Українське цивільне право - Ромовська З.В. - Термінологічні проблеми

1. Праця і власність

Як уже зазначалося, серед об'єктів права власності є такі, що створені працею людини, і ті, що створені Творцем, Природою.

Говорячи про першу групу об'єктів, одночасно маємо на увазі, що у тій чи іншій речі втілена не лише праця людини взагалі, а саме тієї людини, яка нею володіє. Щодо другої: завдяки праці (обробітку землі, догляду за лісом) ці об'єкти не лише приносять користь людям сьогодні, а й відновлюють свої природні можливості, щоб служити нинішньому та прийдешнім поколінням.

Як засвідчує українська народна філософія, Хто робить, той ся доробить; Хто робить, той голий не ходить; Працює, як чорний віл; Журба сорочки не дасть. За звичаєвим правом, основним джерелом власності визнавалося трудове набуття матеріальних благ. Цей важливий правовий принцип, що відображав ідеологію трудового люду, зумовлював повагу до власності, здобутої чесною працею, її освячення та, водночас, - негативне ставлення до нетрудового або злочинного збагачення. Працьовитість та дбайливість вважалися єдино правомірним джерелом достатку і заможності селянина132. Не втратили своєї актуальності й слова Г. Сковороди про шляхетність чесної праці.

Іван Франко називав працю єдиною основою людського щастя і добробуту133.

Праця - це невід'ємний біосоціальний стан людини134. Гасло "хто не працює, той не їсть", що містилося у статті 12 Конституції УРСР 1937 р. та відображало одну з ідеологічних засад радянської держави, зумовило згодом запровадження навіть кримінальної відповідальності за "тунеядство",35.

У статті 12 Закону України "Про власність" було зазначено, що праця громадян є основою створення і примноження їх власності.

Критики цієї норми вважали її ідейно застарілою. Однак навряд чи мали вони для цього підстави, адже йдеться не лише про фізичну працю. Працює підприємець, який організовує виробництво, шахтар, продавець, працює артист, поет. Не можна було не помітити у цій нормі й слів "є основою", що не виключало можливості створення і примноження власності громадянина і без вкладення ним фізичної чи інтелектуальної праці (прийняття подарунка чи спадщини, одержання виграшу, процентів за банківський вклад, орендної плати тощо).

У Конституції України та Цивільному кодексі немає норми про взаємозв'язок праці та достатку і лише у статті 43 Конституції йдеться про "можливість заробляти собі на життя працею". Проте відсутність такої норми не можна сприймати як заперечення значення праці у житті кожної людини і суспільства в цілому.

Згідно із пунктами 4 статті 81 КПК, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в дохід держави. Ця норма підтверджує тезу про те, що за допомогою злочину набути право власності неможливо. Злодій, хабарник може стати лише квазівласником, прикриваючись презумпцією законності заволодіння майном.

2. Виникнення права власності на річ

Термінологічні проблеми

Термінологічні цивільному законодавстві, доктрині, проблеми судовій практиці щодо права власності часто вживається в одних і тих самих ситуаціях низка близьких за значенням, але не тотожних термінів: виникнення, набуття, перехід, передання. Задля понятійної чистоти, однозначності трактування спробуймо провести їх "інвентаризацію".

Термін "виникнення" права власності слід застосовувати лише щодо нової, раніше не існуючої речі, а також до речі, яка колись мала власника, але в даний момент вона його не має або він невідомий136.

Набуття права власності охоплює усі можливі юридичні факти, спрямовані на отримання конкретною особою статусу власника як щодо заново створеної речі, так і щодо речі, яка попередньо уже мала одного чи кількох власників. Так, особа за певних умов може набути право власності на загублену кимось річ. Особа може набути право власності на підставі договору з її попереднім власником. Держава набуде право власності в результаті конфіскації.

У статті 66 ЦК 1922 р. було записано таке: "Право власності на річ переходить на підставі договору між відчужувачем і набувачем". А може, право не переходить саме по собі, а передається від одного до другого? На мій погляд, все таки краще - передається.

Передання права власності - це, іншими словами, заміна теперішнього власника на нового, яка здійснюється найчастіше на підставі договору між ними.

Висловлена думка про те, що право власності володіє ознакою слідування - воно слідує (переміщається) за річчю у разі правомірного переходу речі від однієї особи до іншої. Очевидно, у ній зміщено акценти: не право слідує за річчю, а річ слідує за правом. Якщо продавець, наприклад, після укладення договору відмовився від передачі проданої речі, вона може бути від нього витребувана.