Цивільне право України - Дзера О.В. - Право на управління товариством

Шляхом голосування на загальних зборах акціонерів, шляхом безпосередньої участі або через представника в роботі органу (органів) товариства. З цим правом також пов'язані право на ознайомлення з документами, необхідними для прийняття рішень з питань порядку денного загальних зборів акціонерів, право ініціювати загальні збори акціонерів, право призначати представників для здійснення нагляду за реєстрацією акціонерів, голосуванням та підбиттям його підсумків тощо.

Власники привілейованих акцій обмежені у праві на управління акціонерним товариством та мають право голосу при вирішенні тільки окремих питань, які стосуються обсягу їх прав за привілейованими акціями (зокрема про припинення товариства, що передбачає конвертацію привілейованих акцій цього класу в привілейовані акції іншого класу, прості акції або інші цінні папери; внесення змін до статуту товариства, що передбачають обмеження прав акціонерів-власників цього класу привілейованих акцій; внесення змін до статуту товариства, що передбачають розміщення нового класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат у разі ліквідації товариства, тощо). Статутом приватного товариства акціонеру-власнику привілейованих акцій може бути надано право голосу також з інших питань.

Право на отримання інформації про діяльність товариства

Врегульоване ст. 10 Закону України "Про господарські товариства", Законом України "Про інформацію", статтями 77, 78 Закону України "Про акціонерні товариства" та полягає у праві акціонера товариства отримати у встановленому законом порядку та обсязі інформацію про діяльність товариства, зокрема: установчі документи; протоколи засідань органів управління; принципи (кодекс) корпоративного управління та інші внутрішні документи товариства; документи, що підтверджують права товариства на майно; річну фінансову звітність; документи бухгалтерського обліку, що стосуються значних правочинів та правочинів, у вчиненні яких є заінтересованість; інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, його внутрішніми положеннями, рішеннями загальних зборів, наглядової ради, виконавчого органу тощо.

Право акціонера на інформацію забезпечується також шляхом обов'язкової публікації акціонерними товариствами (в офіційних виданнях ДКЦПФР і в мережі Інтернет) річних звітів та особливої інформації.

Право на укладення договору з незалежним аудитором та проведення аудиторської перевірки фінансово-господарської діяльності товариства.

Це право надається акціонерам, які є власниками (одноосібно або сукупно) понад 10 відсотків акцій товариства. Аудиторська перевірка на вимогу акціонера (акціонерів), який є власником понад 10 відсотків акцій товариства, може проводитися не частіше двох разів на календарний рік.

Право на оскарження рішень органів управління акціонерним товариством, які порушують права та охоронювані законом інтереси акціонера і вимоги закону, інших актів законодавства, статуту чи положень акціонерного товариства.

Акціонерам належать і інші майнові та немайнові права, передбачені актами законодавства і локальними актами акціонерного товариства.

Сертифікати ФОН (фонду операцій з нерухомістю)

Сертифікат ФОН засвідчує право його власника на отримання доходу від інвестування в операції з нерухомістю. Емісія та обіг сертифікатів ФОН регулюються Законом України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю" іншими актами законодавства про цінні папери.

Емітентами сертифікатів ФОН є фінансова установа (управитель), яка відповідає спеціальним вимогам щодо розміру статутного капіталу та має відповідну ліцензію. Сам ФОН не є юридичною особою.

Фонд операцій з нерухомістю створюється за рахунок коштів, отриманих управителем ФОН в управління, а також нерухомості та іншого майна, майнових прав та доходів, набутих від управління цими коштами.

Сертифікат ФОН надає кожному його власникові однакові права.

Власник сертифікату ФОН може отримувати дохід від управління ФОН.

Юридичні та фізичні особи мають право купувати і продавати сертифікати ФОН за ринковою ціною та здійснювати з ними інші операції, що не суперечать умовам випуску.

Сертифікати ФОН можуть бути випущені в одній з таких форм: 1) іменні сертифікати ФОН документарної форми випуску (іменні документарні сертифікати ФОН); 2) іменні сертифікати ФОН бездокументарної форми випуску (іменні бездокументарні сертифікати ФОН); 3) сертифікати ФОН на пред'явника документарної форми випуску (документарні сертифікати ФОН на пред'явника).

Форма випуску сертифікатів ФОН установлюється рішенням про випуск сертифікатів ФОН. Сертифікати ФОН одного випуску повинні мати одну форму випуску.

