Цивільне право України - Дзера О.В. - 2. Майно акціонерного товариства

Акціонерне товариство є власником:

o майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного капіталу;

o продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

o одержаних доходів;

o іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.

Статутний капітал - це капітал товариства, що утворюється з суми номінальної вартості всіх розмішених акцій товариства. Наявність статутного капіталу та спосіб його формування є однією із суттєвих ознак акціонерного товариства, що відрізняє його від інших видів господарських товариств. Статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості внесків акціонерів, зроблених унаслідок придбання ними акцій при їх розміщенні.

Внесками до статутного капіталу можуть бути грошові кошти, майно, майнові і немайнові права, що мають грошову оцінку, а також цінні папери, крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник товариства, та векселів. Для формування статутного капіталу забороняється використовувати бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Акціонерне товариство не може надавати позику для придбання його акцій або поруку за позиками, наданими третьою особою для придбання його акцій.

У разі якщо засновники товариства оплачують акції негрошовими коштами, то ціна майна, що вноситься засновником у рахунок оплати акцій, повинна відповідати його ринковій вартості, яка визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність. Оцінка майна, що вноситься засновниками в рахунок оплати акцій товариства, затверджується установчими зборами.

Незалежно від форми зробленого внеску вартість акції виражається у гривнях. Загальна вартість внесків до статутного капіталу, виражена у гривнях, становить розмір статутного капіталу, який визначається у статуті і не може бути меншим, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, визначений законом, - 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства. Для акціонерних товариств, які. займаються певними видами діяльності, законом встановлено більший мінімальний розмір статутного капіталу, наприклад: для банків - не менше 10 мільйонів євро (ст. 31 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), для страхових компаній - 1 або 1,5 мільйони євро (ст. 30 Закону України "Про страхування").

У разі якщо протягом діяльності товариства розмір мінімальної заробітної плати змінюється, товариство не зобов'язано відповідно змінювати свій статутний капітал. Але якщо товариство прийме рішення про збільшення розміру статутного капіталу, то такий збільшений розмір повинен відповідати вимогам закону щодо мінімального розміру статутного капіталу на дату реєстрації змін до статуту.

Акціонерне товариство має право за рішенням загальних зборів акціонерів змінювати розмір статутного капіталу: збільшувати або зменшувати його.

Статутний капітал може бути збільшений шляхом:

1. Збільшення номінальної вартості акцій без збільшення їх загальної кількості (без залучення додаткових внесків).

2. Розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості (із залученням додаткових внесків).

Розміщення акцій може бути публічним (для публічних акціонерних товариств) або приватним (для публічних та приватних акціонерних товариств). У разі збільшення статутного капіталу шляхом приватного розміщення акцій акціонери товариства мають переважне право на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством. Акціонерам-власникам простих акцій переважне право на придбання додатково розміщуваних товариством простих акцій надається обов'язково, а акціонерам-власникам привілейованих акцій переважне право на придбання додатково розміщуваних привілейованих акцій надається у разі, якщо воно передбачено статутом товариства. Переважне право акціонера на придбання додатково розміщуваних акцій реалізується у порядку, передбаченому ст. 27 Закону.

Законом встановлено обмеження щодо збільшення статутного капіталу акціонерного товариства, зокрема, не допускається збільшення статутного капіталу:

o якщо товариство має викуплені акції власного випуску;

o якщо збільшення має на меті покриття збитків товариства;

o якщо розмір статутного капіталу після збільшення не відповідатиме вимогам щодо мінімального розміру статутного капіталу на дату реєстрації змін до статуту товариства;

o якщо розмір власного капіталу товариства є меншим, ніж розмір його статутного капіталу (для публічного розміщення акцій).

Статутний капітал може бути зменшений шляхом:

1. Зменшення номінальної вартості акцій без зменшення їх загальної кількості.

2. Зменшення загальної кількості акцій шляхом анулювання раніше викуплених товариством (цей спосіб може застосовуватися тільки у разі, якщо він передбачений статутом товариства).

Оскільки статутний капітал акціонерного товариства виконує гарантійну функцію щодо його кредиторів, то кредиторам, вимоги яких до акціонерного товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, з метою захисту їх інтересів надаються певні права у разі, якщо товариство зменшує статутний капітал. Так, кожен кредитор має бути письмово повідомлений про те, що загальні збори акціонерів прийняли рішення про зменшення статутного капіталу, не пізніше ніж через 30 днів після прийняття такого рішення. Протягом 30 днів після отримання повідомлення кредитор може звернутися до товариства з письмовою вимогою про здійснення протягом 45 днів одного із таких заходів: а) забезпечення виконання зобов'язання шляхом укладення договору застави чи поруки; б) дострокового припинення зобов'язання; в) дострокового виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено договором між товариством та кредитором.

Власний капітал або вартість чистих активів товариства - це різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами.

Законом встановлено вимоги щодо співвідношення розміру статутного капіталу та розміру власного капіталу товариства та наслідки недотримання цих вимог, а саме:

o якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів товариства стане меншою, ніж розмір статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту;

o якщо вартість чистих активів стане меншою, ніж мінімальний розмір, встановлений законом, товариство зобов'язане протягом 10 місяців усунути таку невідповідність або прийняти рішення про ліквідацію.

У разі якщо розмір власного капіталу є меншим від зазначеного у законі, загальним зборам акціонерного товариства забороняється приймати певні рішення, а саме:

o про збільшення статутного капіталу товариства шляхом публічного розміщення акцій ~ у разі якщо розмір власного капіталу товариства є меншим, ніж розмір його статутного капіталу;

o про виплату дивідендів - якщо власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю;

o про викуп акцій - у разі якщо власний капітал товариства є меншим, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю, або стане меншим унаслідок такого викупу.

Резервний капітал акціонерного товариства формується шляхом щорічних відрахувань від чистого прибутку або за рахунок нерозподіленого прибутку за минулі роки. Товариство має право формувати резервний капітал у розмірі не менше 15% статутного капіталу, якщо інше не передбачено статутом товариства. До досягнення встановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань повинен бути не меншим ніж 5% суми чистого прибутку товариства за рік.

Резервний капітал може створюватися для покриття збитків товариства, а також для збільшення статутного капіталу, виплати дивідендів за привілейованими акціями, погашення заборгованості у разі ліквідації товариства тощо.

Майно акціонерного товариства відокремлено від майна його акціонерів. Воно належить на праві власності самому товариству, в той час як акціонерам належать корпоративні права у цьому товаристві. Товариство, як власник майна, самостійно володіє, користується та розпоряджається ним у порядку, визначеному законом та статутом.

Правочини щодо розпорядження майном акціонерного товариства вчиняє виконавчий орган товариства. Обмеження виконавчого органу щодо вчинення окремих правочинів встановлено законом, зокрема, щодо значних правочинів та правочинів із заінтересованістю.

Відповідно до закону значним визнається правочин (крім правочину з розміщення товариством власних акцій), якщо ринкова вартість майна (робіт, послуг), що є його предметом, становить 10% і більше вартості активів товариства за даними останньої річної фінансової звітності. Статутом товариства можуть бути визначені додаткові критерії для віднесення правочинів до категорії значних (наприклад, може бути визначено, що значним є будь-який правочин щодо нерухомого майна, незалежно від його вартості).

Рішення про вчинення значних правочинів приймаються:

o наглядовою радою - якщо ринкова вартість майна або послуг, що є предметом правочину, становить від 10% до 25% вартості активів за даними останньої фінансової звітності (у разі неприйняття наглядовою радою рішення про вчинення такого правочину питання про його вчинення може виноситися на розгляд загальних зборів);

o загальними зборами простою більшістю голосів - якщо вартість майна або послуг, що є предметом правочину, складає від 25% до 50% вартості активів за даними останньої фінансової звітності;

o загальними зборами більшістю у % голосів акціонерів від їх загальної кількості - якщо вартість майна або послуг, що є предметом правочину, становить 50% і більше вартості активів за даними останньої фінансової звітності.

