Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 2. Зберігання цінностей у банку

Крім банківських операцій банки мають право укладати з клієнтами ряд супутніх правочинів. Існують різні види договорів за участю банку як професійного зберігача, передбачених ЦК. По-перше, це договір на зберігання цінностей. У цьому разі банк приймає на зберігання цінні речі без забезпечення будь-яких особливих умов зберігання. По-друге, це договір про надання індивідуального банківського сейфа (його частини або спеціального приміщення). Останній, у свою чергу, поділяється на такі різновиди:

o договір про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;

o договір про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком.

При укладенні договору на зберігання цінностей у банку поняття "цінність" є родовим стосовно таких понять, як документи, цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності, що мають індивідуальні ознаки. Діяльність банків з відповідального зберігання цінностей клієнтів підлягає ліцензуванню з боку Нацбанку, згідно з постановою Правління Нацбанку "Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій" від 17 липня 2001 р. № 275, із змінами. Крім того, Нацбанк установлює технічні вимоги та вимоги до організації охорони приміщень комерційних банків, де має здійснюватись зберігання цінностей клієнтів, згідно з постановою Правління Нацбанку "Про затвердження Положення про вимоги щодо технічного стану та організації охорони приміщень банків України" від 17 вересня 2003 р. № 403. Такий вид зберігання вперше регулюється ЦК України.

При цьому законодавець урахував особливості обігу цінних паперів, тому ч. 2 ст. 969 ЦК України передбачає, що поклажодавець може уповноважити банк на вчинення правочинів із цінними паперами, прийнятими на зберігання. Цей вид банківської послуги має свої особливості. Діяльність комерційних банків щодо цінних паперів регламентується ст. 47 ЗУ "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р., постановою Правління НБУ "Про затвердження Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій", а також рішенням ДКЦПФР від 18 травня 1999 р. № 104 та постановою Правління Нацбанку від 18 травня 1999 р. № 239, якими затверджено Положення щодо організації діяльності комерційних банків на ринку цінних паперів. Згідно з цими положеннями до професійної діяльності на ринку цінних паперів, яку можуть проводити банки, належить депозитарна діяльність зберігача цінних паперів, торгівля цінними паперами, ведення реєстрів власників іменних цінних паперів, управління цінними паперами. Таким чином, банк може здійснювати за дорученням клієнтів такі операції зі зданими на зберігання цінними паперами, як їх продаж, міна, перереєстрація прав чи обмежень за ними на користь третіх осіб та інші операції відповідно до зазначених положень.

Факт укладення договору зберігання посвідчується іменним документом, за пред'явлення якого цінності, що зберігаються, повертаються поклажодавцю або його довіреним особам. Цей документ не є цінним папером, а лише підтверджує факт укладення договору.

Договір зберігання цінностей у банку є оплатним. Умови договору визначають самі сторони з урахуванням загальних положень ЦК України про зберігання, оскільки спеціальних вимог до цього виду зберігання закон не встановлює.

При укладенні договору про надання індивідуального банківського сейфа передбачаються особливі умови зберігання, оскільки поклажодавець використовує індивідуальний банківський сейф для зберігання цінних речей. Поділ на різновиди визначається участю банку в розміщенні та вилученні цінностей з сейфа.

Особливістю договору про надання індивідуального банківського сейфа, який охороняється банком, є те, що банк безпосередньо приймає від поклажодавця цінності під їх опис, контролює їх розміщення у сейфі та вилучення з нього. Банк здійснює зазначений опис цінностей та несе відповідальність за псування цінностей з вини банку.

У банківських сейфах або спеціальних приміщеннях дозволяється зберігати різноманітні речі, за винятком зброї, токсичних, радіоактивних, наркотичних, вибухонебезпечних речовин, а також інших предметів, зазначених у договорі.

Банк гарантує зовнішню недоторканність індивідуального сейфа та виключає можливість доступу до нього третіх осіб. Сторони при роботі з сейфом щоразу мають робити оцінку розміщених у ньому цінностей. Доступ клієнта до індивідуального сейфа здійснюється за наявності у клієнта ключа від сейфа, особливої картки, яка дозволяє ідентифікувати клієнта, або іншого знака чи документа, який посвідчує право клієнта на доступ до сейфа і до того, що в ньому перебуває. У договорі може бути обумовлено і право клієнта працювати в банку з цінностями, які зберігаються в індивідуальному сейфі.

