Фінансове право - Мацелик М.О. - 30.3. Основні положення Уніфікованого закону

Переказний вексель. Такий вексель містить:

• назву "переказний вексель", яка включена до тексту документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

• безумовний наказ сплатити визначену суму грошей;

• найменування особи, яка повинна платити (трасат);

• зазначення строку платежу;

• зазначення місця, в якому має бути здійснений платіж;

• найменування особи, якій або наказу якої має бути здійснений платіж;

• зазначення дати і місця видачі векселя;

• підпис особи, яка видає вексель (трасант).

Документ без зазначених реквізитів не має сили переказного векселя, за винятком таких випадків:

• переказний вексель, строк платежу в якому не зазначений, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням;

• за відсутності особливої вказівки, місце, позначене поруч з найменуванням трасата, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання трасата;

• переказний вексель, у якому не зазначене місце його складання, вважається складеним у місці, позначеному поруч з найменуванням трасанта.

У переказному векселі, який підлягає оплаті за пред'явленням або у визначений час від пред'явлення, векселедавець може обумовити, що на вексельну суму будуть нараховуватися відсотки. У будь-якому іншому переказному векселі така умова вважається ненаписаною.

Юридичні властивості векселя і його обігу

Індосамент — це передавальний напис, жиро — особливий (спеціальний) передавальний запис на звороті векселя або на додатковому аркуші (алонжі), що засвідчує перехід права за цим документом до іншої особи.

Будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту. Індосамент може бути вчинений навіть на користь трасата, незалежно від того, акцептував він вексель чи ні, або на користь трасанта, або на користь будь-якої іншої особи, зобов'язаної за векселем. Ці особи можуть реіндосувати вексель.

Якщо векселедавець помістив у переказному векселі слова "не за наказом" або будь-який рівнозначний вислів, то документ може бути переданий тільки з дотриманням форми і з наслідками звичайної цесії.

Індосамент має бути простим і нічим не обумовленим. Будь-яка умова, що його обмежує, вважається ненаписаною.

Частковий індосамент є недійсним. Індосамент на пред'явника має силу бланкового індосаменту.

Ст. 20 Уніфікованого закону передбачено, що індосамент, вчинений після настання строку платежу, має ті самі наслідки, що й індосамент, вчинений до настання цього строку. Однак індосамент, вчинений після здійснення протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для опротестування, має наслідки звичайної простої цесії. Якщо протилежне не буде доведено, недатований індосамент вважається вчиненим на векселі до закінчення строку, встановленого для здійснення протесту.

Отже, вексель може бути переданий шляхом вчинення іменного або бланкового індосаменту і після здійснення протесту в неплатежі або після закінчення строку, встановленого для здійснення протесту (якщо вексель не був опротестований). Особи, які індосували вексель після здійснення його протесту в неплатежі та/або після закінчення строку для здійснення протесту, не несуть відповідальності перед набувачем векселя за виконання зобов'язання за векселем, але відповідають за дійсність переданої вимоги (ст. 519 ЦК). Інші зобов'язані за векселем особи мають право відповідно до ст. 518 ЦК висувати проти вимог векселедержателя ті заперечення, які вони мали проти особи (осіб), що їндосувала (індосуваля) вексель після його опротестування або після закінчення строку для здійснення протесту.

Відповідно до ст. 77 Уніфікованого закону ці правила застосовуються і щодо простого векселя. Застереженнями, що вклю-чаються у вексель з метою заборони передачі його шляхом індосаменту, є, зокрема, такі: "платити тільки такій-то особі", "платити такому-то, але не за його наказом", "без права індосування", "передача в загальноцивільному порядку".

За наявності таких застережень вексель слід розглядати як іменний цінний папір, права за яким передаються в порядку і з наслідками, встановленими для відступлення права вимоги — цесії (ч. 4 ст. 197, ст. 512—519 ЦКУ).

Відступлення права вимоги за векселем має бути оформлене письмово окремим документом (документами), складеним (складеними) цесіонарієм та цедентом відповідно до вимог ст. 207 ЦК. У цьому документі слід індивідуалізувати вексель, відступлення права за яким є предметом угоди про відступлення права вимоги. Якщо такої індивідуалізації немає, правочин про відступлення права вимоги не вважається таким, оскільки не містить умов стосовно того, яка вимога і на підставі якого векселя передається.

