Фінансове право - Мацелик М.О. - 9.2. Правове регулювання Пенсійного фонду України

9.1. Поняття цільових фондів державних коштів.

9.2. Правове регулювання Пенсійного фонду України.

9.3. Правове регулювання Фонду соціального страхування на випадок безробіття.

9.4. Правові засади функціонування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

9.5. Правові засади функціонування Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням і похованням.

9.6. Правові засади у сфері соціального захисту та реабілітації інвалідів.

9.1. Поняття цільових фондів державних коштів

Централізовані спеціалізовані фонди — особлива ланка фінансової системи держави, яка має конкретне цільове призначення та визначену законодавством самостійність. Характерною ознакою централізованих фондів є чітко визначені джерела формування і напрями використання коштів і, відповідно, створення таких фондів визначається конкретними потребами держави, тому їх склад та [не]включення до бюджетів визначається законодавством.

Кошти, що надходять до цільових фондів, переважно спрямовуються на проведення соціальної політики держави: фінансування забезпечення зайнятості населення; державного страхування на випадок безробіття; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; виплату державних пенсій; соціальної захищеності інвалідів в Україні; забезпечення розвитку економічної інфраструктури тощо.

Основним призначенням державних цільових фондів є забезпечення соціального захисту населення шляхом виплат пенсій, субсидій, фінансування інфраструктури, природоохоронних заходів та сприяння розвиткові національного виробника шляхом розміщення мобілізованих до фондів ресурсів у національну економіку. Створення та діяльність цільових фондів регулюється відповідними законами та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання таких законів. Кошти, що мобілізуються до цільових фондів, необхідні державі як гарантія постійного та реального фінансового забезпечення фінансування певних її потреб та завдань, що мають особливе значення і гарантуються законодавством, насамперед Конституцією України.

БКУ створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади АРК, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами не допускає (ч. 4 ст. 13).

За цільовим призначенням фонди можна поділити на економічні та соціальні:

1) соціальні фонди: Пенсійний фонд України; Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; Фонд для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;

2) економічні фонди: кошти Державної інноваційної фінансово-кредитної установи.

9.2. Правове регулювання Пенсійного фонду України

Правовий статус Пенсійного фонду України визначається Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 1 березня 2001 р. № 121/2001 (до цього діяло "Положення про Пенсійний фонд України", затверджене постановою КМУ від 1 червня 2004 р. № 345). Відповідно до указу Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює управління фінансовими ресурсами пенсійного забезпечення, діяльність якого спрямовується і координується КМУ.

Основні завдання Пенсійного фонду України:

1) участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування;

2) забезпечення збирання та акумулювання коштів, призначених для пенсійного забезпечення, повного і своєчасного фінансування витрат на виплату пенсій та інших соціальних виплат, що здійснюються з коштів Пенсійного фонду України;

3) ефективне використання коштів Пенсійного фонду України, здійснення у межах своєї компетенції контрольних функцій, удосконалення методів фінансового планування, звітності та системи контролю за витрачанням коштів Пенсійного фонду України.

Законодавством закріплено, що рішення Пенсійного фонду України, прийняті у межах його компетенції, є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності та громадянами.

Для здійснення своїх завдань і функцій Пенсійний фонд повинен мати відповідні фінансові ресурси. Бюджет Пенсійного фонду України формується за рахунок:

• збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством;

• коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів;

• добровільних внесків підприємств, установ, організацій та громадян;

• сум пені, фінансових санкцій, штрафів, передбачених за порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування;

• банківських кредитів;

• інших незаборонених законодавством надходжень. Бюджет Пенсійного фонду України щороку затверджує

КМУ. Зокрема, бюджет Пенсійного фонду України на 2006 р. з усіх джерел фінансування встановлено постановою КМУ від 15 березня 2006 р. № 309 у розмірі всього доходів — 62 912 811 тис. грн, всього видатків — 70 202 306,4 тис. грн. Покриття дефіциту Пенсійного фонду України для виплати пенсій із Державного бюджету України — 7 289 495,4 тис. грн; на 2007 р. з усіх джерел фінансування встановлено постановою КМУ від 21 березня 2007 р. № 513 у розмірі всього доходів — 95 592 919,4 тис грн, всього видатків — 95 592 919,4 тис грн.

Як видно, дохідна частина 2007 р. значно перевищує дохідну частину 2006 р. — на 32 680 108,4 тис грн, що є збільшенням її більше як на 50 %.

