Фінансове право - Мацелик М.О. - 25.2. Організація валютного регулювання

В Україні валютне регулювання базується на Конституції України та Законі України "Про Національний банк України", Декреті КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19 лютого 1993 р., а також нормативних актах НБУ, що визначають правові засади організації валютного регулювання й контролю. Свого часу Україна як незалежна держава заявила про прагнення забезпечити конвертованість національної валюти, підписавши ще у 1992 р. статті Угоди Міжнародного валютного фонду (Статут МВФ) та взявши на себе зобов'язання щодо організації власної валютної системи, передбачені ст. XIV Статуту МВФ.

24 серпня 1996 р. Україна заявила про прийняття зобов'язань за ст. VIII Статуту МВФ, що свідчило про офіційне міжнародне визнання гривні конвертованою за поточними операціями.

Валютне регулювання — діяльність держави та уповноважених нею органів, спрямована на регламентацію міжнародних розрахунків та порядок здійснення операцій з валютними цінностями. Ринкове і державне валютне регулювання доповнюють одне одного: при цьому ринкове регулювання ґрунтується на конкуренції й породжує стимули розвитку, відповідно валютне регулювання спрямоване на визначення негативних наслідків ринкового регулювання валютних відносин. З кінця лютого 2003 р. НБУ лібералізує валютний ринок країни. Здійснення валютного регулювання покладається чинним законодавством на органи державної влади, що проводять економічну та грошово-кредитну політику.

КМУ у сфері валютного регулювання має такі повноваження:

• визначає і подає на затвердження до Верховної Ради України ліміт зовнішнього державного боргу України;

• бере участь у складанні платіжного балансу України;

• забезпечує виконання бюджетної та податкової політики в частині, що стосується руху валютних цінностей;

• забезпечує формування Державного валютного фонду України і виступає його розпорядником;

• визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, які використовуються у торговельному обігу з іноземними державами, а також у неконвертованих іноземних валютах, що використовуються у неторговельному обігу з іноземними державами на підставі положень міжнародних договорів України.

Однак визначальну роль у проведенні валютного регулювання згідно зі ст. 13 зазначеного Декрету відіграє НБУ. Відповідно до чинного законодавства НБУ у сфері валютного регулювання:

• здійснює валютну політику на основі з принципів загальної економічної політики України;

• складає разом з КМУ платіжний баланс України;

• контролює додержання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього державного боргу України;

• визначає у разі потреби ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;

• видає у межах, передбачених Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України.

До функцій НБУ як учасника валютного ринку належать формування певної стратегії і тактики у здійсненні політики валютного регулювання, управління валютними резервами, вплив на головні чинники курсоутворення через валютні інтервенції, регулювання рівня облікової ставки, нормативів обов'язкових резервів, контроль за обсягами грошової маси в обігу тощо. Операціями відкритого ринку НБУ є купівля-продаж казначейських зобов'язань, власних зобов'язань НБУ (депозитних сертифікатів), а також визначених Правлінням НБУ комерційних векселів, інших цінних паперів та боргових зобов'язань. НБУ відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність та систему валютного регулювання і валютного контролю регулює імпорт та експорт капіталу.

Торгівля іноземною валютою на території України резидентами і нерезидентами — юридичними особами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи виключно на міжбанківському валютному ринку України. Структура міжбанківського валютного ринку, а також порядок та умови торгівлі іноземною валютою на міжбанківському валютному ринку України визначені НБУ у Правилах здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку України. Відповідно до цих Правил операції на міжбанківському валютному ринку України можуть здійснювати лише суб'єкти цього ринку, тобто НБУ, уповноважені банки (комерційні банки, які отримали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з валютними цінностями); уповноважені кредитно-фінансові установи (які отримали ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями) та валютні біржі. НБУ встановлює офіційний обмінний курс гривні до іноземних валют та міжнародних розрахункових одиниць згідно з Порядком встановлення і використання офіційного обмінного курсу гривні до іноземних валют.

Суб'єкти міжбанківського валютного ринку купують іноземну валюту для власних потреб і за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів). Операції з купівлі-продажу іноземної валюти за іноземну валюту здійснюються суб'єктами ринку на міжнародних валютних ринках та/або на міжбанківському валютному ринку України.

