Фінансове право - Мацелик М.О. - 30.6. Особлива форма векселів

КМУ постановою від 1 жовтня 1997 р. № 1104, що діє з урахуванням відповідних змін, внесених до нього, остання з яких — ЗО серпня 2007 р., на виконання п. 11.5 Закону України "Про ПДВ" затвердив Порядок, яким встановлюються єдині правила випуску, обігу та погашення векселів, що видаються на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

У Порядку подаються такі визначення:

• податковий вексель — це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податку сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку та строки, визначені законодавством, яке підтверджене комерційним банком шляхом авалю та видається платником на відстрочення сплати податку на додану вартість, що справляється у разі імпорту товарів на митну територію України;

• аваль — вексельне поручительство, згідно з яким комерційний банк бере на себе відповідальність за оплату податкового векселя перед векселедержателем і яке оформляється гарантійним написом банку на векселі чи на спеціальному додатковому аркуші (алонж) окремо для кожного примірника кожного векселя. Забороняється оформлення авалю одним документом більше ніж на один вексель.

Зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість за імпорту товарів на митну територію України виникають у день оформлення вантажної митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної або попередньої декларації), але сплату можна відстрочити шляхом видачі податкового векселя.

Податковий вексель може бути видано лише особою, яка відповідає таким вимогам:

• є платником ПДВ;

• зареєстрована як ПДВ;

• має індивідуальний податковий номер;

• не має на момент митного оформлення товарів податкових векселів, не погашених у строк.

Ця постанова КМУ встановлює і особливості цієї форми векселів:

1) виданий податковий вексель не підлягає передачі шляхом індосаменту;

2) обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, незалежно від їх взаємовідносин з векселедавцем;

3) за користування податковим векселем не нараховуються відсотки або інші види плати, передбачені законодавством для інших видів векселів;

4) протест податкового векселя не здійснюється, сума, зазначена у непогашеному векселі, розглядається як податкова заборгованість, що погашається у порядку, передбаченому законодавством для погашення податкового боргу.

Податкові векселі в обов'язковому порядку підлягають забезпеченню (підтвердженню) комерційними банками шляхом авалю.

Постановою встановлено й особливу процедуру погашення векселя податкового. Якщо строк погашення податкового векселя настає до закінчення строку подання податкової декларації до органу Державної податкової служби за звітний (податковий) період, у якому він був поданий органу митного контролю, платник податку не включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань та погашає вексель шляхом перерахування коштів до бюджету. Платник податку має право на включення перерахованої суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у звітному (податковому) періоді, в якому проведене таке перерахування.

Якщо строк погашення податкового векселя настає після закінчення строку подання податкової декларації до органу Державної податкової служби за звітний (податковий) період, у якому він був поданий органу митного контролю, платник податку включає суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань у звітному (податковому) періоді, в якому він був поданий органу митного контролю. Платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.

Якщо платнику податку на дату подання податкового векселя органу митного контролю органом Державної податкової служби підтверджено суму бюджетного відшкодування, яка дорівнює або більша від суми зобов'язання за векселем, платник податку має право включити суму зобов'язань за векселем до складу податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, у якому він був поданий органу митного контролю. Податковий вексель вважається погашеним, а платник податку має право на включення суми зобов'язань за векселем до складу податкового кредиту у наступному звітному (податковому) періоді.

Сума податку на додану вартість, зазначена в податковому векселі, відображається в податковій декларації окремим рядком.

Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом Державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою.

Комерційні банки зобов'язані оплатити податковий вексель уразі його непогашення платником у строк.

До податкової декларації платник податку додає перелік та копії погашених у звітному (податковому) періоді, за який подається декларація, податкових векселів, суму зобов'язань за якими відповідно сплачено чи включено до податкових зобов'язань за цей звітний період.

Сума ПДВ, зазначена у податковому векселі, включається у встановлених Законом випадках до суми податкового кредиту платника податку, який видав цей вексель, і відображається в податковій декларації окремим рядком.

У разі наявності податкового боргу за податковими деклараціями, до яких включено податкові зобов'язання, визначені у податкових векселях, стягнення такого податкового боргу проводиться відповідно до Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Облік податкових векселів здійснюється органами митного контролю та державними податковими адміністраціями (інспекціями).

Отже, з аналізу і порівняння податкового законодавства щодо векселів і суто вексельного (цивільного) законодавства можна дійти висновку, що податковий вексель не має класичної внутрішньої природи векселя, як простого, так і тратти. Про це свідчить і лист Комітету Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності від 2 липня 2001 р. № 06-10/393 щодо видачі податкових векселів на суму ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

"Пунктом 5 ст. 11 Закону України про ПДВ передбачено, що платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання".