Останніми роками, незважаючи на політичну нестабільність, бюджет Пенсійного фонду України постійно зростає, що є позитивним показником розвитку держави й обнадійливою тенденцією.

Акумульовані кошти Пенсійний фонд спрямовує на: фінансування виплати державних пенсій та інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, в т. ч. громадянам, які виїхали на постійне місце проживання за кордон; погашення банківських кредитів та відсотків за їх використання; створення та функціонування системи персоніфікованого обліку відомостей у системі обов'язкового державного пенсійного страхування; утримання центрального апарату та органів Пенсійного фонду України, розвиток їх матеріально-технічної бази; організацію роз'яснювальної роботи серед населення та здійснення інших заходів відповідно до завдань Пенсійного фонду України.

Кошти Пенсійного фонду України зберігаються на окремих поточних рахунках і субрахунках в установах банків, використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.

Керівництво діяльністю Пенсійного фонду України здійснюється Правлінням Пенсійного фонду України, чисельність і персональний склад якого затверджує КМУ. Голову Правління Пенсійного фонду України та його заступників призначає на посаду та звільняє з посади Президент України у встановленому порядку.

Правові засади справляння внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування визначаються законом України "Про зальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України, та прийнятою Правлінням Пенсійного фонду інструкцією на виконання визначених завдань та функцій Фонду.

Платниками внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи й організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників. Законодавство визначає також інші категорії платників залежно від видів здійснюваної діяльності.

Об'єктом для сплати внесків є фонд оплати праці роботодавця, розмір сукупного оподатковуваного доходу, вартість договорів на відчуження майна, інші об'єкти залежно від виду діяльності, організаційно-правової форми платника внесків та наявності найманих працівників.

Ставки внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів. Основна ставка становить 33,2 % фактичних витрат на оплату праці працівників.

Для підприємств, установ та організацій, в яких працюють інваліди, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається окремо за ставкою 4 % від об'єкта нарахування для працюючих інвалідів та за ставкою 33,2 % від об'єкта нарахування для інших працівників такого підприємства.

Для підприємств всеукраїнських громадських організацій інвалідів, у яких кількість інвалідів становить не менше 50 % від загальної чисельності працюючих, внески на обов'язкове державне пенсійне страхування визначаються за ставкою 4 % від об'єкта нарахування для всіх працівників цих підприємств. Для фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності — у розмірі 31,8 % від суми оподатковуваного доходу (прибутку), обчисленої в порядку, визначеному чинним четвертим розділом Декрету "Про прибутковий податок з громадян".

Для фізичних осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичних осіб, що виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, у т. ч. члени творчих спілок тощо, встановлюються ставки:

• 0,5 % із заробітної плати, що не перевищує прожиткового мінімуму для працездатних осіб, або з частини заробітної плати, що не перевищує прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

• 2 % з частини заробітної плати, що перевищує прожитковий мінімум для працездатних осіб.

Слід ураховувати розмір прожиткового мінімуму на 2007 р. для працездатних осіб: з 1 січня — 525 грн; з 1 квітня — 535; з 1 жовтня — 548 грн.

У процесі здійснення суб'єктами підприємницької діяльності торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини й дорогоцінного каміння ставка встановлюється у розмірі 5 % від вартості реалізованих ювелірних виробів.

Мінімальний страховий внесок у 2007 р. розраховується відповідно до розміру мінімальної заробітної плати: з 1 січня — 400 грн; з 1 липня — 420; з 1 жовтня — 460 грн.

Юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів (крім тих, якими забезпечуються інваліди, та які переходять у власність спадкоємцям за законом) сплачують збір у розмірі 3 % вартості легкового автомобіля, визначеної відповідно до договорів купівлі-продажу, довідок-рахунків торговельних організацій, договорів міни, довідок органів митної служби, актів експертної оцінки вартості автомобіля, інших документів, що підтверджують цю вартість.

Під час придбання нерухомого майна (за винятком державних підприємств, установ та організацій, які придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетом і привілеями) збір стягується за ставкою 1 % вартості нерухомого майна.

Особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв'язку, а також оператори цього зв'язку, які надають свої послуги безоплатно, сплачують збір за ставкою 7,5 % вартості послуг. Законодавство містить інші ставки, що застосовуються до платників збору залежно від видів здійснюваної діяльності.