Для надання індивідуального банківського сейфа в тимчасове користування банк повинен мати сховище для індивідуальних сейфів, технічний стан якого відповідає нормативно-правовим актам Нацбанку та має сертифікат відповідності Держстандарту України (постанова Правління Нацбанку "Про затвердження Положення про вимоги щодо технічного стану та організації охорони приміщень банків України"). Під сховищем розуміють спеціальне приміщення, в якому встановлено індивідуальні сейфи для тимчасового зберігання цінностей клієнтів і технічні ознаки якого відповідають чинному законодавству України. Функціонування сховища для індивідуальних сейфів забезпечують уповноважені співробітники банку згідно з наказом, а також посадовою інструкцією.

Банк є професійним зберігачем, діяльність якого підпадає під загальні положення про зберігання (гл. 66, статті 936-955). Поклажодавцями є фізичні та юридичні особи, які уклали з банком договір про надання у тимчасове користування індивідуального сейфа для зберігання цінностей.

Договір про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком, є оплатним і строковим.

Особливістю договору про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком, є те, що цей різновид договору необхідно кваліфікувати як змішаний договір, який включає елементи договору оренди (сейф надається клієнту в користування без контролю з боку банку того, що розміщує там клієнт), і елемент послуг, пов'язаних з охороною (банк зобов'язаний забезпечити загальний режим обмеженого доступу до охоронюваного об'єкта).

Сторонами цього договору є банк і наймач.

Банк - комерційна юридична особа, для якої надання послуг зі зберігання входить до переліку послуг у сфері банківській діяльності. Отже, банк - це спеціальний суб'єкт. Мотивом при наданні послуг зі зберігання цінностей без відповідальності за вміст сейфу є те, що банк, здійснюючи свої головні функції, пов'язані з прийняттям і зберіганням цінностей, уже зазнав необхідних витрат на забезпечення системи охорони (найм персоналу, обладнання спеціальних приміщень і технічне оснащення) і тому надання ще однієї послуги, яку можна позначити як додаткову, не пов'язане зі значними витратами, а може принести лише прибуток.

Наймачем (орендарем, клієнтом) може бути фізична та юридична особа.

Мотивом клієнта є інтерес розмішувати цінності в сейфі, який розташований у спеціально обладнаному охоронюваному приміщенні. При цьому банк не перевіряє, які саме речі має намір зберігати у сейфі клієнт: це є обов'язковою умовою конфіденційності договору про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком. Банк не здійснює опис цінностей, що їх зберігає клієнт у сейфі, та не несе відповідальності за псування цінностей не з вини банку. Збитки, завдані банку через характерні властивості цінностей, які перебувають на зберіганні в індивідуальному банківському сейфі (хімічна реакція, вибух тощо), клієнт відшкодовує у повному обсязі згідно з умовами договору та чинним законодавством.

Договір укладається у простій письмовій формі. Оскільки банк надає можливість користуватися сейфом без контролю зі свого боку, він може передбачити в тексті договору будь-які обмеження, наприклад заборонити розміщувати в сейфі токсичні, отруйні та інші хімічні речовини, наркотичні засоби, зброю тощо. Предмет, який може бути розміщений наймачем у сейфі, має оціночну "цінність". Його вартість може бути суб'єктивною. Майном, що його передає в користування банк, є сейф і ключ. Останній передається не тільки в користування, а й у володіння.

Головними обов'язками наймача є: оплата послуг, дотримання правил щодо користування ключем, дотримання формальних вимог про порядок допуску до спеціального приміщення та перебування в ньому.

Головним обов'язком банку є надання наймачу в користування справного сейфа.

Спільний режим користування сейфом є однією з характерних особливостей цього договору. Можливість користуватися сейфом, надана не тільки орендареві, а й іншим особам, яким наймач може довірити користування сейфом, закріплюється в тексті договору.