Облік і аудит у банках - Васюренко О.В. - 7.6. Порядок проведення та відображення в бухгалтерському обліку результатів інвентаризації основних засобів і нематеріальних активів

Інвентаризація здійснюється для встановлення і приведення у відповідність даних бухгалтерського обліку з фактичною наявністю основних засобів.

Інвентаризація проводиться:

• не рідше одного разу на рік перед складанням річного звіту;

• у разі зміни матеріально відповідальних осіб;

• при встановленні фактів крадіжок, зловживань, пошкодження цінностей;

• у разі пожежі або стихійного лиха;

• у разі реорганізації чи ліквідації установи банку;

• у разі передавання майна банку в лізинг (оренду) та в інших випадках, передбачених законодавством України.

Для проведення інвентаризації створюється інвентаризаційна комісія.

Основні засоби і нематеріальні активи реєструються в інвентаризаційних описах. Після звіряння даних описів з даними обліку встановлюються розбіжності, причини яких з'ясовуються.

Результати інвентаризації відображаються у протоколі засідання інвентаризаційної комісії. Протокол інвентаризаційної комісії має розглянути і затвердити керівник банку в 5-денний строк.

Затверджені результати інвентаризації мають відображатися в обліку та звітності того місяця, в якому проведена інвентаризація, але не пізніше грудня місяця звітного року.

Основні засоби та нематеріальні активи, виявлені у надлишку, підлягають оприбуткуванню.

Вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, яких не вистачає) необоротних активів списується на витрати звітного періоду. Суми нестач і втрат від псування цінностей до встановлення осіб, які мають відшкодувати нестачі чи втрати, відображаються за позабалансовими рахунками.

Після встановлення осіб, які мають відшкодувати збитки, належна до відшкодування сума відображається за рахунком 3552 А "Нестачі та інші нарахування на працівників банку" та зараховується до доходу звітного періоду.

Бухгалтерські проводки

1. Оприбуткування виявлених у надлишку основних засобів та нематеріальних активів:

Д-т 4300, 4400,4500

К-т 6499

2. Виявлення нестач і втрат від псування цінностей:

• до встановлення осіб, які мають відшкодувати нестачі чи втрати:

Д-т 7490, 4309, 4409, 4509

К-т 4300, 4400, 4500

• одночасно:

Д-т 9617

К-т 9910

• після встановлення осіб, які мають відшкодувати збитки:

Д-т3552

К-т 6499

• одночасно:

Д-т 9910

К-т 9617

• у разі відшкодування вартості основних засобів винними особами:

Д-т 1200, 2600, 2620, 1001

К-т 3552

Д-т3580 К-т 3552

• формування резерву на суму сумнівної дебіторської заборгованості:

Д-т 7705

К-т3590

• у разі визнання дебіторської заборгованості безнадійною:

Д-т 3590

К-т 3580

• одночасно:

Д-т 9617

К-т 9910

7.7. Порядок відображення в бухгалтерському обліку запасів матеріальних цінностей банку

Запаси матеріальних цінностей визнаються активом, якщо є ймовірність того, що банк отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, а їх вартість можна достовірно визначити.

До складу запасів матеріальних цінностей включаються матеріальні цінності, призначені для забезпечення безперервної роботи банку, надання послуг. Запаси матеріальних цінностей складаються з господарських матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів.

До запасів господарських матеріалів належать товарно-матеріальні цінності, потрібні для діяльності банку, для ремонту приміщень та інших основних засобів (канцелярське та інше приладдя).

До складу запасів малоцінних предметів включаються предмети дрібного інвентарю за вартістю нижчою від граничної вартості предметів, що належать до основних засобів, установленої Міністерством фінансів України.

Швидкозношуваними вважаються предмети зі строком служби менше від одного року.

Операцій з придбання матеріальних цінностей впливають на фундаментальну облікову модель так:

Активи = Зобов'язання - Капітал (Доходи - Витрати) Запаси матеріальних цінностей.

Основними завданнями обліку запасів матеріальних цінностей є: правильне і своєчасне документування і відображення операцій за рухом запасів товарно-матеріальних цінностей; контроль за залишками, надходженням і витратами запасів; контроль за зберіганням запасів.

Порядок обліку установами банків запасів матеріальних цінностей регламентується Інструкцією з бухгалтерського обліку запасів матеріальних цінностей банків України, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 10 грудня 2004 р. № 625.

Облік операцій за матеріальними цінностями ведеться за рахунками 3-го класу Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України

3 Операції з цінними паперами та інші активи і зобов'язання

34 Запаси матеріальних цінностей

Запаси матеріальних цінностей відображаються в бухгалтерському обліку за їх первісною вартістю і не переоцінюються.

