішаним сполученням (наприклад, вантаж навалом, розсипом).

На морському транспорті перевезення бувають а) каботажними (між портами України) та б) міжнародними.

На залізничному транспорті вирізняють повагонні перевезення, перевезення дрібними відправками (у так званих "збірних" вагонах), помаршрутні перевезення (тобто перевезення в одному напрямку, одному вантажоодержувачу, групи вагонів з родовим, малоцінним вантажем (гравій, пісок), коли на весь потяг оформляється одна залізнична накладна).