Українське цивільне право - Ромовська З.В. - 2. Відмова від права власності

1. Загальні зауваги

Право власності, як і кожне майнове право, може припинитися. У частині І статті 346 ЦК, яка має назву "Підстави припинення права власності", міститься одинадцять таких підстав, а саме: відчуження власником свого майна; відмова власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викуп пам'ятки історії та культури; викуп земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю; викуп нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиція; конфіскація; припинення юридичної особи чи смерть власника.

Таке трактування суті припинення права власності було предметом дискусії ще на етапі опрацювання проекту Цивільного кодексу, яка врешті закінчилася голосуванням членами робочої групи: вісім голосів проти одного.

Припинення кожного юридичного явища (права, обов'язку) - це його закінчення (припинення життя людини, припинення юридичної особи, припинення договору тощо), остання точка відліку, своєрідна гільйотина, яка відсікає вчорашнє від теперішнього. Припинення одного юридичного явища може зумовити виникнення на його місці іншого, якісно нового.

З цих міркувань можна дійти висновку, що серед названих обставин право власності насправді припиниться лише у разі знищення речі, адже воно не може існувати за відсутності об'єкта (речі, майна), та відмови від права.

В усіх інших випадках, як уже зазначалося, маємо не припинення права власності, а лише його передання від одного власника до іншого.

Думка про те, що право власності припиняється зі смертю власника, підрізає під корінь теорію загального (універсального) правонаступництва, адже про останнє можна вести мову лише тоді, коли певне право переживає свого володільця, власника. Тож недарма, відповідно до статті 1218 ЦК, основним елементом складу спадщини є, зазвичай, саме право власності.

У численних випадках речі асоціюються з їх цілевим призначенням. Втрата здатності використовувати річ за її призначенням неодмінно зумовить появу нової речової сутності.

Так, кожне цивільне повітряне судно має норми льотної придатності. Після її використання повітряне судно, відповідно до статті 23 Повітряного кодексу України, знімається з експлуатації і виключається з державного реєстру. Отже, повітряного судна уже немає, проте, річ, яка колись була ним, може продовжити свою службу людям, але уже в іншій якості.

Відповідно до Закону "Про металобрухт", металобрухтом є непридатні для прямого використання вироби або частини, які за рішенням власника втратили експлуатаційну цінність внаслідок фізичного чи морального зносу243 і містять чорні чи кольорові метали, а також вироби, які мають непоправний брак.

2. Відмова від права власності

"Особа може відмовитися від свого майнового права", - так зазначено у частині 3 статті 12 ЦК. Відмова від права власності - це акт розпорядження власником своїм правом, результатом якого є припинення у нього цього права. Відмова від права власності - це вольова свідома дія власника. Саме за цією ознакою вона відрізняється від загублення чи випадкового її залишення, наприклад, у трамваї.

Відмова від права власності, як це зазначено у частині 1 статті 347 ЦК, має бути засвідчена заявою або вчиненням дії, яка "свідчить про її відмову".

Відмова від права власності на транспортні засоби, тварин, нерухомі речі здійснюється в порядку, встановленому актами цивільного законодавства.

Відмова від права власності стосовно речі, право на яку не підлягає державній реєстрації, у спосіб, який не викликає сумнів щодо справжньої волі особи, вважається доконаним фактом з моменту вчинення відповідної дії.

Д. винесла у двір багатоповерхового будинку, в якому мешкала, непотрібну їй побутову техніку.

У цьому разі з моменту вчинення Д. цієї дії її право власності припинилося. Речі стали нічийними, тобто майном, що не має власника. Вони "чекатимуть" на нового власника, того, хто захоче заволодіти ними задля використання за призначенням, або того, хто здасть їх на металобрухт.

Припинення права власності щодо майна, право на яке підлягає державній реєстрації, пов'язується із внесенням за заявою власника відповідного запису до державного реєстру.

У статті 246 Митного кодексу власникові дозволено відмовитися від товару, що перебуває під митним контролем, на користь держави, без будь-яких умов на свою користь. У цьому разі на товари не нараховуються і не справляються податки та збори. Така відмова можлива з дозволу митного органу.

Чимало громадян, які приватизували житло, опинившись згодом сам на сам з обов'язками щодо його утримання, з'ясовували можливість застосування статті 347 ЦК для відмови від набутого права власності. Однак відновлення права власності держави на квартиру і одночасне перетворення власників квартири на її наймачів за правилом статті 347 ЦК відбутися не може.