Цивільне право - Майданик P.A. - Цивілізаційна (культурологічна) школа права

Останнім часом активно розвивається соціологічна школа права (Є. Ерліх, Ф. Жені), прихильники якої відштовхуються в своїх міркуваннях від розуміння права як суспільного явища, суспільної природи права. Представники соціологічної школи права обґрунтовують природне походження найістотніших прав особи та громадянина, які держава лише формалізує але не може скасувати чи істотно обмежити через їх божественного походження.

Усвідомлення необхідності поєднання соціального і правового підходів у дослідженні права притаманне й професору Львівського університету С.С. Дністрянському, який вважав, що в основі пізнання права повинен лежати певний "соціологічний дослід": "мета науки права є досвід порядку людського суспільного життя. Науковий метод мусить відповідати сій меті; він мусить звернути свою увагу на суспільне життя, яке воно було, яке воно є та яке має бути; воно є дисципліною реального життя і реальних змагань до суспільного порядку. Воно обіймає реальне впорядкування суспільного життя в минулому, в теперішньому та й в майбутньому".

В 70-ті рр. XIX ст. в російській та українській правовій науці розвивається соціологічна школа права, яка передбачає тлумачення права не як абстрактної системи нормативних розпоряджень державної влади, а як одного із взаємопов'язаних соціальних факторів в контексті інших факторів.

Прихильником зазначеного соціологічного підходу у вивченні права був вчений-цивіліст С. А. Муромцев, якому належить заслуга в справі тлумачення права як діючого правопорядку. Новизна соціологічного підходу вченого до праворозуміння полягала в тому, що в його концепції замість сукупності юридичних норм під правом розуміється сукупність юридичних відносин, тобто правовий порядок, норми ж розглядаються як певний атрибут порядку. Ця нова позиція в російському правознавстві сприяла поширенню погляду на право, який не ототожнювався з велінням носія верховної влади.

Цивілізаційна (культурологічна) школа права

Із соціологічної школи права поступово виділилася так звана цивілізаційна (культурологічна) школа права, яка розглядає право, насамперед цивільне, як елемент цивілізації (культури), що становить собою самостійну цінність. При цьому не заперечується зв'язок права з матеріальними умовами життя суспільства, однак відсутня "тверда прив'язка" його до тієї чи іншої суспільно-економічної формації, не відкидаються цінності і досягнення правової думки інших цивілізацій.

В даному випадку право за своєю суттю визнається феноменом культури, оскільки право виростає з культури і формує культуру.

Прихильники цього підходу вважають, що "всі односторонні інтерпретації права - природно-правові, позитивістські, соціологічні психологічні, економічні тощо... послаблюють його місце і значення в культурі" (Роман Токарчик). Мається на увазі, що зрозуміти сутність права можна не шляхом абсолютизації якогось одного аспекту права, а тільки враховуючи його багатомірний і цілісний характер як надзвичайно складного і динамічного явища загальнолюдської культури "4.

З огляду на євроінтеграційні процеси України, в сучасній вітчизняній юридичній доктрині слід звернути увагу на формування оновленого розуміння сутності права, яка полягає, насамперед, в збалансованості інтересів окремої особи та суспільства в цілому; [адже] право охоплює всі ті явища, які забезпечують баланс різносуб'єктних інтересів, встановлюваний шляхом їх "зважування".

Оскільки до таких явищ належать, зокрема об'єктивне юридичне право та суб'єктивне юридичне право, інтерпретація права як цивілізаційного (культурологічного) правоявища тяжіє до соціологічно-позитивістського різновиду праворозуміння.