Облік та оподаткування підприємств малого бізнесу - Атамас П.Й. - Недоліки малого бізнесу

Хоч малі фірми і мають значні переваги порівняно з великими, у них є також серйозні недоліки. Причини цих недоліків різні.

Неоднаковий доступ до ресурсів. Малі фірми не завжди конкурують з великими, перебуваючи з ними в неоднакових умовах. Насамперед це стосується ринку капіталів. Банки та інші джерела позичок сприймають малий бізнес як більше ризикований, ніж великий. Очевидно, підрядчику малої будівельної фірми доводиться сплачувати вищі проценти ніж великої. Малі підприємства також не користуються знижкою, яка надається оптовим постачальниками. Інколи люди, що займаються малим бізнесом, скаржаться, що постачальники взагалі їх не помічають. (У деяких випадках малі фірми створюють постачальницькі кооперативи, щоб подолати ці труднощі). Місцеві роздрібні торговці скаржаться, що власники магазинів надають переваги філіям великих об'єднань орендарів. Банкіри і постачальники часто мають вагомі комерційні причини діяти так. Однак це не зменшує досади власників малого бізнесу.

Відсутність ефекту масштабу. Вважається, що бізнес досягає економії, зумовленої масштабом виробництва, якщо його середні витрати на одиницю продукції знижуються, а рівень виходу продукції зростає. Відсутність ефекту масового виробництва є однією з головних причин того, що малий бізнес становить невелику частину в обробній промисловості. Малі фірми можуть вижити при великому ефекті масштабу, якщо цей недолік може бути перекритий однією з переваг, перелічених раніше.

Відсутність внутрішньої спеціалізації. Спеціалізація може бути перевагою малої фірми, яка розпочинає свою діяльність на малих ринкових сегментах, які ігноруються великими фірмами. Однак малі фірми багато втрачають від того, що в них немає внутрішньої спеціалізації. Власникам малих підприємств доводиться носити одразу "кілька портфелів". Якщо ви чудовий майстер дизайну, то, працюючи на великій фірмі, ви б протягом усього робочого часу займалися саме цим. А коли ви відкрили свою власну справу, то більшість часу повинні витрачати на пошуки клієнтів, ведення бухгалтерського обліку, вирішення проблем із землевласниками, контрагентами та ін. І якщо ви погано розбираєтесь у цьому, то витрачатимете на організаційні питання багато часу, а це зашкодить вашому бізнесу.

Державне регулювання. Тягар державного регулювання підприємств різних розмірів за останні роки відчутно зріс. Дослідження показали, що для малих фірм цей тягар особливо тяжкий. Регулювання часто супроводжується введенням постійних витрат, які майже однакові для фірм усіх розмірів (дотримання техніки безпеки, санітарного контролю та інше). Ці витрати часто пов'язані із складанням звітів, встановленням безпечного обладнання або підготовкою до перевірки. Великі підприємства можуть розподіляти ці витрати на значно більшу кількість одиниць продукції, ніж малі. Великі фірми можуть також найняти юристів і бухгалтерів, щоб вони турбувалися про ці речі. А власник малого підприємства повинен виконувати цю роботу після того, як закривається його майстерня, і робити все, як справжній спеціаліст.

Жоден недолік і жодна перевага малого бізнесу не є повними. В деяких галузях промисловості переважають малі підприємства, тому що використовуються переваги малого бізнесу на ринку. В інших галузях домінують великі фірми.

Отже, у всьому світі малий бізнес - це важливий сектор ринкової економіки, який є основою дрібнотоварного виробництва, визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику валового внутрішнього продукту, ступінь демократизації суспільства; здійснює структурну перебудову економіки, швидку окупність витрат, свободу ринкового вибору; забезпечує насичення ринку товарами та послугами, реалізацію інновацій, додаткові робочі місця; характеризується високою мобільністю, раціональними формами управління; формує соціальний прошарок підприємців-власників - основу середнього класу; сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції.

Хоча існує і більш поширене уявлення про малий бізнес - як будь-яку діяльність малих підприємств та окремих громадян (фізичних осіб), спрямовану на отримання прибутку. Практично це може бути будь-яка діяльність, що не суперечить чинному законодавству, та спрямована на реалізацію власної економічної зацікавленості. Це не обов'язково особливо ризикова та інноваційна діяльність на засадах повної економічної відповідальності, а скоріше за все, посередницька діяльність в оптовій і роздрібній торгівлі або сфера різноманітних послуг для населення (перевезення, ремонти, консультації фахівців, медичні послуги, індивідуальне пошиття одягу, організація різних заходів і т. ін.).

За умов наявної соціально-економічної кризи, що має місце в Україні визначальну роль малого бізнесу можна охарактеризувати наступними рисами:

o значний сектор економіки;

o свобода ринкового вибору;

o формування конкурентного середовища;

o залучення до легальної економічної сфери коштів, що перебувають поза банківською сферою економіки;

o основа дрібнотоварного виробництва;

o швидка окупність витрат;

o реалізація інновацій;

o створення робочих місць без будь-якого фінансування з боку держави;

o розширення самозайнятості населення;

o основа формування середнього класу.