Особа, що обґрунтовує належність їй права вимоги правочином про відступлення цього права, укладеним нею і/або будь-ким з її попередників, має надати письмові докази укладання такого правочину, якщо його не оформлено на векселі чи на додатковому аркуші (алонжі). Вчинення напису про відступлення від права вимоги на векселі або на додатковому аркуші (алонжі) не є підставою для відмови у позові.

Згідно зі ст. 18 Уніфікованого закону, якщо індосамент містить застереження "валюта до отримання", "на інкасо", "за дорученням" або будь-яке інше, в якому йдеться про просте доручення, держатель векселя може здійснювати всі права, що випливають із переказного векселя, але індосувати його він може тільки в порядку передоручення.

Відповідно до цього особа, яка отримала вексель на підставі передорученого індосаменту, має право висунути вимогу про платіж, отримати платіж, вчинити протест у випадку неплатежу.

Однак слід враховувати, що особа, яка отримала вексель з індосаментом, наданим у порядку передоручення, може звернутися до суду з вимогою про примусове стягнення за векселем лише за наявності спеціального доручення індосанта, що надає йому право на здійснення таких процесуальних дій від його імені.

Ст. 15 Уніфікованого закону визначено, що індосант відповідає за акцепт і за платіж, якщо не обумовлено протилежне.

Акцепт векселя — напис платника на переказному векселі про згоду на оплату. Переказний вексель може до настання строку платежу бути пред'явлений векселедержателем або навіть просто особою, у якої вексель знаходиться, для акцепту платнику за місцем його проживання.

Акцепт зазначається на переказному векселі: у вигляді слова "акцептований" або будь-якого іншого рівнозначного підписується платником. Простий підпис платника, зроблений на лицьовій стороні векселя, має силу акцепту.

У разі пред'явлення законним векселедержателем вимоги про оплату векселя зобов'язана за ним особа не має права відмовитися від виконання з посиланням на відсутність або недійсність зобов'язання, крім випадків, передбачених ст. 17 Уніфікованого закону.

Згідно з цією статтею особи, проти яких подано позов за переказним векселем, не можуть протиставляти вимогам держателя заперечення, що ґрунтуються на їхніх особистих відносинах із трасантом або з попередніми держателями, якщо держатель при придбанні векселя не діяв свідомо на шкоду боржнику. На свої особисті відносини з іншими особами, у т. ч. з попередніми векселедержателями, боржник може посилатися лише в тому разі, коли векселедержатель при придбанні векселя діяв свідомо на шкоду боржнику, тобто якщо він знав про відсутність законних підстав для видачі (передачі) векселя до або під час його придбання.

Наявність обставин, що свідчать про недобросовісність власника векселя, доводиться особою, проти якої подано позов. Зобов'язана за векселем особа звільняється від платежу, якщо доведе, що кредитор, який пред'явив вимоги, знав або мав знати на момент придбання векселя про недійсність чи відсутність зобов'язання, що було підставою для видачі (передачі) векселя, або отримав вексель унаслідок обману, крадіжки чи брав у них участь.

Строк платежу. Переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу:

• за пред'явленням;

• у визначений строк від пред'явлення;

• у визначений строк від дати складання;

• на визначену дату.

Переказні векселі, що містять інші строки платежу або передбачають оплату частинами, є недійсними.

Якщо строк платежу за переказним векселем настає у встановлений законом неробочий день, то платіж не можна вимагати раніше наступного робочого дня. Так само всі інші дії, які стосуються переказного векселя, зокрема пред'явлення для акцепту і протест, можуть бути здійснені лише у робочий день.

Якщо будь-яка з цих дій повинна бути здійснена протягом визначеного строку, останній день якого настає у встановлений законом неробочий день, то такий строк продовжується до першого робочого дня, який настає після закінчення зазначеного строку.

Проміжні неробочі дні зараховуються при обчисленні строків.

Строки, встановлені законом або визначені договором, не включають день, у який починається їх перебіг.

