Цивільне право - Майданик P.A. - 2. Місце цивілістики в правознавстві

Цивільно-правова наука є однією з галузей, гілкою правознавства - правової науки. Цивілістика, як і юриспруденція загалом, належить до так званих соціальних, суспільних або гуманітарних наук. Цивілістика є галуззю юридичної науки з притаманними їй предметом, системою і методологією. Юридична наука має специфічний предмет, у чому й полягає об'єктивна передумова її самостійності у системі суспільствознавства. Юридична наука має політичний характер. Водночас вона базується на власних засадах, які повинна враховувати й державна політика. Виконуючи основні соціальні функції - гносеологічну (пізнавальну й інтерпретаційну), прогностичну та виховну, юридична наука впливає на суспільний розвиток шляхом як формування світогляду, відповідних ідей і поглядів індивідів, так і об'єктивізації наукових положень у вигляді нормативних настанов законодавства.

Цивілістика має власне місце в системі наук про право, яке визначає її співвідношення з іншими правовими науками. Цивільне право виступило історичною основою розробки загальнотеоретичних конструкцій. Звідси тісний зв'язок науки цивільного права із загальною теорією держави і права. Не випадково низка відомих цивілістів є авторами праць із загальної теорії права (Г.Ф. Шершеневич, С.С. Алексеев, СМ. Братусь, P.O. Халфіна тощо). Тісний зв'язок встановлюється між науками цивільного та конституційного (державного) права, оскільки Конституція підняла на конституційний рівень ряд конструкцій, які сформувалися в сфері цивільного права. У цьому зв'язку правильне застосування відповідних конституційних положень вимагає використання знань цих двох наук. Особливо тісно пов'язані цивільне та адміністративне право, критерії розмежування яких слугують підставою для спорів про господарське право, поняття якого виникло на Заході внаслідок господарської діяльності держав та сформованого ними економічного законодавства75. Посилення господарської складової в адміністративних відносинах викликали до життя суперечливу тенденцію запозичення окремих цивільно-правових конструкцій (договору, послуг тощо) для цілей регулювання адміністративних відносин, що знайшло відображення в категоріях адміністративного договору, адміністративних послуг, поняття і сфера застосування яких залишаються нечіткими. Наведене пояснює зв'язок цивільно-правової та адміністративно-правової наук. Не менш тісний зв'язок існує між науками цивільного і міжнародного приватного права, цивільного і сімейного права, цивільного права і цивільного процесу.

За класифікацією Вищої атестаційної комісії України вони віднесені до однієї наукової спеціальності - 12.00.03. До складу цієї дисципліни включається чотири основних розділи - цивільне право (в РФ і підприємницьке), цивільний процес, сімейне право і міжнародне приватне право.

В паспорті наукової спеціальності визначено основні інститути кожного з його чотирьох розділів.

3. Предмет науки цивільного права

Цивілістика має власні предмет, методологію, завдання, наукові школи (основні наукові напрями). Предметом науки називається сукупність предметів і явищ, що виступають об'єктом її уваги, тобто те, що вивчається наукою.

Наука цивільного права має власний предмет, який є сукупністю цивільно-правових явищ. Цивілістика вивчає правове становище приватної особи, її цивільні (приватні) суб'єктивні права, становлення і зміст цивільно-правових норм і закріплених ними інститутів та конструкцій, правила і практику тлумачення і застосування цих норм з метою виявлення перспектив і тенденцій розвитку інститутів цивільного права.

Предмет цивілістики значно відрізняється від предмета цивільного права. Вироблені цивілістикою висновки ґрунтуються як на догматичному аналізі (тлумаченні) цивільно-правових норм, так і на використанні інших категорій і конструкцій, що дають можливість пояснювати наявні цивільно-правові явища, певною мірою прогнозувати їх розвиток.

Тривалий час головним об'єктом наукової уваги української юриспруденції традиційно вважалися правові, а точніше - законодавчі норми, зміст і соціальні функції закріплених ними юридичних інститутів і конструкцій.

В сучасних умовах спостерігається тенденція до перенесення центру тягаря вивчення на суб'єктивні приватні права, процеси їх здійснення і захисту. Подібні процеси притаманні і для цивілістичної науки, яка рухається від переважного вивчення норм (права в об'єктивному значенні) до пріоритетного вивчення суб'єктивних приватних прав. Норми при цьому розглядаються лише як спосіб встановлення змісту цих прав, підстави їх виникнення і припинення.

До основних складових предмета цивілістики зазвичай відносять догму цивільного (приватного) права, історію цивільного (приватного) права і порівняльну цивілістику, що не виключає можливості визначення структури цивілістики за іншими критеріями.

Догма цивільного права зазвичай розглядається як частина цивілістики, що вивчає характер, особливості і зміст норм певної системи цивільного права; структуру, зміст і форми цивільного законодавства, його тлумачення; вивчає та аналізує практику застосування цивільно-правових норм з метою визначення їхньої ефективності. Предметом цього розділу цивілістики є насамперед чинне цивільне законодавство і практика його застосування.

В юридичній літературі обґрунтовується більш широке розуміння догми цивільного права, що передбачає включення до неї також поняття цивільного права та його місця у правовій системі, закономірностей розвитку цивільно-правових норм, їх змісту, загальних принципів, які формулюються для ефективного застосування при регулюванні суспільних відносин, а також самих суспільних відносин.