Але слід зазначити, що більше ентузіазму щодо організації малого бізнесу в українців спостерігалося в 90-і роки минулого сторіччя. У 1992 році в країні налічувалося 67,7 тисяч малих підприємств. Потім темпи росту цього показника знизилися, а, починаючи з 1997 року, відкрилося "друге дихання", що пов'язане, ймовірно, із закінченням періоду галопуючої інфляції і введенням з вересня 1996 року гривні. У 1997 році малих підприємств в Україні додалося на 40 тис, в 1998 - на 37 тис. Правда, потім темпи росту знову стали зменшуватися. За останні роки кількість малих підприємств нарощувалася щорічно тільки на 11-12 тис. Але вплив загальної світової економічної кризи не міг не позначитися на розвитку сфери малого бізнесу в Україні. Так, у 2008 році темп росту кількості суб'єктів малого підприємництва в країні є від'ємним.

Значно відрізняється кількість малих підприємств по регіонах України. Що і зрозуміло, оскільки основними сферами малого бізнесу в країні є торгівля, громадське харчування і різні послуги населенню - як такі що вимагають мінімальних первинних капіталів у порівнянності з великим товарним виробництвом. Державним комітетом статистики України за 2008 рік були оприлюднені наступні данні (табл. 1.1).

Таблиця 1.1. КІЛЬКІСТЬ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ В УКРАЇНІ З РОЗРАХУНКУ НА 10 ТИС. НАСЕЛЕННЯ

Як свідчить статистика, найвище значення показника кількості малих підприємств на 10 тис. населення по роках простежується в місті Києві, найнижче у Тернопільській області. Це і не дивно, адже одна справа - відкрити комфортний готель, ресторан або розважальний заклад у Києві, Харкові, Одесі або Дніпропетровську, де є багато людей з високими доходами, і зовсім інше - у Тернополі, Чернігові, Житомирі або Луцьку. Тим більше, що такого роду бізнес не дуже то і розвернеться в районних центрах або селах (просто не буде клієнтів). Взаємозалежність розвитку сфери послуг (малий бізнес) і важкої промисловості (великий бізнес) тут відстежується досить сильно.

Проте кількість малих підприємств - це ще не найголовніший показник розвитку малого бізнесу. Набагато важливіше - число зайнятих працівників на цих підприємствах. Безумовно, такий соціальний показник залежить від багатьох факторів, але знову ж таки простежується пряма залежність від масштабів розвитку промисловості і ділової значущості регіону.

В цілому по Україні ситуація в малому бізнесі останніми роками в цьому плані не покращується, про що також свідчать данні Державного комітету статистики України за 2008 рік (табл. 1.2).

Таблиця 1.2. ЗАЙНЯТІСТЬ ПРАЦІВНИКІВ НА МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ ЗА РЕГІОНАМИ У ВІДСОТКАХ ДО ЧИСЕЛЬНОСТІ НАСЕЛЕННЯ У ПРАЦЕЗДАТНОМУ ВІЦІ

Перелом в тенденції зростання кількості населення, зайнятого в малому бізнесі, відбувся в 2003-2004 роках. З 1991 по 2003 роки це число неухильно збільшувалося, а в 2004 році в порівнянні з 2003 кількість зайнятих на малих підприємствах вперше в Україні знизилося - з 2034,2 тис. чоловік до 1928,0 тис. (на 106,2 тис. чоловік, або на 5,2 %). А вже у 2008 році кількість зайнятих працівників на малих підприємствах України склала 2156,7 тис. осіб - це 24,3 % від зайнятих працівників у країні в цілому, або 7,7 % від всіх громадян працездатного віку. Середнє число тих, що працюють на одному малому підприємстві дорівнювало 6 чоловік. Даних по кількості зайнятих в малому бізнесі в 2009 році в цій таблиці немає, але відомо, що ніяких поліпшень в цій сфері надалі не спостерігалося.

Ще одним найважливішим показником розвитку малого бізнесу є економічні результати діяльності. Тут Україні також похвалитися нічим. За тими ж статистичними даними у 2008 році малими підприємствами реалізовано продукції (робіт, послуг) на суму 49,2 млрд грн, або 16,3 % загального обсягу реалізації економіки України. У 2007 році даний показник був вищий - 18,1 %. А найбільша доля реалізації малими підприємствами спостерігалося в 2006 році - 18,8 %.

Можна констатувати досить сумний факт: малий бізнес в Україні поволі, але упевнено чахне. Тоді як в розвинених державах малі підприємства є вагомим стрижнем економіки.

Кабінет Міністрів України відповідно до Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва на 2005-2010 роки декларував готовність виділення 32 млн гривень на реалізацію бюджетної програми із здешевлення процентних ставок за кредитами на реалізацію інвестиційних проектів. В цілому реалізація цієї бюджетної програми, за розрахунками Міністерства фінансів України, дасть можливість розвинути свій бізнес, підвищити конкурентоспроможність виготовленої продукції більше як 500 суб'єктам малого і середнього підприємництва.

В Україні роль малого бізнесу відрізняється від країн Заходу і Китаю - радикально (досить схожа ситуація тільки в Росії і в більшості інших країн СНД). Тому перед українським урядом (і законодавцями) стоїть дуже важливе і, безумовно, вельми складне завдання - вивести малий бізнес в країні на абсолютно новий рівень розвитку. Оскільки саме це дасть додаткові робочі місця, підвищить економічні показники країни, приведе до значного збільшення середнього класу і т.д. Одним словом - наблизить Україну за соціальними стандартами і економікою до рівня європейських держав, про необхідність чого безустанно говорять українські політики.