Для визначення вартості одиниці запасів матеріальних цінностей (однорідних, придбаних за різними цінами матеріальних цінностей, виданих зі складу в експлуатацію або для реалізації та оцінки їх кінцевих запасів) застосовуються такі методи:

• метод "перше надходження – перший видаток" (ФІФО) передбачає, що цінності, які надійшли на склад першими, першими і передаються в експлуатацію;

• метод середньозваженої вартості передбачає, що під час кожного надходження матеріальних цінностей на склад середньозважена вартість кожної одиниці товару на складі має бути перерахована. Надалі запаси зі складу в експлуатацію передаються за цією вартістю доти, доки на склад не надійдуть нові матеріальні цінності й не відбудеться новий перерахунок середньої вартості цінностей. Вартість кожної одиниці запасів визначається як середня величина вартості цінностей на початок облікового періоду та вартості подібних цінностей, придбаних протягом цього облікового періоду. Середньозважена вартість одиниці запасів матеріальних цінностей дорівнює сумі вартості наявних та отриманих запасів, розділеній на кількість одиниць запасу цінностей;

• метод ідентифікованої вартості передбачає ведення записів за кожною окремою одиницею запасів, що придбані, передані в експлуатацію або реалізовані. За ідентифікованою вартістю оцінюються запаси, що не можуть замінювати один одного.

Для всіх одиниць запасів матеріальних цінностей, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується лише один із наведених методів. Вибраний метод визначення вартості запасів матеріальних цінностей обумовлюється обліковою політикою банку.

Аналітичний облік запасів товарно-матеріальних цінностей ведеться в інвентарних картках. Записи в інвентарних картках здійснюються на кожну товарно-матеріальну цінність окремо або на групу однорідних цінностей. Інвентарні картки можуть вестися автоматизовано або вручну. Будь-яка форма ведення цього регістру має забезпечувати наявність усіх необхідних реквізитів і можливість звіряння аналітичного обліку із синтетичним на будь-яку дату.

Придбані матеріальні цінності, що надходять на склад у запас, у бухгалтерському обліку оприбутковуються за первісною вартістю за рахунком 3400 А "Запаси матеріальних цінностей на складі".

У разі відсутності в розпорядженні банку складу придбані матеріальні цінності відображаються за балансовим рахунком 3402 А "Запаси матеріальних цінностей у підзвітних осіб".

Бухгалтерські проводки

1. Придбання матеріальних цінностей:

• попередня оплата:

Д-т 3510

К-т 1200,2600

• отримання матеріальних цінностей:

Д-т 3400

К-т 3510

2. Якщо оплата за матеріальні цінності здійснюється після їх отримання:

• отримання матеріальних цінностей:

Д-т 3400

К-т 3610

• перерахування коштів за отримані матеріальні цінності:

Д-т 3610

К-т 1200,2600

3. Якщо банк не має складу, придбані матеріальні цінності відображаються бухгалтерськими проводками:

• за умовою попередньої оплати:

Д-т 3402

К-т3510

• у разі передавання матеріальних цінностей в експлуатацію:

Д-т 7405,7409, 7420,7421,7431,7432,7433,7442,7454,7455,7499

К-т 3402

Запаси товарно-матеріальних цінностей можуть вибувати з балансу внаслідок передавання їх в експлуатацію, списання за непридатністю для подальшого їх використання, недостачі, безоплатного передавання філіям (відділенням) банку та іншим банкам і організаціям, реалізації тощо.

Передача матеріальних цінностей зі складу в експлуатацію, їх реалізація тощо здійснюються за вартістю, яка визначається за допомогою методів визначення вартості запасів матеріальних цінностей.

Вартість матеріальних цінностей, переданих в експлуатацію, відображається за рахунками витрат, а використаних на створення та поліпшення основних засобів – за рахунками капітальних вкладень.

Пошкоджені, застарілі та зіпсовані матеріальні цінності підлягають списанню з балансу. Вартість повністю втрачених (зіпсованих або тих, яких не вистачає) матеріальних цінностей списується на витрати звітного періоду. Суми витрат від псування цінностей до часу встановлення осіб, які мають відшкодувати нестачі або втрати, відображаються за позабалансовими рахунками. Після встановлення осіб, які мають відшкодувати збитки, належну до відшкодування суму відносять до дебіторської заборгованості та доходу звітного періоду.

У разі реалізації запасів матеріальних цінностей дохід або витрати від реалізації визначаються як різниця між вартістю продажу та вартістю, обчисленою одним із методів визначення вартості запасів матеріальних цінностей.