Інвестиційний сертифікат - цінний папір, який розміщується інвестиційним фондом, інвестиційною компанією, компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та посвідчує право власності інвестора на частку в інвестиційному фонді, взаємному фонді інвестиційної компанії та пайовому інвестиційному фонді (ст. 12 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок"). Водночас ст. З Закону України "Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)" встановлено, що інвестиційні сертифікати випускаються виключно компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду1.

Іншими словами, інвестиційні сертифікати - це цінні папери, що посвідчують внесення вкладу в інвестиційний фонд та право власності на нього. Кожен інвестиційний сертифікат надає його власникові однаковий обсяг прав.

Інвестиційні сертифікати можуть розміщуватися шляхом відкритого продажу або приватного розміщення. Розміщення інвестиційних сертифікатів здійснюється за їх номінальною вартістю та може збільшуватися лише на суму комісійної винагороди агента.

Облігація - це цінний папір, який посвідчує внесення його власником грошей, визначає відносини позики між власником і емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк і виплатити дохід за облігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення.

Запропоноване законодавцем визначення облігації обумовлює такі її ознаки:

(1) облігація посвідчує відносини позики, тобто боржник-емітент повинен повернути власнику облігації або її номінальну вартість та винагороду за користування чужими грошовими коштами, або майно, родові ознаки якого, як правило, визначаються умовами випуску;

(2) облігація може випускатись тільки на певний строк. Чинним законодавством України не передбачено можливості випуску безстрокових облігацій.

Залежно від емітента облігацій їх поділяють на:

Державні облігації. Емісія державних облігацій є частиною бюджетного процесу і не підлягає регулюванню Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Емісія державних облігацій визначається законом про Державний бюджет України на відповідний рік, яким установлюються граничні розміри державного зовнішнього чи внутрішнього боргу. Порядок проведення операцій, пов'язаних з розміщенням цих облігацій, установлюються Національним банком України.

Облігації місцевих позик. Емітентом даного виду облігацій є Верховна Рада Автономної Республіки Крим або міська рада, яка прийняла рішення про здійснення запозичення до місцевого бюджету у формі випуску облігацій, випустила їх від свого імені та несе зобов'язання, які виникають згідно з умовами випуску облігацій. Кошти від розміщення облігацій, які отримує емітент, залучаються до фінансування бюджету розвитку відповідного місцевого бюджету.

Облігації підприємств. Емітентом зазначених облігацій можуть бути юридичні особи, що від свого імені випускають облігації і зобов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов емісії цих облігацій.

За формою визначення управомоченого суб'єкта облігації поділяються на: 1) іменні - особа, яка є власником облігації, зазначається на самому цінному папері та в спеціальному реєстрі; 2) на пред'явника - власником визнається та особа, що пред'явила бланк цінного паперу. Під час розміщення облігацій на пред'явника емітент видає першому власнику письмове зобов'язання про видачу сертифіката облігації.

За способом виплати винагороди облігації поділяються на: а) відсоткові облігації - облігації, за якими передбачається виплата відсоткових доходів у грошовій формі; б) безвідсоткові облігації, як поділяються на: цільові - облігації, виконання зобов'язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, установлених умовами розміщення таких облігацій; дисконтні - облігації, які розміщуються за ціною, нижчою ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується власнику облігації під час її погашення і становить дохід (дисконт) за облігацією.

Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі. Цикли існування облігації: 1) емісія облігацій (серія) - це сукупність облігацій одного емітента, що надають їх власникам однакові права та мають однакові умови розміщення, обігу, виплати доходу та погашення. Необхідно зазначити, що забороняється випуск облігацій для формування і поповнення статутного капіталу і для покриття збитків, пов'язаних з господарською діяльністю. Емітенти облігацій зобов'язані розкривати особливу і регулярну (при відкритому розміщенні) інформацію в порядку, передбаченому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку; 2) первинне розміщення облігацій - це відчуження облігацій емітентом або андеррайтером первинним власникам облігацій шляхом укладання цивільно-правових угод протягом терміну, визначеного в умовах випуску облігацій як термін розміщення. Розміщення облігацій здійснюється шляхом відкритого або закритого продажу; 3) обіг - це перехід права власності на облігації, пов'язаний з укладанням та виконанням цивільно-правових угод (за винятком тих угод, що укладаються під час розміщення облігацій), та/або в інших випадках, передбачених чинним законодавством (спадкування, правонаступництво, на підставі рішення суду тощо). Юридичні особи мають право набувати облігації за рахунок коштів, які надходять в їх розпорядження після сплати податків і відсотків за банківській кредит, а фізичні особи мають право набувати облігації тільки за рахунок власних коштів; 4) погашення облігацій - це виплата номінальної вартості облігації у строки, передбачені умовами розміщення облігацій.