З метою лібералізації і подальшого впорядкування здійснення операцій з банківськими металами на міжбанківському валютному ринку України Правління НБУ змінило порядок організації торгівлі банківськими металами на валютному ринку України. Зокрема визначено, що до оптової торгівлі банківськими металами належать операції з купівлі-продажу за однією угодою банківських металів на суму, що становить понад 50 тис. грн на день укладення угоди.

Роздрібну торгівлю банківськими металами здійснюють уповноважені банки та інші уповноважені фінансові установи, які отримали ліцензію НБУ на право здійснення операцій з банківськими металами. Зазначені установи проводять операції з роздрібної торгівлі банківськими металами з клієнтами (фізичними особами — резидентами і нерезидентами, та юридичними особами — резидентами) через каси уповноважених банків (уповноважених фінансових установ). Роздрібна торгівля банківськими металами здійснюється з їх фізичною поставкою. Якщо учасником роздрібної торгівлі є юридична особа — резидент, така торгівля може здійснюватися за умови укладення відповідного договору в письмовій формі. Купівля або продаж банківських металів здійснюється за наявності сертифіката якості цих металів. Громадяни мають право придбавати банківські метали за готівку.

Протягом робочого дня уповноважений банк (уповноважена фінансова установа) може продати одному клієнту банківських металів на суму, що не перевищує 50 тис. грн. Приймання та оцінювання банківських металів здійснює експерт (касир-експерт) з банківських металів.

НБУ встановлено Правила здійснення фізичними особами переказів іноземної валюти в межах України. Відповідно до норм законодавства фізичні особи - - резиденти можуть переказувати іноземну валюту з їх поточних рахунків в іноземній валюті, відкритих у банках, як на поточні рахунки в іноземній валюті інших фізичних осіб — резидентів, так і на власні поточні або власні вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті. Зазначені перекази здійснюються виключно в межах коштів, ідо є на відповідних рахунках.

Без відкриття поточних рахунків фізичні особи — резиденти можуть переказувати на користь інших фізичних осіб — резидентів суму, що не перевищує в еквіваленті 1 тис. дол. США за один операційний день. Такі перекази здійснюються без подання фізичною особою документів, що підтверджують родинні стосунки.

До компетенції НБУ належить також встановлення порядку переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів, платіжних карток через митний кордон України.

Згідно з затвердженою Правлінням НБУ Інструкцією № 283 фізичним особам дозволяється вивезення за межі України національної валюти:

1) за умови усного декларування митному органу фізичними особами — резидентами на одну особу (незалежно від віку) коштів у сумі, що не перевищує 1 тис. грн, — з урахуванням ювілейних і пам'ятних монет з недорогоцінних металів, номінал яких виражено в гривнях;

2) з обов'язковим зазначенням у митній декларації фізичними особами — резидентами та нерезидентами на одну особу (незалежно від віку) коштів у сумі, що не перевищує 10 тис. грн, у т. ч.:

• коштів у сумі, що не перевищує 5 тис. грн (за номінальною вартістю), — з урахуванням ювілейних і пам'ятних монет з недорогоцінних металів, номінал яких виражено у гривнях;

• коштів у вигляді ювілейних і пам'ятних монет із золота та срібла, номінал яких виражено у гривнях, загальна сума яких за номінальною вартістю не перевищує 5 тис. грн.

Вивезення валюти України фізичними особами — резидентами та нерезидентами в сумі, яка перевищує встановлені норми, а також у випадках, не передбачених Інструкцією, дозволяється на підставі індивідуальної ліцензії НБУ, копія якої надсилається відповідним структурним підрозділом НБУ Державній митній службі України.

Індивідуальні ліцензії на вивезення за межі України валюти України, іноземної валюти, платіжних документів, банківських металів та ввезення в Україну валюти України, а також спеціальні дозволи на ввезення (пересилання) в Україну іноземної валюти, платіжних документів, банківських металів фізичними особами — резидентами та нерезидентами, якщо сума перевищує встановлені цією Інструкцією норми, але не перевищує 25 тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком, видають територіальні управління НБУ, Операційне управління НБУ.