Не допускається застосування будь-яких, не встановлених законом або судом, пільгових строків.

Переказний вексель строком за пред'явленням оплачується при його пред'явленні. Він має бути пред'явленим до платежу протягом одного року від дня його складання. Векселедавець може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами (ст. 34 Уніфікованого закону).

Строк для пред'явлення відраховується з дати складання векселя. Якщо у векселі строком "за пред'явленням" зазначено, що він не може бути пред'явлений до платежу раніше визначеної дати, строк для його пред'явлення до платежу відраховується з цієї дати.

У разі непред'явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов'язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а за непред'явлення до платежу простого векселя — за винятком векселедавця (ст. 53, 78 Уніфікованого закону). Такі самі наслідки настають, якщо вексель зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи пред'явлення не пред'явлено до платежу в день, коли він мав бути оплачений, або протягом двох наступних робочих днів (ст. 38, 53, 78 Уніфікованого закону).

Платіж. Держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення має пред'явити вексель для платежу або в день, у який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

У разі непред'явлення переказного векселя до платежу в строк, кожний боржник має право внести суму векселя в депозит компетентному органу влади за рахунок, ризик і страх векселедержателя.

Пред'явлення переказного векселя в розрахункову палату є рівнозначним пред'явленню для платежу.

Регрес — право зворотної вимоги. Законний векселедержатель має право в разі неможливості отримати платіж за векселем у строк притягнути кожного, хто поставив свій підпис на векселі, до відповідальності та вимагати сплати вексельної суми від кожного з них.

Відповідно до ст. 43, 77 Уніфікованого закону держатель може використати своє право регресу проти індосантів, трасанте та інших зобов'язаних осіб при настанні строку платежу, якщо останній не був здійснений, а також до настання строку платежу за таких умов: 1) якщо мала місце повна або часткова відмова здійснити акцепт; 2) у разі банкрутства трасата (незалежно від того, здійснив він акцепт чи ні); 3) у разі припинення ним платежів, навіть якщо ця обставина не була встановлена судовим рішенням, або у разі безрезультатного звернення стягнення на його майно; 4) у разі банкрутства трасанта за векселем, що не підлягає акцепту. Ці норми закріплюють право векселедержателя на дострокову реалізацію права вимоги за векселем за рахунок солідарно зобов'язаних осіб у разі, якщо до настання строку платежу відбудуться визначені Уніфікованим законом події, що унеможливлюють погашення такого векселя прямим боржником.

Кожна особа, якій належить право регресу, за умови, що немає угоди щодо протилежного, може одержати платіж за допомогою нового векселя (зворотного переказного векселя), виданого зі строком платежу за пред'явленням на одну із зобов'язаних перед нею осіб, який підлягає оплаті за місцем проживання цієї особи.

В українському законодавстві немає норм, які давали б змогу визнати платника неплатоспроможним без установлення такого факту судом, а в п. 4 ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" прямо передбачено, якщо використання векселедержателем права на регрес можливе за умови банкрутства боржника, то неплатоспроможність платника за векселем або векселедавця, які є юридичними особами чи фізичними особами — підприємцями, встановлюється Господарським судом у процесі порушення справи про банкрутство або визнання плат* ника банкрутом у порядку, передбаченому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14 травня 1992 р. № 2343-ХІІ (у редакції Закону від ЗО червня 1999 р. № 784-ХГУ). Відповідно до п. 4 ст. 2 Закону України "Про обіг векселів в Україні" порушення провадження у справі про банкрутство або визнання боржника банкрутом є достатнім для виникнення у векселедержателя права регресу до настання строку платежу незалежно від того, чи акцептував трасат вексель. Якщо вексель не підлягає акцепту, право регресу виникає у векселедержателя лише в разі визнання трасанта банкрутом (порушення справи про банкрутство в цьому випадку недостатньо). За вексельним законодавством виникають зобов'язання як прямих боржників, так і боржників у порядку регресу.

Прямі боржники — це векселедавець простого векселя та акцептант переказного векселя. Вимоги до зазначених осіб, а також до авалістів за них (за їх наявності) можуть бути пред'явлені як у строк платежу, так і протягом усього строку вексельної давності незалежно від наявності протесту. Підставою для заявления вимог до прямих боржників є сам вексель, що знаходиться у кредитора.