Вексель - це цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Правове регулювання відносин, пов'язаних з обігом векселів, здійснюється: Конвенцією, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні та прості векселі (з урахуванням застережень, передбачених у Додатку II до неї) від 7 червня 1930 р.. Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні та прості векселі від 7 червня 1930 р., Конвенцією про Гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів від 7 червня 1930 р., Законом України "Про цінні та фондовий ринок", Законом України "Про обіг векселів в Україні" та іншими актами вексельного законодавства. Необхідно також врахувати, що вексельні правочини (зокрема щодо випуску, акцептування, індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про правочини та зобов'язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 ЦК України) з урахуванням особливостей вексельних правовідносин.

Уніфікований вексельний закон застосовується в Україні з такими застереженнями, визначеними в Законі України "Про обіг векселів в Україні":

1) зобов'язуватися і набувати права за переказним и і простими векселями на території України можуть юридичні і фізичні особи;

2) видавати переказні і прості векселі можна виключно для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, надані послуги, виконані роботи. Слід зазначити, що, на думку деяких авторів (проф. В. Костицький), у зв'язку із цим положенням вексель по суті втрачає характер безумовного зобов'язання і його видача пов'язана із забезпеченням дійсної вимоги, а саме вексельне зобов'язання набуває "похідний" від "основного" зобов'язання характер;

3) платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі;

4) вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис нотаріуса), є виконавчим документом;

5) забороняється використовувати вексель як внесок до статутного фонду господарського товариства.

Векселі поділяються на прості і переказні.

Переказний вексель (тратта) містить:

1) найменування "переказний вексель", яке написане тією мовою, якою складений документ;

2) безумовний наказ сплатити вказану суму строків;

3) зазначення особи, яка повинна платити (трасат);

4) зазначення строку платежу;

5) зазначення місця, в якому буде здійснений платіж;

6) зазначення особи, на користь якої або за наказом якої буде здійснено платіж;

7) зазначення дати і місця складання векселя;

8) підпис особи, яка видає вексель.

Простий вексель містить: 1) найменування "простий вексель", яке написане тією мовою, якою складений вексель; 2) безумовне зобов'язання виплатити визначену суму коштів; 3) зазначення строку платежу; 4) зазначення місця, в якому повинен здійснюватись платіж; 5) найменування особи, на користь якої або за наказом якої повинен здійснюватись платіж; 6) зазначення дати і місця складання векселя; 7) підпис особи, яка видає вексель.

Отже, основна відмінність між простим і переказним векселем полягає в тому, що простий вексель - це безумовне зобов'язання векселедавця сплатити певну суму коштів, а переказний - безумовний наказ іншій особі (трасату) сплатити певну суму коштів.

Казначейські зобов'язання України - державний цінний папір, що розміщується виключно на добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного бюджету України перед власником казначейського зобов'язання України, дає власнику право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення казначейських зобов'язань України.

Обсяг емісії казначейських зобов'язань України у сукупності з емісією державних облігацій внутрішніх державних позик України не може перевищувати граничного обсягу внутрішнього державного боргу та обсягу пов'язаних з обслуговуванням державного боргу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Емітентом казначейських зобов'язань України виступає держава в особі Міністерства фінансів України за дорученням Кабінету Міністрів України. Рішення про розміщення казначейських зобов'язань України приймається згідно з Бюджетним кодексом України. У рішенні передбачаються умови розміщення та погашення казначейських зобов'язань України.

Як правило, розміщення казначейських зобов'язань проводиться безпосередньо ВАТ "Ощадбанк" або залученим ним торговцем цінними паперами. Крім того, зазвичай, не допускається дострокове погашення казначейських зобов'язань (наприклад, Умови випуску казначейських зобов'язань, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. № 362).

Ощадні (депозитні) сертифікати - цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі впливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав.

Ощадні (депозитні) сертифікати розмішуються на певний строк під відсотки, передбачені умовами їх розміщення. Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розмішуються у бездокументарній формі, а на пред'явника - у документарній.

В ощадному (депозитному) сертифікаті у документарній формі зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження банку, що випустив сертифікат, серія і номер сертифіката, дата випуску, сума депозиту, процентна ставка, строк отримання вкладу, підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою банку.

Виставлення ощадного (депозитного) сертифіката здійснюється шляхом укладення договору між особою, що відступає права за сертифікатом, та особою, що набуває ці права.

Дохід за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час пред'явлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати.

Іпотечні облігації - облігації, виконання зобов'язань емітента за якими забезпечене іпотечним покриттям у порядку, встановленому Законом України "Про іпотечні облігації". Іпотечні облігації є іменними цінними паперами. Іпотечна облігація засвідчує внесення грошових коштів її власником і підтверджує зобов'язання емітента відшкодувати йому номінальну вартість цієї облігації та грошового доходу в порядку, встановленому законом та проспектом емісії, а в разі невиконання емітентом зобов'язань за іпотечною облігацією налає її власнику право задовольнити свою вимогу за рахунок іпотечного покриття1.

Можуть випускатися такі види іпотечних облігацій: 1) звичайні іпотечні облігації; 2) структуровані іпотечні облігації.

Емітентом звичайних іпотечних облігацій є іпотечний кредитор2, що несе відповідальність за виконання зобов'язань за такими іпотечними облігаціями іпотечним покриттям та всім іншим своїм майном, на яке відповідно до законодавства може бути звернено стягнення. Емітент виконує грошові зобов'язання за звичайними іпотечними облігаціями за рахунок доходів від іпотечного покриття та за рахунок іншого свого майна. Право емітента використовувати доходи від іпотечного покриття та кошти, отримані від розміщення звичайних іпотечних облігацій, на будь-які цілі на власний розсуд не обмежується за умови, що емітент продовжує належним чином виконувати зобов'язання за звичайними іпотечними облігаціями.

У разі порушення іпотечним кредитором своїх зобов'язань за звичайними іпотечними облігаціями власники таких облігацій набувають права: 1) вимагати від емітента дострокового виконання грошових зобов'язань за іпотечними облігаціями; 2) вжити заходів примусового стягнення заборгованості емітента за іпотечними облігаціями відповідно до законодавства; 3) звернути стягнення на іпотечне покриття; 4) задовольнити свої вимоги за рахунок інших активів емітента у разі недостатності коштів після звернення стягнення на іпотечне покриття.

Емітентом ст рук турова них іпотечних облігацій є спеціалізована іпотечна установа3, яка несе відповідальність за виконання зобов'язань за такими, іпотечними облігаціями лише іпотечним покриттям. Виконання зобов'язань емітента за структурованими іпотечними облігаціями здійснюється виключно за рахунок іпотечного покриття. Власники структурованих іпотечних облігацій набувають право вимагати дострокового виконання зобов'язань за цими облігаціями або звернути стягнення на іпотечне покриття у разі невиконання або неналежного виконання таких зобов'язань, а також в інших випадках відповідно до проспекту емісії.

Іпотечні сертифікати (далі - сертифікат) - іпотечний цінний папір, забезпечений іпотечними активами4, або іпотеками (ст. 1 Закону України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати").

Строк обігу сертифікатів одного випуску не може перевищувати строк існування іпотечних активів, які є забезпеченням цього випуску, та строку відчуження іпотечних активів.

Розміщення сертифікатів здійснюється шляхом проведення відкритого продажу. Юридичні та фізичні особи мають право купувати та продавати сертифікати за ринковою ціною та здійснювати з ними інші операції, що не суперечать інформації про випуск сертифікатів та вимогам закону.

Сертифікати можуть бути випущені в одній з таких форм: 1) іменні сертифікати документарної форми випуску (іменні документарні сертифікати); 2) іменні сертифікати бездокументарної форми випуску (іменні бездокументарні сертифікати); 3) сертифікати на пред'явника документарної форми випуску (документарні сертифікати на пред'явника). Форма випуску сертифікатів установлюється рішенням про випуск сертифікатів. Сертифікати одного випуску мають одну форму випуску.

Іпотечні сертифікати можуть бути випущені у вигляді: І) сертифікатів із фіксованою доходністю; 2) сертифікатів участі.

Сертифікати з фіксованою доходністю - це сертифікати, які забезпечені іпотечними активами та посвідчують такі права власників: а) право на отримання номінальної вартості в передбачені умовами випуску сертифікатів строки; б) право на отримання процентів за сертифікатами на умовах інформації про випуск сертифікатів; в) право на задоволення вимог - у разі невиконання емітентом прийнятих на себе зобов'язань - з вартості іпотечних активів, що є забезпеченням випуску сертифікатів з фіксованою доходністю, переважно перед іншими кредиторами емітента. Виконання зобов'язань за одним випуском сертифікатів з фіксованою доходністю можуть забезпечувати один або декілька консолідованих іпотечних боргів.

