Фінансове право - Мацелик М.О. - 6.3. Бюджетна класифікація

Видатки мають досить складну структуру і тому представлені у вигляді класифікації — єдиного систематизованого згрупування доходів, видатків (у т. ч. кредитування за вирахуванням погашення) та фінансування бюджету за ознаками економічної сутності, функціональної діяльності, організаційного устрою та іншими ознаками відповідно до законодавства України та міжнародних стандартів.

Бюджетна класифікація видатків багаторівнева і є розмежуванням видатків за економічними ознаками. Особливістю бюджетної класифікації е чітке розмежування видатків за економічними ознаками з детальним розподілом коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, всі види господарської діяльності, виплати населенню, що іменуються як трансферти, та інші категорії). Такий розподіл дає можливість виокремити захищені статті бюджету та забезпечити єдиний підхід до всіх одержувачів щодо виконання бюджету.

Є такі бюджетні класифікації:

• доходів бюджету;

• видатків бюджету;

• боргу;

• доходів бюджету за скороченою формою.

Структура бюджетної класифікації:

І. Класифікація доходів бюджету.

Доходи бюджету класифікують за чотирма розділами:

• податкові надходження;

• неподаткові надходження;

• доходи від операцій з капіталом;

• трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні та місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі. До неподаткових надходжень належать доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори і платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.

Доходи від операцій з капіталом — це доходи, елементами яких є надходження: від продажу основного капіталу суб'єктів бюджетних відносин; коштів від реалізації безхазяйного майна, майна, що за правом спадкоємства перейшло у власність держави, скарбів, знахідок, а також валютних цінностей і грошових коштів, власники яких невідомі; коштів від Державного фонду дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; від реалізації державних запасів товарів; від продажу землі і нематеріальних активів тощо.

Трансферти — це кошти, одержані від інших органів державної влади, органів влади АРК, органів місцевого самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній та безповоротній основі. Трансферти вперше включені до доходів бюджету на рівні законодавчого акта — БКУ.

ІІ. Класифікація видатків бюджету.

Під витратами розуміють державні платежі, які не підлягають поверненню (тобто не створюють і не компенсують фінансових вимог).

Видатками бюджету є кошти, спрямовані на здійснення програм та заходів, передбачених відповідним бюджетом, за винятком коштів на погашення основної суми боргу та повернення надміру сплачених до бюджету сум. Видатки бюджету класифікують за:

1) функціями (функціональна класифікація), що дає змогу відстежувати й аналізувати динаміку зміни державних видатків різного функціонального призначення та прогнозувати наступні видатки. Функціональна класифікація видатків має такі рівні деталізації: розділи, в яких визначаються видатки бюджетів на здійснення відповідно загальних функцій держави, АРК, органів місцевого самоврядування; підрозділи та групи, в яких конкретизується спрямування бюджетних коштів на здійснення відповідно функцій держави, АРК або органів місцевого самоврядування. Наприклад, розділом функціональної класифікації є Освіта (0900), підрозділом — вища освіта (0940), групами — вищі навчальні заклади І та II рівнів акредитації (0941) та вищі навчальні заклади III і IV рівнів акредитації (0942). Запровадження нової функціональної класифікації видатків бюджету здійснено з метою приведення її у відповідність з міжнародними стандартами, зокрема з класифікацією функцій управління (КФУ), опублікованою статистичним відділом ООН;

2) економічною характеристикою операцій, під час проведення яких здійснюються ці видатки,— економічна класифікація видатків. Економічна класифікація видатків деталізує використання коштів за їх предметними ознаками (заробітна плата, нарахування, всі види господарської діяльності, виплати населенню (трансферти) та інші категорії). Такий розподіл дає можливість виокремити захищені статті бюджету та забезпечує єдиний підхід до всіх отримувачів у позиції виконання бюджету;

3) ознакою головного розпорядника бюджетних коштів — відомча класифікація;

4) бюджетними програмами — програмна класифікація;

5) видатки бюджету в процесі їх обліку поділяються на касові й фактичні:

• касові видатки бюджету — кошти, перераховані Державним казначейством або фінансовими органами і видані безготівково та готівкою міністерствам, відомствам, установам. їх облік дає змогу контролювати загальний стан виконання бюджету, і порівняння з фактичними видатками показує процес виконання бюджету за видатками;

• фактичні видатки бюджету — видатки, проведені за рахунок бюджету тим чи іншим установам. До них належать видатки, які проведені, але не оплачені через відсутність коштів, і такі, які обліковуються за місцем проведення витрат. Фактичні витрати дають повну уяву про витратну частину бюджету;

6) видатки поділяють на поточні та капітальні. Економічна класифікація видатків: поточні видатки (код 1000); капітальні видатки (код 2000); нерозподілені видатки (код 3000); кредитування з вирахуванням погашення (код 4000); платежі до бюджету (код 7000);

7) видатки можуть бути компенсованими і некомпенсова ними (невідплатними, односторонніми): видатки на товари й послуги (код 1100); оплата праці працівників (код 1110); нарахування на заробітну плату (код 1120); видатки на відрядження (код 1140); оплата послуг на утримання бюджетних установ (код 1150); оплата комунальних послуг та енергоносіїв (код 1160); дослідження і розробки, державні програми (код 1170); виплата відсотків (код 1200); субсидії і поточні трансфертні виплати (код 1300); субсидії (код 1310); трансфертні платежі (код 1320).

Класифікація видатків дає можливість оперувати поняттям "видатки" не тільки на мікроекономічному рівні щодо бюджетних установ як господарських одиниць, а й на рівні загальних державних видатків, тобто на макроекономічному рівні.

Бюджетна класифікація застосовується у процесі складання розписів бюджетів, кошторисів, планів асигнувань та під час подання звітності про виконання бюджетів.

Під час складання планів асигнувань та лімітних довідок застосовується скорочена економічна класифікація видатків. При отриманні асигнувань розпорядник коштів розподіляє їх за кодами повної економічної класифікації і використовує відповідно до затвердженого кошторису.

III. Класифікація фінансування бюджету. Фінансування бюджету — надходження та витрати у зв'язку зі зміною обсягу боргу, а також зміною залишку готівкових коштів, які використовуються для покриття різниці між доходами і видатками бюджету.

Ця класифікація визначає джерела отримання фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових ресурсів, що утворилися у результаті перевищення доходів бюджету над його видатками (до цієї групи належать платежі з погашення основної суми боргу). Поява такої класифікації пояснюється переходом України на міжнародні стандарти статистики державних фінансів.

Класифікація фінансування бюджету здійснюється за такими ознаками:

1) типом кредитора — за категоріями кредиторів або власників боргових зобов'язань;

2) типом боргового зобов'язання — за засобами, що використовуються для фінансування дефіциту або профіциту.

IV. Класифікація боргу.

Систематизує інформацію про всі боргові зобов'язання держави, АРК, місцевого самоврядування. Критерії класифікації боргу аналогічні з класифікацією фінансування бюджету і взаємопов'язані з ним. Якщо класифікація боргу за типом кредитора визначає зовнішнє або внутрішнє джерело, то за типом боргового зобов'язання розрізняють заборгованості залежно від строку розміщення фінансового зобов'язання — довгострокові (від п'яти до десяти років), середньострокові (від одного до п'яти років) та короткострокові (до одного року).