Якщо сума іноземної валюти, що переміщується через митний кордон України фізичними особами — резидентами та нерезидентами, перевищує 25 тис. дол. США, то зазначені індивідуальні ліцензії та спеціальні дозволи видає Департамент валютного контролю та ліцензування НБУ.

Аналогічний порядок передбачається і для ввезення громадянами України готівкової гривні назад у країну.

Юридичні особи — резиденти, яким належать (орендовані, зафрахтовані або ті, що формуються в Україні) транспортні засоби, що здійснюють пасажирські рейси за межі України, можуть вивезти через підзвітну фізичну особу кошти у сумі, що не перевищує 3 тис. грн, для забезпечення розрахунків на транспортних засобах за надані послуги та/або реалізовані товари. Якщо сума буде вищою, необхідна індивідуальна ліцензія НБУ. У зазначених випадках вивезення національної валюти підлягає обов'язковому декларуванню.

Дозволяється вивезення за межі України фізичними особами — резидентами та нерезидентами з обов'язковим зазначенням у митній декларації іноземної валюти, чеків, банківських металів, що ввезені раніше в Україну на законних підставах (за наявності митної декларації на їх ввезення).

Відповідно до чинного законодавства можливе також вивезення за межі України фізичними особами — резидентами та нерезидентами коштів загальною сумою до 6 тис. дол. США або еквівалент цієї суми в іншій іноземній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком на день перетинання митного кордону.

Для обслуговування фізичних осіб — резидентів та нерезидентів з метою купівлі-продажу іноземної валюти, уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ, а також інші юридичні особи — резиденти, які уклали агентську угоду з уповноваженим банком, організовують пункти продажу іноземної валюти. Правове забезпечення їх діяльності визначається Інструкцією про порядок організації та здійснення валютно-обмінних операцій на території України від 12 грудня 2002 р.

Пункт обміну іноземної валюти банку (фінансової установи) — це структурна одиниця, яка відкривається банком (фінансовою установою), де здійснюються валютно-обмінні операції з іноземною валютою і дорожніми чеками для фізичних осіб — резидентів і нерезидентів з дотриманням вимог Інструкції та інших НПАНБУ.

Пункт обміну іноземної валюти національного оператора поштового зв'язку — це структурна одиниця національного оператора поштового зв'язку, де здійснюються валютно-обмінні операції з іноземною валютою для фізичних осіб — резидентів і нерезидентів, з дотриманням вимог Інструкції та інших НПАНБУ.

Пункт обміну іноземної валюти, що працює на підставі агентського договору, є структурною одиницею банку (фінансової установи) або приміщення, що на правах власності або оренди належить агенту, в якому юридична особа — резидент уклала агентський договір з банком.

Відкривати пункти обміну валюти для здійснення валютно-обмінних операцій мають право:

• банки, що отримали банківську ліцензію та письмовий дозвіл Національного банку України на здійснення неторговельних операцій з валютними цінностями;

• фінансові установи, що отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями.

Банки (фінансові установи) реєструють у територіальному управлінні пункти обміну валюти за умови дотримання вимог Інструкції щодо кваліфікації касирів, забезпечення цих пунктів засобами для визначення справжності банкнот і дорожніх чеків та наявності РРО.

Проведення операцій у пункті обміну валюти розпочинається лише після його реєстрації в територіальному управлінні, а також реєстрації РРО у податковому органі та на підставі наказу по банку (фінансовій установі) про відкриття пункту обміну валюти.

Наказ про відкриття пункту обміну валюти має містити місцезнаходження пункту обміну валюти, прізвище, ім'я, по батькові касирів, перелік операцій, які здійснюються в пункті обміну валюти, прізвище та ініціали посадової особи банку (фінансової установи), на яку покладається керівництво і контроль за діяльністю пункту обміну валюти (далі — керівник, який відповідає за роботу пунктів обміну валюти), і перелік осіб, яким дозволяється входити до приміщення пункту обміну валюти.

