Цивільне право України - Дзера О.В. - Правові наслідки вчинення правочину представником

Обсяг повноважень та обмеження представництва

Відповідно до ч. 1 ст. 238 ЦК представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

Передбачене цією нормою (ч. 1 ст. 238 ЦК) правило засноване на відомому принципі про те, що неможливо передати іншій особі більше прав, ніж маєш сам. Тому, за загальним правилом, представник не може бути уповноважений на вчинення правочинів, право на вчинення яких відсутнє в особи, яку він представляє. Наприклад, член житлового кооперативу не має права видавати довіреність на продаж кооперативної квартири з неповністю сплаченим паєм.

Суть представництва полягає в діяльності представника щодо реалізації у припустимих випадках повноважень в інтересах і від імені особи, яку представляють. Представником можуть бути вчинені в межах повноважень правочини, право на вчинення яких має особа, яку він представляє, за винятком тих, що вимагають за законом особистої участі й не можуть бути вчинені за допомогою представника, а також інших правочинів, прямо зазначених у законі.

Тому представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє (ч. 2 ст. 238 ЦК). Наприклад, заповіт має бути особисто підписаний заповідачем і не може бути вчинений представником.

Відповідно до ч. З ст. 238 ЦК представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правило, передбачене зазначеною нормою (ч. З ст. 238 ЦК), покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника. Якщо, однак, представник вчиняє правочин від імені особи, яку представляє, щодо себе або щодо іншої особи, представником якої він одночасно виступає, такий правочин має бути визнаний недійсним як невідповідний вимогам закону. Наприклад, особа не може одночасно виступати представником обох сторін договору купівлі-продажу або підписувати договір одночасно від свого імені (як сторона) і як представник іншої сторони.

Наведені в цій частині обмеження не поширюються на випадки вчинення правочинів комерційним представником, а також щодо інших осіб, установлених законом.

Законом можуть встановлюватися й інші обмеження представництва, які можуть поширюватись і на комерційне представництво. В силу ст. 92 ЦК органи юридичної особи також здійснюють представництво, а їх повноваження на здійснення правочинів можуть обмежуватись. Вважається, що за умов, визначених цією нормою ЦК, такі обмеження є чинними. Запис про такі обмеження має вноситися до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців (абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців").

Правові наслідки вчинення правочину представником

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ч. 1 ст. 239 ЦК).

З відносинами представництва, які складаються між представником і особою, яку представляють, тісно пов'язані (але не збігаються) правовідносини, що виникають із правочинів, учинених представником з третіми особами. Ці правовідносини (купівлі-продажу, найму майна тощо), хоч вони й виникають із правочинів, вчинених представником, складаються безпосередньо між особою, яку представляють, і третіми особами. Інакше кажучи, правочин, вчинений представником, створює, змінює і припиняє права та обов'язки безпосередньо для особи, яку представляють.

Однак правочин, вчинений представником від імені особи, яку представляють, тільки тоді безпосередньо породжує для останньої права й обов'язки, якщо він вчинений представником у межах наданих йому повноважень. Ці повноваження в одних випадках передбачені законом (наприклад повноваження батьків на вчинення правочинів від імені своїх дітей), в інших - визначаються довіреністю, що видається представнику особою, яку представляють, або адміністративним актом (наприклад, коли працівник підприємства представляє інтереси останнього в силу службових обов'язків або коли обов'язки з представництва інтересів неповнолітніх дітей покладаються на опікунів). З іншого боку, треті особи, укладаючи правочин із представниками, мають бути сповіщені про наявність у них відповідних повноважень. Однак особливого повідомлення не вимагається, якщо воно випливає з обстановки, в якій діє представник (продавець у роздрібній торгівлі, касир тощо).

Представництво засноване на особисто-довірливих відносинах, що знайшло відображення в особливих вимогах до особистості представника, здійсненні повноважень особисто представником та в припустимості передоручення виконання представницьких функцій тільки у випадках, прямо передбачених законом або договором.