У Порядку КМУ від 1 жовтня 1997 р. дається визначення податкового векселя як простого векселя, виданого платником

ПДВ на суму податкового зобов'язання при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України.

Стосовно предмета регулювання Закону України "Про обіг векселів в Україні" від 5 квітня 2001 р. № 2374-ІІІ встановлено визначення особливостей обігу векселів в Україні, що заключається у видачі переказних і простих векселів, здійсненні операцій з векселями і виконанні вексельних зобов'язань у господарській діяльності відповідно до Женевської конвенції 1930 р., який введений Уніфікований закон про перекладні і прості векселі.

Однак у п. 4 ст. 11 "Заключні положення" Закону України про ПДВ передбачено: "Зміни порядку оподаткування на додану вартість можуть здійснюватися тільки внесенням змін у дійсний Закон".

З урахуванням цього Закон України "Про обіг векселів в Україні" не змінює чинного порядку обкладання ПДВ при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України, тому в цьому випадку необхідно керуватися Законом України "Про податок на додану вартість" і постановою КМУ від 1 жовтня 1997 р. № 1104.

З цього стає зрозуміло, що ні Уніфікований закон, ні Положення № 508 на операції з податковими векселями не поширюються.

ДПАУ звертається до НБУ з приводу неоплати комерційними банками авальованих ними податкових векселів при наявності податкового боргу. Прикладом цього може бути лист Департаменту платіжних систем Національного банку України від 26 липня 2007 р. № 25-117/1432-7555 "Про невиконання банками зобов'язань за авальованими податковими векселями".

Національний банк України висловлює стурбованість у зв'язку з неодноразовими зверненнями Державної податкової адміністрації України та органів Державної податкової служби про невиконання банками зобов'язань за авальованими ними податковими векселями.

На сьогодні здійснення банками операцій з авалювання векселів регулюється вимогами Закону України "Про обіг векселів в Україні", Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та розробленого на їх основі Положення про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 16 грудня 2002 р. № 508, у якому зазначається, що банки таку операцію здійснюють на підставі укладеного з позичальником договору про авалювання.

Відповідно до п. 4.9 Положення банк зобов'язаний платити за авальованим ним простим векселем у разі, якщо платник відмовився від платежу або акцепту — проти пред'явлення опротестованого в неплатежі або неакцепті векселя.

Зобов'язання банку як аваліста припиняються в разі оплати векселя або закінчення строку позовної давності проти банку-аваліста (п. 4.10 Положення).

Згідно з вимогами пункту 3.1 Положення підчас проведення гарантійних та інших операцій банк має ретельно вивчати фінансовий стан, кредите- та платоспроможність платників за векселем і зобов'язаних за векселями осіб, з якими він укладає угоди про проведення операцій.

Разом з тим, згідно з інформацією, наданою ДПАУ за станом на 1 червня 2007 р. банки України не оплатили податкові векселі, які були ними авальовані, на суму більше ніж 275 млн грн.

Враховуючи це, Національний банк України звертає увагу на необхідність дотримання вимог чинного законодавства та виконання умов укладених договорів, а при прийнятті рішення про здійснення операцій авалювання векселів ретельно аналізувати можливості щодо виконання зобов'язання з авалювання.

НБУ хоч і звертає увагу комбанків на обов'язок оплати авальованих векселів, але також розуміє хиткість своєї позиції, про що свідчить посилання на законодавчу базу обігу векселів,, де немає постанови КМУ № 1104 від 1 жовтня 2007 р.

На нашу думку, розв'язати таку законодавчу колізію можливо лише на підставі внесення змін до податкового законодавства (Закону України про ПДВ) на користь оплати банками за авалем або скасуванні його. На користь такої позиції авторів свідчить і невироблення спеціальної процедури щодо погашення податкового векселя за наявності податкового боргу в Законі України № 2181, як встановлює п. 20-1 постанови КМУ № 1104 від 1 жовтня 2007 р.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Обґрунтуйте необхідність вексельних розрахунків.

2. Які особливості вітчизняного вексельного законодавства?

3. Яке основне питання вексельного законодавства? Розкрийте суть поняття вексельного права.

4. Назвіть особливі характеристики векселя.

5. Що таке переказний вексель за Уніфікованим законом? Дайте його визначення і назвіть основні ознаки.

6. Що таке простий вексель за Уніфікованим законом? Дайте визначення і перелічіть основні ознаки.

7. Які правові основи обігу векселів в Україні?

8. Охарактеризуйте основні операції банків з векселями — аваль та кредитні операції, врахування векселя.

9. Дайте характеристику основних операцій банків з векселями — розрахунків з використанням векселів, інкасування та доміціляцію.

10. Охарактеризуйте основні операції банків з векселями — торгівлю та зберігання векселів.

11. Розкрийте суть поняття податкових векселів. Які їхні особливості?