Банк укладає договір про відкриття пункту обміну валюти з агентом — фінансовою установою або юридичною особою, що не є фінансовою установою, статутний капітал якого становить не менше ніж 250 тис. грн та установчими документами якого передбачено надавати фінансові послуги з обміну валют, і подає протягом трьох робочих днів з дати укладення договору до територіального управління нотаріально засвідчену копію цього договору на погодження.

Використання готівкової іноземної валюти в Україні здійснюється відповідно до Правил використання готівкової іноземної валюти на території України. 29 червня 2007 р. набрали чинності нові Правила використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджені постановою Правління НБУ від ЗО травня 2007 р. № 200 (Правила № 200); тоді втратили чинність старі Правила, затверджені постановою Правління НБУ від 26 березня 1998 р. № 119 (Правила № 119).

Відповідно до п. 2.2 Правил № 200 для одержання готівкової інвалюти тепер необхідно подати до уповноваженого банку заяву на видачу готівки, доручення повноважному представнику на отримання готівкової інвалюти і лист-розрахунок, у якому зазначають П. І. Б. осіб, які виїжджають за кордон, і розрахунок витрат.

Зауважимо, що у Правилах № 200 вже немає пункту, за яким дозволяється використовувати для розрахунків корпоративну пластикову картку (КПК) у випадках, коли сума відря-джувальних перевищує суму готівкової інвалюти, дозволену до вивезення. Це цілком логічно. Видача коштів через КПК — це вже безготівкові розрахунки. Можливість видачі авансу на відрядження за допомогою КПК передбачена Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон (затверджено наказом Мінфіну України від 13 березня 1998 р. № 59) і постановою КМУ "Про норми відшкодування витрат на відрядження в межах України та за кордон" від 23 квітня 1999 р. № 663.

У п. 2.4 Правил № 200 зазначається, що розмір суми готівкової інвалюти та/або дорожніх чеків на одного працівника обмежується тільки нормами вивезення іноземної валюти (дорожніх чеків). Раніше валюта видавалася із розрахунку на одного відрядженого в сумі не більше 300 дол. США на добу для оплати добових і найму житла за кордоном і до 1000 дол. США на транспортні витрати (пп. 1.1.1 Правил № 119), на сьогодні відряджена особа може вивезти за кордон готівкою та/або дорожніми чеками за умови усного декларування — до 3000 дол. США, а з обов'язковим зазначенням у митній декларації — до 10 000 дол. США.

Відповідно до п. 5.1 Правил № 200 дозволяється використання інвалюти не тільки на оплату праці, а й на виплати премій і призів працівникам-нерезидентам, які працюють в Україні за контрактом.

На території митниць фізичні особи — нерезиденти можуть використовувати готівкову інвалюту для сплати мита, інших податків і зборів, платежів за охорону та супроводження підакцизних і транзитних товарів тощо (пп. "а"—"є" п. 6.1 Правил №200).

Фізичні особи — резиденти можуть оплачувати готівковою інвалютою лише витрати, зазначені у підпунктах "а", "в" і "є" п. 6.1 Правил № 200. Крім того, валютою можна оплачувати візи тощо.

Обмежене використання готівкової інвалюти на територіях портів і аеропортів (п. 6.4 Правил № 200). Допускається її використання при розрахунках нерезидентів за попередньою домовленістю, продукти харчування, медикаменти і послуги з обслуговування транспортних засобів (літаків, суден, поромів), якщо іноземні транспортні засоби здійснюють разові (нерегулярні) рейси чи якщо через метеорологічні або технічні умови вони здійснили вимушену посадку (змушений захід) в аеропорту (в порт) на території України. Правила № 119 такої регламентації не містили.

Використання на території України готівкової інвалюти як застави дозволяється, як і раніше, за умови одержання індивідуальної ліцензії НБУ, яка видається на підставі окремої постанови Правління НБУ (п. 6.5 Правил № 200).

Готівкова іноземна валюта, отримана особами — резидентами та іноземними представництвами з власних поточних рахунків в іноземній валюті, відкритих в уповноважених банках, використовується виключно на ті цілі, на які вона отримана.

Порушення резидентами та нерезидентами вимог Правил № 200 тягне за собою відповідальність згідно з законодавством України.