Сертифікат участі є іменним цінним папером. Сертифікати участі - це сертифікати, які забезпечені іпотеками та посвідчують частку його власника у платежах за іпотечними активами. Власник сертифікатів участі має такі права: право на отримання частки у платежах за іпотечними активами відповідно до договору про придбання сертифікатів; право на задоволення вимог - у разі невиконання емітентом взятих на себе зобов'язань - з вартості іпотечних активів, які знаходяться у довірчій власності управителя.

Заставна - це борговий цінний папір, який посвідчує безумовне право його власника на отримання від боржника виконання за основним зобов'язанням, за умови, що воно підлягає виконанню в грошовій формі, а в разі невиконання основного зобов'язання - право звернути стягнення на предмет іпотеки (статті 20-22 Закону України "Про іпотеку").

Заставна оформлюється, якщо її видача передбачена іпотечним договором. Після державної реєстрації іпотеки оригінал заставної передається іпотекодержателю, якщо інший порядок передачі заставної не встановлено іпотечним договором.

Заставна може передаватися її власником будь-якій особі шляхом вчинення індосаменту. Наступний власник заставної набуває всі права іпотекодержателя (нового кредитора) за договором, яким обумовлене основне зобов'язання, та за іпотечним договором, на підставі якого була видана заставна, а права попереднього власника заставної як іпотекодержателя (первісного кредитора) припиняються. Попередній власник заставної на вимогу нового власника зобов'язаний передати новому власнику документи та інформацію, які є важливими для здійснення прав, що випливають із заставної.

Заставна складається в письмовій формі в одному примірнику на бланку стандартної форми, яка встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. На всіх оригінальних примірниках іпотечного договору робиться відмітка про видачу заставної. Залежно від предмета іпотеки (нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва) заставна повинна мати візуальні відмінності, встановлені Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Для реалізації прав за заставною її власник може заявити боржнику письмову вимогу про виконання основного зобов'язання на його користь відповідно до умов договору, який обумовлює основне зобов'язання. У цій вимозі вказується банківський рахунок власника заставної для здійснення боржником переказу відповідної грошової суми. На вимогу боржника власник заставної зобов'язаний пред'явити оригінал заставної без його передачі боржнику.

Приватизаційні цінні папери - це особливий вид державних цінних паперів, які посвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового фонду, земельного фонду (ст. 1 Закону України "Про приватизаційні папери").

Приватизаційні папери можуть бути лише іменними.

Право на одержання у власність приватизаційних паперів мають громадяни України, які проживають на її території, проживають або тимчасово перебувають за її межами у службових справах в період, що визначається Державною програмою приватизації.

Рішення про випуск приватизаційних паперів приймається Кабінетом Міністрів України згідно з Державною програмою приватизації. Емісію приватизаційних паперів здійснює Національний банк України. Облік випущених приватизаційних паперів ведеться емітентом. Видача громадянам приватизаційних паперів організується відділеннями Ощадного банку України за списками, які складаються місцевими радами або представництвами України в інших державах, на підставі заяви одержувача та пред'явлення паспорта або документа, що його замінює. Порядок видачі приватизаційних паперів встановлюється Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Особливістю приватизаційних цінних паперів є те, що вони не підлягають вільному обігу, а правочини про їх продаж або відчуження є недійсними, вони не можуть бути використані для розрахунків чи передані в заставу (ст. 5 Закону України "Про приватизаційні папери").

До приватизаційних цінних паперів відносять.

Житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду (ст. 4 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"). Номінальна вартість житлового чека визначається відновною вартістю наявного державного житлового фонду з урахуванням загального індексу зростання вартості майна. Ця сума підлягає періодичній індексації відповідно до рішень Кабінету Міністрів України.

Земельні бони - це цінний папір, який посвідчує право його власника на безоплатну приватизацію земельної ділянки сільськогосподарського призначення визначеного розміру (ст. 8 Концепції роздержавлення і приватизації підприємств, землі і житлового фонду, затвердженої постановою Верховної Ради України від 31 жовтня 1991 р. № 1767-ХІІ). Слід зазначити, що земельні бони не випускалися, а приватизація земельних ділянок здійснюється в межах норм, передбачених Земельним кодексом України.

Приватизаційні майнові сертифікати - це особливий вид державного цінного папера, який посвідчує право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств. Варто зазначити, що положення нормативно-правових актів, на підставі яких здійснювалася емісія та обіг приватизаційних майнових сертифікатів, втратили чинність.

Похідні цінні папери - цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.

До похідних цінних паперів відносять.

Форвардний контракт - стандартний документ, який посвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту. Слід зазначити, що в теорії цивільного права немає єдиної думки щодо доцільності існування форвардного контакту. Така позиція обґрунтовується тим, що форвардний контракт може бути повністю замінений конструкцією ф'ючерсного контракту1.

Ф'ючерсний контракт - стандартний документ, який посвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту.

Опціон - стандартний документ, який посвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.

На відміну від акцій (які посвідчують корпоративні права), облігацій, векселів (посвідчують боргове правовідношення) та інших цінних паперів, які визначають право власності на майно, опціон надає своєму власнику право (але не обов'язок) придбати в майбутньому базовий актив за фіксованою ціною.

Варант - різновид опціону на купівлю, який випускається емітентом разом із власними привілейованими акціями чи облігаціями та надає його власнику право на придбання простих акцій даного емітента протягом певного періоду за певною ціною. Слід звернути увагу на те, що термін "варант" також застосовують для позначення однієї з двох частин подвійного складського свідоцтва, яке є різновидом товаророзпорядчого цінного паперу.

Проектом Закону України "Про похідні цінні папери" до похідних цінних паперів, крім згаданих вище, також віднесено депозитні розписки (свідоцтва). Під ними пропонується розуміти похідний цінний папір, що посвідчує право власності інвестора-резидента на визначену кількість цінних паперів іноземного емітента, загальний обсяг емісії яких обліковується в іноземній депозитарній установі.

Товаророзпорядчі цінні папери - цінні папери, які надають їхньому держателю право розпоряджатися майном, вказаним у цих документах.

До товаророзпорядчих цінних паперів відносять такі.

Складські свідоцтва - товарозпорядчі складські документи на пред'явника або іменні, що посвідчують право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі (ст. 1 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості та подвійні складські свідоцтва", подібне визначення міститься і у ст. 1 Закону України "Про зерно та ринок зерна в Україні").

Складські свідоцтва бувають двох видів - прості складські свідоцтва і подвійні складські свідоцтва.

Просте складське свідоцтво видається на пред'явника.

Подвійне складське свідоцтво складається з двох частин - складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта), які можуть бути відокремлені одне від одного. Подвійне складське свідоцтво є іменним.

Просте або подвійне складське свідоцтво видається власнику товару чи уповноваженій ним особі сертифікованим складом після прийняття товару на зберігання.

Складське свідоцтво видається окремо на кожний вид товару, визначений родовими або індивідуальними ознаками.

Володілець складського та заставного свідоцтва має право розпоряджатися товаром, що зберігається на товарному складі.

Володілець лише складського свідоцтва має право розпоряджатися товаром, але цей товар не може бути взятий зі складу до погашення кредиту, виданого за заставним свідоцтвом.

Володілець лише заставного свідоцтва має право застави на товар на суму відповідно до суми кредиту та процентів за користування ним. У разі застави товару відмітка про це робиться на складському свідоцтві.

Коносамент - є документом, що підтверджує наявність і зміст договору морського перевезення вантажу (ст. 134 Кодексу торговельного мореплавства України). Коносамент прирівнюється до товаророзпорядчих документів ст. 334 Цивільного кодексу України.

Статтею 138 Кодексу торговельного мореплавства України визначені обов'язкові реквізити коносаменту, а саме: 1) найменування судна, якщо вантаж прийнято до перевезення на визначеному судні; 2) найменування перевізника; 3) місце приймання або навантаження вантажу; 4) найменування відправника; 5) місце призначення вантажу чи, за наявності чартеру, місце призначення або направлення судна; 6) найменування одержувача вантажу (іменний коносамент) або зазначення, що коносамент видано "наказу відправника", або найменування одержувача з зазначенням, що коносамент видано "наказу одержувача" (ордерний коносамент), або визначенням, що коносамент видано на пред'явника (коносамент на пред'явника); 7) найменування вантажу, його маркування, кількість місць чи кількість та/або міра (маса, об'єм), а в необхідних випадках - дані про зовнішній вигляд, стан і особливі властивості вантажу; 8) фрахт та інші належні перевізнику платежі або зазначення, що фрахт повинен бути сплачений згідно з умовами, викладеними в рейсовому чартері або іншому документі, або зазначення, що фрахт повністю сплачено; 9) час і місце видачі коносамента; 10) кількість складених примірників коносамента; 11) підпис капітана або іншого представника перевізника.