Всі інші особи, які поставили свій підпис на векселі, є учасниками регресних вексельних зобов'язань. Це означає, що право регресу до зазначених осіб виникає у держателевекселя тільки за наявності протесту в неплатежі або іншому порушенні, допущеному при обігу векселя прямими боржниками. Без такого протесту регресні боржники не зобов'язані за векселем, крім випадків, коли інше передбачено в цьому документі або прямо встановлено Уніфікованим законом (абзац 5 ст. 44, ст. 46, абзац 4 ст. 54).

У зв'язку з викладеним вище за настання строку платежу за векселем вимога про його сплату може бути заявлена тільки до прямого боржника, а не до боржника, зобов'язаного в порядку регресу.

Посередництво при платежі. Трасант, індосант або аваліст можуть вказати будь-яку особу, яка у разі потреби має здійснити акцепт або платіж.

Переказний вексель відповідно до встановлених нижче умов може бути акцептований або оплачений особою, яка діє як посередник в акцепті або у платежі, за будь-якого боржника, зобов'язаного у порядку регресу.

Акцепт у порядку посередництва зазначається на переказному векселі та підписується посередником. У ньому міститься вказівка, за кого він здійснюється; якщо її немає, акцепт вважається зробленим за векселедавця. Він у порядку посередництва зобов'язується щодо векселедержателя та індосантів, які зробили надписи, після тієї особи, за рахунок якої він виступив як посередник, на однакових засадах з цією особою.

Особою, яка діє як посередник, може бути третя особа, навіть трасат, або особа, за винятком акцептанта, що вже зобов'язана за переказним векселем.

Особа, яка діє як посередник, зобов'язана протягом двох робочих днів повідомити про своє посередництво ту особу, за яку вона виступила як посередник. У разі прострочення вона несе відповідальність за будь-яку шкоду, спричинену внаслідок її необережності, однак розмір відшкодовуваних збитків не має перевищувати суму переказного векселя.

Платіж у порядку посередництва може мати місце в усіх випадках, коли при настанні строку платежу або до його настання у векселедержателя з'явилося право на регрес.

Платіж має покрити всю суму, яка підлягає сплаті тим, за кого платіж здійснюється. Він має бути здійснений не пізніше наступного дня після останнього дня, наданого для здійснення опротестування у неплатежі.

Копії векселя. Кожний держатель переказного векселя має право знімати з нього копії.

Копія має точно відтворювати оригінал, включно із вказівкою, до якого місця вона доведена. Вона передається шляхом індосаменту і забезпечується авалем таким чином і з такими наслідками, що й оригінал.

У копії мав зазначатися особа, у руках якої знаходиться оригінал документа, який вона зобов'язана вручити законному держателю копії.

Якщо вона відмовляється це зробити, векселедержатель може здійснити право позову проти індосантів або авалістів лише після засвідчення опротестування того, що оригінал не був йому переданий, незважаючи на його вимогу.

У разі, коли на оригіналі після останнього індосаменту, зробленого до зняття копії, є застереження "починаючи звідси індосування дійсне лише на копії" чи будь-яка інша рівнозначна формула, то індосамент, поставлений після цього на оригіналі, є недійсним.

Якщо у векселі не зазначено, що він виданий у єдиному примірнику, то векселедержатель може вимагати видачі йому за його рахунок декількох примірників. Для цього він має звернутися до свого безпосереднього індосанта, який зобов'язаний сприяти йому щодо свого індосанта і так далі, аж до векселедавця. Індосанти зобов'язані відтворити індосаменти на нових примірниках.

Платіж, здійснений за одним примірником, звільняє від відповідальності, навіть якщо не було обумовлено, що платіж цей погашає інші примірники. Однак платник продовжує відповідати за кожним акцептованим ним і не поверненим йому примірником. Індосант, який передав примірники різним особам, а також наступні індосанти, є зобов'язаними за всіма примірниками, на яких є їхній підпис і які не були повернені.

