Фінансове право - Лучковська С.I. - 2. Фінансування державних і місцевих видатків, його принципи

Видатки здійснюються шляхом фінансування. Фінансування публічних видатків—це врегульоване нормами права виділення коштів із відповідних фондів для забезпечення виконання завдань і функцій органів державної влади й місцевого самовря -дування з метою задоволення публічних потреб, що здійснюється на відповідних принципах.

Фінансування видатків може здійснюватися з різних джерел:

- за рахунок коштів бюджетів — державного та місцевих;

- за рахунок коштів спеціальних цільових фондів, що не включаються до складу бюджету;

- за рахунок власних фінансових ресурсів державних і комунальних підприємств, установ, організацій;

- за рахунок кредитних ресурсів. Основними суб'єктами фінансування є:

- уповноважений державою чи місцевим самоврядуванням суб'єкт (орган державної влади, орган місцевого самоврядування, розпорядники бюджетних коштів);

- одержувачі коштів—як правило, підприємства, установи, організації державної і комунальної форм власності. Вони є двох видів: 1) ті, що перебувають на повному бюджетному фінансуванні; 2) ті, що частково фінансуються за рахунок бюджетних коштів;

- банк, в якому відкритий рахунок одержувача коштів і через який Державне казначейство виділяє кошти.

Розрізняють два правових режими фінансування видатків залежно від суб'єктів, яким надаються кошти, змісту й порядку затвердження фінансових планів, на підставі яких виділяються з різних джерел асигнування, змісту прав і обов'язків цих суб'єктів, за предметно-цільовим спрямуванням видатків:

1) правовий режим фінансування державних і муніципальних організацій, за якими майно закріплюється на праві повного господарського відання;

2) фінансування державних і муніципальних установ та організацій, які від своєї статутної діяльності ніяких доходів не отримують, а повністю фінансуються з державного чи місцевих бюджетів, тобто знаходяться на кошторисно-бюджетному фінансуванні.

Фінансування видатків здійснюється відповідно до наступних принципів.

1. Принципу безповоротності, який означає виділення коштів без прямого їх повернення до відповідних фондів, з яких вони надані.

2. Принципу безоплатності, що передбачає виділення коштів без внесення до фондів коштів будь-якої платні за їх отримання.

3. Принципу плановості, який полягає в тому, що публічні видатки здійснюються за допомогою планування й відображені у відповідних фінансово-планових актах. '

Індивідуальні фінансові плани включають баланси доходів та видатків підприємств, кошториси бюджетних установ тощо. Зведені фінансові плани поділяються на загальнодержавні, територіальні та галузеві. Загальнодержавними планами є зведений фінансовий баланс, державний бюджет, баланс доходів і витрат населення. Територіальні фінансові плани - це місцеві бюджети, зведені фінансові баланси територій, плани фінансових інститутів. Галузеві включають фінансові плани міністерств, відомств, корпорацій, об'єднань тощо. Усі фінансові плани пов'язані між собою внаслідок юридичної та економічної природи бюджету*.

Водночас економічний зиск держави у видатковій політиці полягає в тому, що непряме (опосередковане) повернення отриманих від держави коштів реалізується в матеріальному прирості основних фондів у державній та комунальній виробничій і невиробничій сферах, збільшенні прибутків державних та комунальних підприємств, підготовці кваліфікованих кадрів для суспільства тощо.

1. Принципу цільового спрямування, оскільки кошти повинні мати чітко визначене фінансово-плановими актами предметно-цільове призначення.

2. Принципу фінансування в міру виконання фінансових планів, який полягає в тому, що кошти виділяються відповідно до фактичного виконання робіт і надання послуг, кількісних і якісних показників, що зумовлюють обсяги витрат на конкретні цілі в момент виникнення реальної потреби в наданні коштів.

3. Принципу ефективного використання коштів, що означає одержання результату при мінімальних витратах трудових, матеріальних і фінансових ресурсів шляхом удосконалення форм і методів управління, інтенсифікації виробництва, підвищення продуктивності праці, використання ноу-хау тощо.

4. Принципу оптимального поєднання власних, кредитних та бюджетних коштів, оскільки під час визначення обсягу фінансування спочатку враховується можливість використання власних коштів або скорочення власних видатків, потім - можливість отримання кредитів і лише за об'єктивної неможливості покрити видатки з таких джерел приймається рішення про виділення коштів.

5. Принципу додержання фінансової дисципліни, що є умовою правильного й законного витрачання коштів і досягається за допомогою здійснення фінансового контролю.

3. Зміст кошторисно-бюджетного фінансування. Кошторис
4. Розпорядники й одержувачі бюджетних коштів
МОДУЛЬ 4
Тема 13. Правове регулювання банківської системи: загальні положення
1. Банківська система України, її структура
2. Правовий статус банків в Україні
3. Види банків відповідно до законодавства України
4. Правовий статус банківських об'єднань
Тема 14. Правові основи банківського регулювання й нагляду
1. Місце Національного банку України у банківській системі України та його функції
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru