Українське цивільне право - Ромовська З.В. - 3. Припинення дії, яка порушує право власності

У статті 6 ЦК 1963 р. одним зі способів захисту права було названо "відновлення становища, яке існувало до порушення права, і припинення дій, які порушують право". Цей сукупний, складний спосіб захисту у статті 16 ЦК розділено на два окремих, оскільки не завжди є потреба саме у такому комплексному способі захисту. В окремих випадках протиправна дія могла припинитися, але залишалися її наслідки, усунення яких (тобто відновлення попереднього становища) вимагала потерпіла особа.

У разі порушення права власності ці два способи захисту можуть діяти як у сукупності, так і поодинці.

Вимога про припинення має стосуватися протиправної дії, яка триває у часі, тобто існувала не лише напередодні та в день звернення з позовом про захист до суду, а й на момент постановлення судом рішення та на момент його примусового виконання.

1. Господарське товариство встановило у магазині, розміщеному на першому поверсі житлового будинку, потужну холодильну установку, шум і вібрацію від дії якої відчувають усі мешканці, особливо другого поверху.

2. Власник автомобіля, який живе у багатоквартирному будинку, ставить його під своїми вікнами. З різних причин щоночі по декілька разів спрацьовує сигналізація.

3. Собака, що належить О., власникові квартири, гавкає вночі і виє вдень, коли його немає вдома.

4. На подвір'ї чотириквартирного будинку в самовільно збудованій споруді Д. обладнав підпільний цех, у якому цілодобово виготовляє ковбасні вироби. Специфічний запах бентежить інших власників.

5. Ж., приватизувавши квартиру, відгородив частину спільного коридору з метою одноосібного користування нею.

6. Т. замінив вузькі вхідні двері, які відчинялися всередину квартири, на Нові - широкі, які відчиняються в коридор, на дуже близькій відстані від дверей квартири У, в результаті чого У. та члени його сім "і неодноразово діставали удари.

В усіх цих ситуаціях зазначені дії є протиправними, оскільки ними знехтувано правами та інтересами інших осіб.

Як зазначено у статті 391 ЦК, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. У кожній із перших чотирьох наведених ситуацій ідеться про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння річчю, зокрема, про захист права користування нею. У п'ятій - сусідів позбавлено права спільного володіння частиною коридору, це значить, що захист їхнього права має відбутися за статтею 387 ЦК.

В. П. незаконно заволоділа різними документами свого колишнього чоловіка: технічним паспортом на автомобіль, свідоцтвом про право власності на будинок.

Без технічного паспорта він не матиме можливості користуватися автомобілем. А без свідоцтва про право власності на будинок - не матиме можливості (до видачі дубліката) укласти договір щодо його відчуження. Усунення таких перешкод за допомогою рішення суду буде означати ніщо інше, як припинення дії, яка порушує право власності. А це дає підставу дійти висновку, що усунення перешкод у здійсненні цих управнень власника не можна вважати спеціальним способом захисту: слова різні, а суть - одна. Тому усунення перешкоди у здійсненні власником права користування чи розпорядження річчю і припинення дії, яка порушує право, - це юридичні синоніми.

Позов про усунення порушень права власника щодо користування чи розпорядження майном називають негаторним (лат. слова nеgаrіо -"заперечення", negatoris - "той, що заперечує").

О. та Р.- сусіди, мають ум. Мукачеві власні житлові будинки. За усталеними правилами, стіна будинку, який стоїть на межі (чимала кількість будинків у містах Закарпатської області, задля раціонального використання невеликих земельних ділянок, зводилася саме на межі), має бути "глухою", тобто без вікон, балконів тощо. Однак Р., знехтувавши відповідною забороною, пробив вікно на першому поверсі, щоб користуватися східним сонячним промінням.

О. вважав своє право власності порушеним, оскільки родина Р. одержала можливість споглядати за його особистим життям.

Суд у позові відмовив, не вважаючи поведінку Р. протиправною. Щоправда, згодом О. знайшов вихід із ситуації: спорудив на своїй земельній ділянці металевий щит, за допомогою якого захистив своє право на приватне життя. Аналогічне рішення постановив за таких же обставин і один із судів Львова.

Хоча описані події відбулися кілька десятиріч тому, проблема не втратила своєї актуальності. Вимога, за якою сьогодні будинок не можна будувати на межі чи у недозволеній близькості від неї, має кілька обґрунтувань. Вона зумовлена не лише міркуваннями пожежної безпеки, забезпечення шумової захищеності, а й природною потребою ізоляції від чужих людей, від їхньої постійної споглядальної присутності.

Якби такий спір виник у нинішній час, не було б, на моє переконання, підстав для відмови у позові про захист, хоча, очевидно, вимога полягала б не у замуровуванні вікна, а у застосуванні спеціальних видів скла, яке пропускало б світло, але не давало б можливості бачити крізь нього.

М. П. звернулася до суду з позовом до К. І. про демонтаж металевого каркасу, яким затемнено її кухню. Судом було встановлено, що сторони є співвласниками будинку, при цьому М. П. мешкає на першому поверсі, а К.І. - на другому. Відповідач справді спорудив металевий каркас над вікном її кухні, в результаті чого навіть вдень вона вимушена вмикати світло. Представник інспекції Держархбудконтролю пояснив суду, що вимоги про інсоляцію (освітлення сонячним промінням) стосується лише житлових приміщень і на кухні не поширюються.

Суд відмовив у задоволенні позову.

Проте відсутність заборони щодо затемнення кухонного приміщення, а у ньому нерідко вся сім'я проводить значну частину світлового дня, не може бути достатньою підставою для визнання поведінки К. І. правомірною і відмови в позові.