Бухгалтерські проводки

1. Видача товарно-матеріальних цінностей зі складу в експлуатацію:

Д-т 7405,7409,7420, 7421, 7431, 7432,7433, 7442,7454,7455,7499

К-т 3400

2. Використання матеріальних цінностей на створення та поліпшення основних засобів:

• на суму вартості матеріальних цінностей, виданих зі складу:

Д-т 3402

К-т 3400

• на суму вартості матеріальних цінностей, використаних на створення та поліпшення основних засобів:

Д-т 4430, 4530

К-т 3402

• на суму створення та поліпшення об'єкта основних засобів:

Д-т 4400, 4500

К-т 4430,4530

3. Видача господарських матеріалів зі складу у підзвіт підзвітній особі:

Д-т 3402

К-т 3400

4. Повернення підзвітною особою отриманих господарських матеріалів на склад:

Д-т 3400

К-т 3402

5. Використання підзвітною особою отриманих господарських матеріалів за призначенням:

Д-т Рахунки витрат залежно від використання цінностей за призначенням

К-т 3402

6. Списання з балансу пошкоджених, застарілих та зіпсованих товарно-матеріальних цінностей:

• визнання витрат звітного періоду:

Д-т 7499

К-т 3400,3402

• одночасно:

Д-т 9617

К-т 9910

• у разі встановлення осіб, які мають відшкодувати збитки:

Д-т 3552

К-т 6499

одночасно:

Д-т 9910

К-т 9617

• у разі відшкодування вартості матеріальних цінностей:

Д-т 1001,1200

К-т 3552

• якщо невідшкодована частина збитків визнана сумнівною щодо її погашення боржником:

Д-т 3580

К-т 3552

9. Реалізація запасів матеріальних цінностей:

• у разі перевищення визначеної вартості матеріальних цінностей над виручкою від реалізації:

Д-т 1001, 1200, 2600, 2620

Д-т 7499 К-т 3400

• у разі перевищення виручки від реалізації визначеної вартості матеріальних цінностей:

Д-т 1001, 1200, 2600, 2620

К-т 3400

К-т 6499

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Визначте критерії та правила обліку необоротних активів банку.

2. Охарактеризуйте рахунки, призначені для обліку операцій за основними засобами та нематеріальними активами.

3. З яких витрат складається первісна вартість придбаних та створених банком основних засобів та нематеріальних активів?

4. У чому полягає сутність поліпшення основних засобів та вдосконалення нематеріальних активів?

5. Охарактеризуйте рахунки, за якими обліковуються витрати, пов'язані з поліпшенням основних засобів та вдосконаленням нематеріальних активів.

6. Як впливають на залишкову вартість витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів у придатному для використання стані?

7. Визначте порядок та особливості відображення в обліку переоцінки основних засобів та нематеріальних активів.

8. Визначте порядок нарахування та особливості відображення в обліку амортизації основних засобів та нематеріальних активів.

Ринкова вартість – сума, яку можна отримати від продажу активу на активному ринку.

Роялті – платіж за використання нематеріальних активів банку (патентів, авторського права, програмних продуктів).

Справедлива вартість – сума, за якою може бути здійснений обмін активу або оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами.

Строк корисного використання (експлуатації) – очікуваний період часу, протягом якого основні засоби чи нематеріальні активи використовуватимуться банком або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний банком обсяг продукції (робіт, послуг).

Сума очікуваного відшкодування необоротного активу – найбільша з двох оцінок, а саме чиста вартість реалізації або теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від використання необоротного активу, включаючи його ліквідаційну вартість.

Теперішня вартість – дисконтована сума майбутніх платежів (з вирахуванням суми очікуваного відшкодування), що, як очікується, буде потрібна для погашення зобов'язання в процесі поточної діяльності банку.

Теперішня вартість майбутнього платежу під визначений процент – сума, яку необхідно вкласти на цей час під визначений процент для отримання відповідної суми в майбутньому.

Удосконалення нематеріальних активів – витрати, пов'язані з удосконаленням нематеріальних активів і підвищенням їх можливостей та строку використання, які сприятимуть збільшенню первісно очікуваних майбутніх економічних вигід.

Фінансовий інструмент – контракт, який одночасно приводить до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного суб'єкта підприємницької діяльності і фінансового зобов'язання або інструменту власного капіталу в іншого.

Чиста вартість реалізації необоротного активу – справедлива вартість необоротного активу з вирахуванням очікуваних витрат на його реалізацію.