Зміни у тексті векселя. У разі зміни тексту переказного векселя, особи, які поставили свої підписи після цієї зміни, зобов'язані згідно зі змістом зміненого тексту; особи, які поставили свої підписи до цієї зміни, зобов'язані згідно зі змістом первісного тексту.

Позовна давність. Відповідно до абзацу 1 ст. 70 Уніфікованого закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються через три роки, починаючи від дати настання строку платежу. Такий строк застосовується як щодо позову векселедержателя, так і щодо позовних вимог, пред'явлених до акцептанта переказного векселя векселедавцем, індосантами, авалістами та іншими особами, до яких права за векселем перейшли внаслідок виконання ними вексельного зобов'язання.

Аналогічно суди мають вирішувати спори за участю векселедавця простого векселя (ст. 78 Уніфікованого закону).

Встановлені ст. 70 Уніфікованого закону строки для пред'явлення позовних вимог за векселем є чітко встановленими, тобто вони не можуть бути змінені за угодою сторін і не підлягають зупиненню або відновленню. Суд застосовує ці строки незалежно від заяви сторони. Після їх закінчення припиняється дія матеріального права вимоги платежу від зобов'язаних за векселем осіб.

Позовні вимоги держателя до індосантів і до трасанта погашаються після закінчення одного року від дати протесту, здійсненого в установлений строк, або від дати настання строку платежу, якщо є застереження "обіг без витрат".

Позовні вимоги індосантів один до одного і до трасанта погашаються з закінченням шести місяців, які відраховуються з дня, коли індосант акцептував вексель і здійснив платіж за ним, або з дня, коли проти нього був порушений позов.

Місце платежу. Вексель має пред'являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо воно не було прямо зазначено — за місцезнаходженням платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя (ст. 2, 76 Уніфікованого закону).

Вексельні зобов'язання прямих боржників — векселедавця простого та акцептанта переказного векселя — можуть бути виконані належним чином тільки за умови його пред'явлення до платежу у визначеному населеному пункті або за конкретною адресою місця.

Вимога про платіж, пред'явлена не в місці, визначеному у векселі за викладеними вище правилами, не є пред'явленою належним чином. Отже, протест у неплатежі, вчинений без вказівки про пред'явлення векселя до платежу у визначеному в ньому місці, не може вважатися належним доказом відсутності платежу і бути підставою для задоволення регресних вексельних вимог.

Прямий боржник за векселем зобов'язаний довести обґрунтованість своїх заперечень стосовно того, що векселедержатель не пред'явив йому оригінал векселя або не надав можливості перевірити наявність у встановленому місці та у визначений строк у особи, що пред'явила вимогу, оригіналу векселя і прав власності на цей цінний папір. Векселедержатель може спростувати ці заперечення шляхом надання будь-яких не заборонених законом доказів (ст. 57—59 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, у т. ч. актів нотаріуса про протест векселя чи про посвідчення факту його пред'явлення до платежу, а також документів, виданих боржником).

Кредитор, який не спростував заперечення прямого боржника про неналежне пред'явлення векселя до платежу, вважається таким, що прострочив. До такого кредитора застосовуються санкції, передбачені ст. 613 ЦК.

Якщо кредитор відмовиться видати розписку про одержання виконання зобов'язання або повернути борговий документ (вексель), або зробити в розписці позначку про неможливість його повернення, боржник має право затримати виконання. У цьому разі настає прострочення кредитора (ч. 4 ст. 545 ЦК).

Простий вексель. Він має містити;

• назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений;

• безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей;

• зазначення строку платежу;

• зазначення місця, у якому має бути здійснений платіж;

• найменування особи, якій або наказу якої має бути здійснений платіж;

• зазначення дати і місця видачі простого векселя;

• підпис особи, яка видає документ (векселедавець). Документ, у якому немає будь-якого з цих реквізитів, не має

сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче.

Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням.

Якщо немає особливого позначення, то місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця.

Простий вексель, у якому не зазначено місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця.

Відповідно до ст. 77 Конвенції до простих векселів застосовуються такі самі положення, що й до переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо індосаменту; строку платежу; платежу; права регресу у разі неплатежу; платежу у порядку посередництва; копій векселя; змін; позовної давності; неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків; інші положення закону.

Векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем.