Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - 5. Зберігання речей пасажира під час його перевезення

Договір зберігання речей пасажира під час його перевезення є публічним згідно з ч. 3 ст. 936 ЦК і змішаним, оскільки застосовується разом із договором перевезення пасажира та багажу.

Правила зберігання речей пасажира під час його перевезення регламентуються нормативними актами залежно від виду перевізника. Зокрема, на залізничному транспорті це Правила перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджені наказом Міністерства транспорту від 28 липня 1998 р.

Цей різновид договору зберігання є двостороннім. Сторони договору: з одного боку - власник відповідного транспортного засобу (перевізник), зокрема літака, судна, потяга, рейсового автобуса, таксі тощо, з іншого - поклажодавець, тобто пасажир.

Об'єктом цього договору може бути ручна поклажа, тобто речі пасажира, які під час його перевезення мають перебувати у спеціально відведених для цього місцях (багажних відділеннях). Виняток становлять коштовності та гроші.

Факт передачі речі зберігачу-перевізнику може посвідчуватися квитанцією або іншими документами (ст. 937 ЦК).

Розмір відповідальності перевізника за втрату, нестачу або пошкодження багажу, речей, які є у пасажира, встановлюють окремі нормативні акти відповідно до виду транспорту. Наприклад, обов'язок дбати про зберігання ручної поклажі, що перевозиться разом із пасажиром, покладається на пасажира. Однак провідники вагонів не звільняються від обов'язку вживати всіх залежних від них заходів для запобігання пошкодженню поклажі пасажирів (п. 3.1.2 Правил перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України). Розмір відповідальності повітряного перевізника визначається відповідно до ст. 93 ПК України від 4 травня 1993 р., зі змінами.

На деяких видах транспорту перевізник зобов'язаний застрахувати свою відповідальність щодо відшкодування збитків, заподіяних багажу (ст. 103 ПК України).

6. Зберігання речей у готелі

За договором зберігання речей у готелі у правовідносини вступають дві сторони: зберігачем є готель або аналогічні заклади розміщення, а поклажодавцем - споживач готельних послуг, фізична особа, яка потребує особливого захисту як слабша сторона договору.

Готель або аналогічні заклади розміщення - це майнові комплекси, які складаються з 7 та більше номерів, що підпорядковуються єдиному керівництву та згруповані за категоріями згідно зі списком названих послуг.

Готель - це підприємство будь-якої організаційно-правової форми власності, яке надає готельні послуги відповідно до Правил користування готелями та аналогічними засобами розміщення та надання готельних послуг, затверджених наказом Державної туристичної адміністрації України від 16 березня 2004 р. № 19.

Споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір замовити послуги для власних потреб, тобто будь-яка фізична особа, яка уклала договір на проживання у готелі. Згідно із ЗУ "Про туризм" до цих правовідносин застосовується законодавство з питань захисту прав споживачів.

Готельні послуги поділяються на основні та додаткові. Основні включають послуги готелю (проживання та харчування), що входять до ціни номера (місця) і надаються споживачу згідно з укладеним договором. Договір про надання основних готельних послуг споживачу вважається укладеним після оформлення документів на проживання (заповнення анкети, реєстрації) та посвідчується розрахунковою квитанцією або іншим розрахунковим документом.

Додатковими вважаються послуги, які не належать до основних послуг готелю, їх споживач замовляє та сплачує додатково за окремим договором (наприклад користування сейфом, Інтернетом тощо).

Незважаючи на те, що готелі, залежно від номенклатури надаваних послуг, матеріально-технічного забезпечення, місця розташування, кваліфікації персоналу, поділяються на категорії, існують вимоги, зафіксовані Державним стандартом 28681.4-95 як мінімальні та обов'язкові.

Готель має скласти перелік додаткових, у тому числі зберігальних, послуг та прейскурант на них. Зазначена інформація повинна доводитися до відома споживачів українською та іноземними мовами (на розсуд готелю).

Готель несе відповідальність перед споживачем за втрату, нестачу або пошкодження речей, які було внесено до готелю. Річ вважається внесеною до готелю, якщо її передано працівникам готелю на зберігання (до камери схову, сейфа) або вона перебуває у відведеному для споживача приміщенні - готельному номері. Це правило є імперативним і не може бути зміненим за домовленістю сторін.

Особливостями договору зберігання речей у готельному номері є те, що, на відміну від інших видів зберігання, поклажодавець - фізична особа, яка тимчасово проживає у готелі, - не передає речі на зберігання готелю із зобов'язанням їх повернути, а зберігає володіння ними. Закон не вимагає і спеціальної домовленості про зберігання речей.

За зберігання грошей або інших цінностей (цінних паперів, коштовностей) готель відповідає лише в тому разі, якщо він прийняв їх на зберігання шляхом розміщення в камерах схову або в готельному сейфі з видачею відповідної квитанції або іншого знака.

У разі втрати чи пошкодження речі споживач зобов'язаний негайно повідомити про це готель.

Якщо до закінчення терміну проживання споживач не висунув своїх вимог до готелю, вважається, що його речі не було втрачено чи пошкоджено. Повідомлення вважатиметься негайним до закінчення терміну проживання у готелі.

У разі виявлення забутих речей готель також зобов'язаний негайно повідомити про це їх власника (за умови, що він відомий). Забуті речі зберігаються у готелі протягом шести місяців, після чого передаються до відповідних державних органів для реалізації або знищуються, про що складається акт установленої форми.

Відповідно до ч. 4 ст. 975 ЦК положення про зберігання речей у готелі поширюються на зберігання речей фізичних осіб у гуртожитках, мотелях, будинках відпочинку, пансіонатах, санаторіях та інших організаціях, у приміщеннях яких особа тимчасово проживає.