Фінансове право - Лучковська С.I. - 3. Поняття та зміст фінансової діяльності держави й органів місцевого самоврядування

У науковій і навчально-методичній літературі існують різні ПІДХОДИ до визначення поняття "фінансова система", зокрема під фінансовою системою розуміють:

1) сукупність фінансових інститутів (ланок), кожен з яких сприяє формуванню, розподілу й використанню фондів грошових коштів (внутрішньоструктурний аспект);

2) сукупність відповідних органів та інституцій, які здійснюють у межах своєї компетенції фінансову діяльність (організаційний аспект);

3) систему форм і методів формування, розподілу й використання фондів грошових коштів (процесуальний аспект).

У юридичній літературі існують різні погляди стосовно встановлення структурних елементів фінансової системи держави. Так одні автори вважають, що до складу фінансової системи держави входять Інститути державних фінансів, фінансів господарюючих суб'єктів, місцевих фінансів, страхування, кредиту: Інші — в якості структурних елементів фінансової системи держави виділяють бюджетну систему, позабюджетні державні та муніципальні фонди, кредит, фінанси майнового й особистого страхування, фінанси підприємств різних форм власності, організацій, установ, галузей народного господарства. Отже, фінансова система включає:

1) бюджетну систему України, яка складається з державного бюджету й місцевих бюджетів;.

2) фінанси спеціальних цільових фондів (Пенсійного фонду- фондів соціального страхування. Фонду гарантування

вкладів фізичних осіб);

3) кредитну систему, яка включає як державний і муніципальний кредит, так і банківське кредитування. Проте, якщо державний і муніципальний кредит є безумовною сферою публічного регулювання, то банківське кредитування досить специфічно входить до фінансової системи. Фінансово-правовий аспект банківського кредитування стосується тільки тих відносин, які охоплюють і регулюють рух публічних грошових коштів, не включаючи цивільно-правові аспекти банківського кредитування;

4) обов'язкове державне страхування, що є формою формування, розподілу й використання цільових грошових фондів, призначених для соціальних, відновлювальних, попереджувальних та інших цілей;

5) фінанси господарюючих суб'єктів як відокремлені грошові фонди, що пов'язані з формуванням, розподілом і використанням грошових фондів держави й місцевого самоврядування.

Зазначені Інститути фінансової системи Існують як на державному, так і на місцевому рівнях. Всі вони мають властивості, притаманні фінансам як економічній категорії, проте через свої особливості по-різному впливають на соціально-економічні процеси, одночасно взаємодіючи між собою.

Фінансову систему України не можна обмежувати переліченими вище ланками, однак саме ці ланки є предметом дослідження науки фінансового права. З позицій економіки до фінансової системи України включають також фінансовий ринок, міжнародні фінанси.

Отже, фінансовий інститут — це група однорідних економічних відносин, врегульованих фінансово-правовими нормами та взаємопов'язаних за формами й методами формування, розподілу й використання фондів грошових коштів, а фінансова система є системою врегульованих фінансово-правовими нормами фінансових інститутів, об'єднаних спільними формами та методами формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.

3. Поняття та зміст фінансової діяльності держави й органів місцевого самоврядування

Фінанси стають предметом фінансового права лише у взаємозв'язку з фінансовою діяльністю держави й місцевого самоврядування. Отримуючи нормативно-правове закріплення, відносини у сфері фінансової діяльності стають об'єктом дослідження юриспруденції. Однак предметом дослідження фінансового права як галузі права, науки, навчальної дисципліни є не всі фінанси, а лише ті фінансові відносини, в яких безпосередню участь бере держава й органи місцевого самоврядування.

Фінансова діяльність держави й органів місцевого самоврядування — це врегульований нормами права процес формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави й місцевого самоврядування для забезпечення їх завдань і функцій та задоволення публічного інтересу.

До централізованих фондів коштів належать кошти, які перебувають у розпорядженні держави (державний бюджет. Пенсійний фонд, фонди соціального страхування тощо) й органів місцевого самоврядування (місцеві бюджети) як суб'єктів публічно) влади та призначені для задоволення потреб держави або відповідного П територіального утворення. Такі грошові фонди використовуються для фінансування видатків держави й органів місцевого самоврядування у процесі виконання ними своїх завдань і функцій для задоволення суспільних потреб.

До децентралізованих фондів коштів відносять грошові фонди підприємств, установ, організацій усіх форм власності, які створюються в різних галузях народного господарства. Такі кошти не використовуються безпосередньо органами влади для фінансування державних і місцевих видатків, проте вони активно обертаються у фінансовій системі держави, за рахунок їх формуються фінансові ресурси держави й місцевого самоврядування.

Централізовані та децентралізовані фонди коштів становлять у сукупності фінансові ресурси усієї країни.

Об'єктом фінансової діяльності є грошові відносини, що регулюють рух державних і місцевих грошових фондів на кожній стадії їхнього обігу. Адже фінансова діяльність є певним процесом і охоплюється відповідними стадіями, які визначають особливості здійснення цієї діяльності:

1) стадія формування централізованих! децентралізованих грошових фондів держави й місцевого самоврядування;

2) стадія розподілу централізованих і децентралізованих грошових фондів держави й місцевого самоврядування;

3) стадія використання централізованих і децентралізованих грошових фондів держави й місцевого самоврядування;

На всіх стадіях фінансової діяльності здійснюються фінансовий контроль за рухом коштів фондів.

До суб'єктів, які здійснюють фінансову діяльність належать насамперед держава, інші територіальні утворення (Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, села, селища, їх об'єднання), державні органи, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання усіх форм власності.

Мета й завдання фінансової діяльності можуть бути досягнуті лише тоді, коли здійснення фінансової діяльності буде грунтуватися на відповідних принципах, оскільки термін "принцип" походить від лат. слова "рrincipium", що означає "основа, початок", тобто те, що лежить в основі певної сутності фактів, теорії, науки. Принципи фінансової діяльності гарантують безперервність та послідовність нормотворчого процесу, забезпечують взаємозв'язок фінансового законодавства й фінансової політики.

До принципів фінансової діяльності належать насамперед загально юридичні та галузеві принципи. До загально юридичних принципів фінансової діяльності відносяться такі принципи, як-то: законності, верховенства права, суверенітету народу й , держави тощо; до галузевих—принципи публічного характеру фінансової діяльності, розподілу компетенції органів фінансової > діяльності, розподілу функцій у галузі фінансової діяльності між представницькими й виконавчими органами влади, пріоритету

публічних видатків над доходами та інші принципи.