Фінансове право - Лучковська С.I. - Тема 3. Фінансово-правові норми та фінансові правовідносини

1. Поняття норм фінансового права, їх риси й структура.

2. Класифікація фінансово-правових норм.

3. Поняття, ознаки, функції та класифікація фінансових правовідносин.

4. Склад фінансових правовідносин.

5. Суб'єкти фінансових правовідносин.

1. Поняття норм фінансового права, їх риси й структура

Фінансово-правова норма — загальнообов'язкове формально визначене правило поведінки, що встановлюється уповноваженими органами влади з метою регулювання суспільних відносин у сфері формування, розподілу й використання централізованих і децентралізованих грошових фондів і забезпечується примусом держави.

Фінансово-правовій нормі притаманні загальні риси правової норми:

- має загальнообов'язковий характер, тобто вказує, яким чином, в якому напрямку, протягом якого часу, на якій території мають діяти суб'єкти фінансових правовідносин:

- є формально-визначеним правилом поведінки: внутрішня визначеність проявляється у змісті, обсязі прав і обов'язків суб'єктів фінансових правовідносин, а зовнішня—у тому, що фінансово-правова норма виражена в джерелах фінансового права;

- встановлюється уповноваженими органами влади;

- не вичерпує свою обов'язковість певною кількістю застосувань;

- реалізація норми фінансового права забезпечується примусом держави;

- П чинність припиняється, скасовується за спеціальною процедурою.

Специфічні риси фінансово-правових норм проявляються в наступних їхніх особливостях:

1) регулюють лише фінансові правовідносини;

2) мають державно-владний, імперативний характер і виражені в категоричній формі, що не допускає їх довільно! зміни, а зміст і обсяг прав та обов'язків суб'єктів фінансових правовідносин має бути чітко визначений;

3) за допомогою фінансово-правових норм забезпечується реалізація насамперед публічних інтересів—інтересів держави, місцевого самоврядування, суспільства в цілому;

4) їм притаманний грошовий вираз, оскільки відносини, які врегульовуються ними, спрямовані на централізовані й децентралізовані грошові фонди;

5) за порушення приписів фінансово-правових норм можуть застосовуватися на лише заходи фінансового впливу, але й дисциплінарного, адміністративного або кримінального.

Структура фінансово-правової норми — це об'єктивно зумовлена потребами фінансово-правового регулювання її внутрішня організація, яка виражається в II розподілі на складові елементи та у функціональних зв'язках між ними. Елементами фінансово-правової норми є гіпотеза, диспозиція й санкція.

Диспозиція фінансово-правової норми—це частина норми. В якій закріплені юридичні права та суб'єктивні обов'язки у галузі фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування. Ця частина норми вказує на дозволену, обов'язкову або заборонену поведінку суб'єктів фінансових правовідносин.

Гіпотеза фінансово-правової норми — це частина норми, в якій визначені умови, при яких можна чи необхідно здійснювати її диспозицію, тобто передбачені фінансово-правовою нормою юридичні права та обов'язки суб'єктів фінансових правовідносин. Такі умови повинні мати конкретний вираз.

Санкція фінансово-правової норми — частина норми, в якій визначені заходи державного примусу у випадку порушення її диспозиції. Саме в санкції виражається імперативний характер приписів у сфері фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування.

Санкціям фінансово-правових норм властива низка ознак:

1) є одним з видів державного примусу,

2) об'єктивно виражені в джерелах фінансового права;

3) застосовуються спеціально уповноваженими органами влади:

4) мають Імперативний характер;

5) їх мета полягає насамперед у забезпеченні публічних фінансових інтересів, додержанні фінансової дисципліни;

6) за своєю сутністю санкції фінансово-правових норм є майновими, оскільки невигідність передбачених ними заходів полягає в зменшенні майнової сфери правопорушника через його грошові фонди; ці заходи покликані впливати передусім на економічний стан суб'єктів фінансових правовідносин;

7) їм притаманне поєднання право відновлювального й штрафного (карального) елементів. Завдяки реалізації санкцій відновлюється порушена фінансова дисципліна. Саме тому санкції дають змогу відшкодувати збитки, завдані правопорушенням та відновити становище, що існувало до вчинення правопорушення.

Отже, фінансова санкція — це штрафний засіб державного примусу, виражений у грошовій формі, що застосовується уповноваженим органом влади до суб'єкта фінансових правовідносин за порушення фінансово-правової норми в порядку, встановленому законодавством, з метою реалізації публічних інтересів при здійсненні фінансової діяльності держави й місцевого самоврядування.