Українське цивільне право - Ромовська З.В. - 3. Обмеження права власності

Права власника щодо володіння, користування чи розпорядження майном можуть бути стиснуті, за словами И. О. Покровського, гирями, право накласти які держава завжди резервує за собою задля задоволення суспільного чи індивідуального інтересу2,1.

У частині 1 статті 64 Конституції України зазначено, що конституційні права не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Це загальне правило стосується, безперечно, і права приватної власності як права конституційного. У частині 2 цієї статті перелічені права і свободи, які не можуть бути обмежені в умовах воєнного та надзвичайного стану, однак права власності серед них немає. Це значить, що право власності може бути обмежене.

Відповідно до Закону України "Про правовий режим надзвичайного стану", на юридичні особи "усіх форм власності" може бути покладена квартирна повинність (для тимчасового розміщення евакуйованого або тимчасово переселеного населення, а також аварійно-рятувальних формувань), їхні ресурси можуть бути мобілізовані та використані для відвернення небезпеки, ліквідації надзвичайної ситуації, їхня діяльність може бути переорієнтована на виробництво необхідної продукції. Може бути тимчасово заборонено будівництво, встановлено карантин, обмежено або тимчасово заборонено торгівлю алкогольними напоями.

У Законі України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено можливість використання потужностей підприємств для потреб оборони, вилучення від усіх власників майна, зокрема транспортних засобів, для потреб оборони. Квартирна повинність може бути застосована і щодо громадян. У разі порушення вимог або невиконання заходів правового режиму воєнного стану може бути вилучена теле-, відео-, аудіоапаратура, комп'ютери, радіопередавальне обладнання.

Отже, кожен із цих різних за змістом заходів, що може бути застосований в умовах воєнного та надзвичайного станів, - це обмеження права власності.

Та чи справді перелік підстав обмеження права приватної власності, визначений у цих Законах, є вичерпним? Перш ніж дати відповідь на це запитання, маємо з'ясувати суть терміна "обмеження" права.

У Законі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" записано таке: "Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, встановлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом". Іншими словами, обмеження у цьому Законі стосується розпорядження майном і полягає у звуженні можливості розпоряджатися майном або у повній її забороні.

У Законі України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", який стосується лише рухомого майна, міститься таке поняття обтяження: "Обтяженням є право обтяжувана на рухоме майно боржника або обмеження права боржника чи обтяжувача на рухоме майно, що виникає на підставі закону, договору, рішення суду чи інших дій фізичних і юридичних осіб, з якими закон пов'язує виникнення прав і обов'язків щодо рухомого майна".

Відповідно до частини 2 статті 321 ЦК, особа може бути обмежена у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як зазначено у статті 110 ЗК "Поняття обмеження прав на земельну ділянку", на використання власником земельної ділянки або її частини може бути встановлено обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором. Згідно із частиною 2 статті 111 ЗК, обмеження використання земельної ділянки підлягають державній реєстрації.

За частиною 3 статті 1241 ЦК, будь-які обмеження та обтяження, встановлені в заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини, яка перевищує його обов'язкову частку.

Тож маємо термінологічну плутанину. Щодо сутності обмеження, обтяження права власності у нашій літературі триває дискусія212.

Є. О. Мічурін вважає, що обмеження - це "елемент механізму правового регулювання, спрямований на охорону прав суспільства, здатний за допомогою специфічних законодавчих заборон чи дозволів впливати на звуження можливостей здійснення суб'єктивного цивільного права". Однак ця дефініція є надто абстрактною. Та і навряд чи можна говорити про права суспільства. До того ж обмеження - це, власне, реальне звуження можливостей, а отже, - його сутність, а не результат.

На думку Є. О. Мічуріна, обмеження майнових прав діють за допомогою законодавчих заборон, обов'язків та дозволів.

Видається, що законодавча заборона не перевищувати, наприклад, дозволеного рівня шуму чи заборона самочинно переплановувати квартиру у висотному будинку - це межа права власника на свої, власні дії, а не обмеження права власності. Те саме можна сказати і щодо багатьох інших заборон: не виставляти в магазині на продаж м'ясо, яке було заморожене повторно, чи продукт харчування, строк придатності якого минув.

Необхідність одержання дозволу санітарної служби на продаж молочної продукції на агропродуктовому ринку - це умова допуску власника на ринок, але знову ж таки - не обмеження його права власності.

Проте неможливість вивезення картини відомого художника за кордон без дозволу відповідної державної служби можна вважати звуженням прав власника.

За Законом "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", обтяженням є: передача рухомого майна повіреному або комісіонеру; передача рухомого майна у строкове володіння та користування іншій особі, у тому числі за договором найму; відступлення права вимоги; купівля з правом зворотного відкупу; зобов'язання боржника передати право власності на рухоме майно у разі настання певної події тощо.

Спірність такого трактування обтяження здається очевидною. Якщо, наприклад, сторони уклали договір купівлі-продажу, але передання права власності було обумовлено, скажімо, поверненням покупця із-за кордону, йдеться не про обтяження, а про забезпечення виконання цієї умови договору. Передача речі в найм на певний строк породжує обов'язок наймача повернути річ після його закінчення. То ж чи є сенс називати договірний обов'язок обтяженням?

Купівля з правом зворотного викупу зобов'язує покупця не продавати речі іншій особі, тому є по суті обмеженням, звуженням обсягу прав власника.

Обмеження у здійсненні прав конкретного власника полягає у звуженні того обсягу прав, яким загальна норма закону наділяє усіх власників. Отже, це не загальна, а виняткова ситуація, яка може бути наслідком як правомірної, так і неправомірної поведінки власника.

Конкретне право конкретної людини, яким її наділив закон, - це система (сукупність) юридичних можливостей (управнень) щодо вчинення нею певних дій, а отже, це одночасно і певна межа, за яку їй заборонено переступати, оскільки за нею - територія права іншого суб'єкта.

Обмеження у здійсненні права власності не слід ототожнювати з чиненням перешкод у його здійсненні. З огляду на це, незаконне втручання органу виконавчої влади у здійснення особою права власності не може вважатися його обмеженням.

Чи можливим є договірне встановлення межі права власності? Відповіді на це запитання - і ствердні, і заперечні.

В. подарував Ж. будинок з умовою, що той не буде відчужувати його, допоки В. живий, і водночас надасть йому право довічного проживання в ньому.

Чи матиме юридичне визнання цей договір? Дехто неодмінно поспішить із заперечною відповіддю, оскільки, як зазначено у частині 2 статті 717 ЦК, договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового чи немайнового характеру, не є договором дарування. Хай так, договором дарування не є. Зате є іншим договором, адже, відповідно до частини 2 статті 628 ЦК, сторони мають право укласти змішаний договір, у якому містяться елементи різних договорів.

З цього випливає, що звузити межу права власності може не лише закон, а й договір.

Межа права власності існує, зазвичай, у момент виникнення права, тобто ще до початку його здійснення. Межа права стає одночасно межею його здійснення.

Аналіз українського законодавства дає підставу дійти висновку, що звуження (обмеження) змісту конституційного права власності можливе не лише за умови оголошення надзвичайного та воєнного станів.