Цивільне право України - Дзера О.В. - Складові частини речі

Споживними за ст. 185 ЦК є такі речі, які в результаті одноразового свого використання повністю знищуються або припиняють існування у первісному вигляді. Відповідно, неспоживною є річ, яка призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу. Тобто неспоживні речі при тривалому використанні зберігають своє призначення, їх зношування відбувається поступово (наприклад взуття, верстати, машини). Експлуатація речі впродовж певного терміну може призводити до так званої "амортизаційної зношуваності", наслідком якої є зменшення її позитивних властивостей, які можуть зникнути взагалі зі спливом певного часу.

Цей поділ речей має своє правове значення. Оскільки предметом деяких договорів (майнового найму, прокату) можуть бути лише неспоживні речі, то за умовами договору власникові має бути повернута та сама річ. Інакше розв'язується питання про предмет договору позики, яким можуть бути споживні речі (гроші, речі, визначені родовими ознаками). Позичальник, використавши одержану річ, повинен повернути позикодавцеві таку суму грошей або рівну кількість речей тих самих роду і якості, а не ті самі гроші і речі, які він брав за договором позики.

Головна річ і приналежність

Поділ речі на головну і приналежність є традиційним для цивільного права. Зберігся він і у новому ЦК, згідно зі ст. 186 якого річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Юридичне значення даного поділу полягає в тому, що приналежність слідує за головною річчю, якщо в договорі чи законі не встановлено інше (ст. 186 ЦК України). Це означає, що, наприклад, за договором купівлі-продажу жилого будинку до набувача разом із предметом договору переходять і господарські будівлі, не зазначені прямо у договорі. Між тим, дана норма має диспозитивний характер, а відтак сторони можуть самостійно в договорі визначити, що право власності переходить тільки на будинок чи господарські будівлі. Подібне положення, але з деякими редакційними особливостями (наприклад, вимагалося, щоб приналежність була зв'язана з головною річчю спільним "господарським" призначенням) було закріплене в ЦК УРСР.

І приналежність, і основна річ є фізично самостійними речами, але головна річ має самостійне значення, а її приналежність - залежне, допоміжне і слугує найкращому використанню головної речі (наприклад автомашина і кондиціонер, скрипка і футляр, картина і рама до неї). Приналежність головної речі вказується у стандартах, технічних умовах або прейскурантах, визначається договором. За відсутності такого рішення слід керуватися звичаями ділового обороту. Таким чином, головна річ може використовуватися за призначенням без приналежності, оскільки остання лише сприяє функціонуванню головної речі і не має сама по собі самостійного господарського значення.

Складові частини речі

Складовою частиною речі, згідно зі ст. 187 ЦК, визнається все те, що не може бути відділене від неї без пошкодження та істотного знецінення речі (наприклад комп'ютер і монітор, телевізор і динамік). У принципі виокремлення певної складової частини речі може призводити до унеможливлення функціонування речі (наприклад виокремлення двигуна з автомобіля), або до істотного знецінення. Наразі відокремлення приналежності від головної речі не призводить до унеможливлення її використання за призначенням.

У разі переходу права на річ за правочином чи за іншою підставою окремі її складові частини не підлягають відокремленню. Сторони правочину не можуть бути позбавлені права передбачити у ньому інше. Іншими словами, коментована норма встановлює презумпцію наявності у речі усіх її складових частин.