Якщо на дату проведення загальних зборів неможливо визначити, які значні правочини вчинятимуться акціонерним товариством у ході поточної господарської діяльності, загальні збори можуть прийняти рішення про попереднє схвалення значних правочинів, які можуть вчинятися протягом не більш як одного року, із зазначенням характеру правочинів та їх граничної вартості.

Закон забороняє ділити предмет правочину з метою ухилення від встановленого порядку прийняття рішення про вчинення значного правочину.

Правочин, у вчиненні якого є заінтересованість, - це правочин, що учиняється акціонерним товариством, і у вчиненні якого заінтересована:

o посадова особа товариства,

o афілійована особа посадової особи товариства,

o акціонер, який одноосібно або разом з афілійованими особами володіє 25% і більше простих акцій товариства.

Особа вважається заінтересованою у вчиненні правочину, якщо вона:

o є стороною правочину;

o бере участь у правочині як представник або посередник, крім представництва товариства посадовими особами;

o придбає майно внаслідок такого правочину або заінтересована в інших результатах виконання правочину;

o є афілійованою особою юридичної особи, яка є стороною правочину, або бере участь у правочині як представник чи посередник, або отримує винагороду від товариства чи від особи, що є стороною правочину, або внаслідок такого правочину придбає майно чи буде користуватися іншими результатами виконання правочину.

Законом встановлено порядок вчинення правочинів із заінтересованістю, що передбачає:

o обов'язок заінтересованої особи протягом 3 робочих днів з моменту виникнення у неї заінтересованості повідомити про наявність заінтересованості наглядову раду та той орган, членом якого вона є (якщо заінтересованою є посадова особа товариства);

o обов'язок виконавчого органу протягом 5 днів з моменту отримання відомостей про можливість вчинення правочину, щодо якого є заінтересованість, повідомити членам наглядової ради інформацію стосовно правочину, а саме: предмет правочину, вартість одиниці товару або послуги, загальну суму правочину та особу, яка має заінтересованість у його вчиненні;

o обов'язок наглядової ради протягом 5 робочих днів прийняти рішення про вчинення або відмову у вчиненні правочину;

o право наглядової ради заборонити вчинення правочину у разі, якщо він порушує інтереси товариства, або винести розгляд цього питання на загальні збори.

Закон також встановлює наслідки, що настають у разі недотримання особою, заінтересованою у вчиненні правочину, встановлених законом вимог щодо порядку його вчинення, а саме:

o відповідальність заінтересованої особи перед товариством у розмірі завданих товариству збитків;

o можливість визнання правочину недійсним у разі, якщо особа, яка вчинила правочин, знала або повинна була знати про недотримання вимог закону щодо його вчинення;

o право акціонерного товариства або будь-кого з його акціонерів вимагати визнання правочину недійсним і відшкодування збитків та/або моральної шкоди у разі, якщо товариство вчинило правочин із юридичною особою, всі акції (частки, паї) якої належать заінтересованій особі та/або її афілійованим особам.

Акціонерне товариство може викупити акції у акціонерів за їх згодою. Рішення про викуп акцій приймається виключно загальними зборами, які визначають:

o порядок викупу, у тому числі максимальну кількість, тип та/або клас акцій, що викуповуються;

o строк викупу, який не може перевищувати одного року;

o ціну викупу, яка не може бути меншою за ринкову вартість акцій, що визначається у встановленому законом порядку, або порядок визначення ціни викупу;

o подальші дії товариства щодо викуплених акцій (протягом одного року з моменту викупу товариство зобов'язане анулювати або продати викуплені ним акції).

У визначений загальними зборами строк викупу акціонери, які бажають продати свої акції, мають право подати до акціонерного товариства пропозиції про продаж акцій, а товариство зобов'язане придбати акції у кожного бажаючого акціонера за ціною, визначеною рішенням загальних зборів. У разі, якщо протягом строку викупу товариство придбає у акціонера акції за ціною, відмінною від ціни, що визначена рішенням загальних зборів, такий правочин є нікчемним.

Викуплені товариством акції не враховуються у разі розподілу прибутку, голосування та визначення кворуму загальних зборів.

Загальні збори не вправі приймати рішення про викуп акцій, якщо:

o на лату викупу товариство має зобов'язання про обов'язковий викуп акцій відповідно до закону;

o товариство є неплатоспроможним або стане таким унаслідок викупу акцій;

o власний капітал товариства є меншим, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю, або стане меншим унаслідок такого викупу;

o викуп акцій не передбачає їх подальшого анулювання, а після викупу частка акцій товариства, що перебувають в обігу, стане менше ніж 80% статутного капіталу.

Товариство не має права здійснювати викуп:

o простих акцій - до повної виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями;

o привілейованих акцій - до повної виплати поточних дивідендів за привілейованими акціями, власники яких мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів.

Законом установлено випадки, в яких акціонери мають право вимагати від товариства викупити належні їм акції, а товариство зобов'язане здійснити викуп.

Акціонер-власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому акцій з правом голосу, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та проголосував проти прийняття рішення про:

o злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ товариства, зміну його типу з публічного на приватне;

o вчинення товариством значного правочину;

o зміну розміру статутного капіталу.

Акціонер-власник привілейованих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому привілейованих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та проголосував проти прийняття рішення про:

o внесення змін до статуту товариства, якими передбачається розміщення нового класу привілейованих акцій, власники яких матимуть перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи виплат під час ліквідації акціонерного товариства;

o розширення обсягу прав акціонері в-власників розміщених класів привілейованих акцій, які мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів чи інших виплат під час ліквідації акціонерного товариства.

Протягом 30 днів після прийняття загальними зборами відповідного рішення акціонер може подати до товариства письмову вимогу, у якій зазначається його прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій, викупу яких він вимагає. Товариство повинно протягом 30 днів після отримання вимоги акціонера сплатити вартість акцій. Оплата акцій здійснюється у грошовій формі, якщо сторони не дійшли згоди щодо іншої форми оплати. Ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість, що визначається у порядку, встановленому законом. Ціна викупу розраховується станом на день, що передує дню опублікування повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.

. Дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу.

Дивіденди виплачуються виключно грошовими коштами.

Дивіденди можуть виплачуватися з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку минулих років. Дивіденди за привілейованими акціями у разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплачуються за рахунок резервного капіталу товариства.

Розмір дивідендів, що нараховується за акціями одного типу, є однаковим і визначається: а) за простими акціями - загальними зборами акціонерів, б) за привілейованими акціями - у статуті товариства.

Дивіденди можуть виплачуватися не частіше одного разу на рік. Виплата дивідендів здійснюється не пізніше шести місяців після закінчення звітного року.

Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами. Таке рішення не може бути прийнято, якщо:

o звіт про результати розміщення акцій не зареєстровано у встановленому законодавством порядку;

♦ власний капітал товариства менший, ніж сума його статутного капіталу, резервного капіталу та розміру перевищення ліквідаційної вартості привілейованих акцій над їх номінальною вартістю (під ліквідаційною вартістю акцій розуміють суму коштів, яка належатиме власнику такої акції під час ліквідації акціонерного товариства).

Товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за простими акціями, якщо:

o поточні дивіденди за привілейованими акціями не виплачено повністю;

o товариство має зобов'язання про викуп акцій у акціонерів.

Товариство не має права здійснювати виплату дивідендів за привілейованими акціями, якщо:

o не виплачено поточні дивіденди за привілейованими акціями, власники яких мають перевагу щодо черговості отримання дивідендів.

Особливості розподілу прибутку акціонерними товариствами, у статутних капіталах яких є державна частка, визначається Законом України "Про управління об'єктами державної власності", відповідно до якого господарська організація, у статутному фонді якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов'язана спрямовувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів.