Українське цивільне право - Ромовська З.В. - Спорудження будинку

Людина вдома, у своєму господарстві чи на роботі постійно творить нові матеріальні субстанції: готує їжу, вирощує квіти, городину, збіжжя, шиє одяг, взуття, пече хліб, плавить метал, виробляє машини, зводить будинки тощо. Тобто працею її розуму та рук постійно творяться нові речі. Створення нової речі, тобто тієї, якої раніше не було, має результатом виникнення права власності щодо неї.

Намелювання картини, виготовлення меблів - це дії, які засвідчують факт виникнення права власності у художника-творця чи замовника, за договором з яким ці речі створювалися. Ці особи стануть первинними власниками, оскільки досі відповідної речі ще не існувало.

Створення особою речі для своїх потреб - це юридичний вчинок, оскільки право власності виникне у неї й тоді, коли її дії не були спрямовані на настання такого правового результату.

Згідно із частиною 2 статті 837 ЦК, предметом договору підряду може бути виготовлення речі. Виконання підрядником свого обов'язку за договором засвідчує створення нової речі. Відповідно до статті 876 ЦК, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник.

Спорудження будинку

"Якщо не Господь будує дім, даремно працюють будівничі" (з Євангелія).

Згідно із Законом України "Про основи містобудування" та Законом України "Про планування і забудову територій", новозбудовані об'єкти мають бути прийняті в експлуатацію. Прийняття в експлуатацію здійснюється відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 8 жовтня 2008 р.

Виникнення права власності на споруджений будинок чи іншу новобудову зумовлене дотриманням відповідних правил: відведення земельної ділянки для цієї мети, затвердження проекту, одержання дозволу на будівництво, дотримання проекту та будівельних норм і правил. Нехтування навіть однією із цих вимог є підставою для кваліфікації будівлі як такої, що будується або збудована самочинно.

"Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього", - так записано у частині 2 статті 376 ЦК. Іншими словами, ця будівля, хоча й фізично існує, але не є об'єктом права власності.

Ф. М. звернувся до суду з позовом про визнання права власності на весь будинок "у порядку спадкування". Суд задовольнив його вимогу частково - щодо 'А будинку. Апеляційний суд вважав, що, оскільки позивач просив визнати за ним право власності на весь будинок, районний суд не міг визнати право власності лише на половину.

У матеріалах справи були достатні докази того, що Ф. М. спорудив будинок самочинно, на що суди однак уваги не звернули. Касаційна інстанція усі попередні судові рішення скасувала, закривши провадження у справі, оскільки суд не розглядає спори щодо приналежності самочинно збудованого об'єкта.

Та чи має самочинний забудовник хоча б якісь права на таку будівлю?

Чи може він чинити опір тому, хто намагався викрасти з будинку двері чи паркет? Чи має він право на звернення до суду з вимогою про захист?

На кожне з цих запитань можна відповісти ствердно. Як вважає Верховний Суд України, забудовник є власником тільки будівельних матеріалів, використаних у процесі будівництва, а тому має право на захист лише у цій якості. Деяка штучність такого трактування є очевидною, адже не можна бути власником того, чого вже у первісному вигляді (цемент, пісок, цегла тощо) немає, оскільки воно, завдяки праці, перетворилося на нову якість.

Як і раніше, у статті 376 ЦК передбачено можливість судової санації самочинного будівництва у разі надання у встановленому законом порядку земельної ділянки під уже збудоване нерухоме майно137. Задоволення судом позову про визнання права власності на будівлю дає можливість позивачеві обійти встановлені законом вимоги про продаж чи оренду землі на конкурсних засадах138.