Цивільне право України. Особлива частина - Дзера О.В. - Новація боргу у позикове зобов'язання

Договір позики є реальним правочином і вважається укладеним з моменту передання грошей або речей, що виступають предметом цього договору.

Сам по собі факт підписання сторонами тексту договору, без передання грошей або речей, не породжує у майбутнього позичальника обов'язку повернути обумовлену угодою суму грошей або кількість визначених родовими ознаками речей.

З метою захисту від недобросовісного позикодавця позичальник має нормативно закріплене ст. 1051 ЦК України право оспорювати договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Оспорювання договору позики здійснюється у судовому порядку, на підставі наданих суду будь-яких припустимих доказів, що підтверджують так звану безвалютність позики у цілому чи в певній частині. Для цього можуть використовуватися свідчення свідків, письмові докази, засоби аудіо -, відеозапису, інші докази.

На відносини щодо оспорювання договору позики поширюються положення ЦК України про наслідки недотримання обов'язкової письмової форми зазначеного договору.

У цьому разі безвалютність позики може доводитися будь-якими доказами, крім свідчень свідків.

Якщо договір позики має укладатися в письмовій формі відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, і ця форма не дотримана, позичальник не має права використовувати свідчення свідків як докази у судовій справі, і повинен надати інші докази в обгрунтування укладання безвалютної позики.

Це положення підтверджується судовою практикою. При розгляді справи за позовом про стягнення заборгованості за договором позики суд звернув увагу на те, що доводи відповідача про те, що він не отримав грошей за укладеним договором, суд правомірно не взяв до уваги, позаяк вони спростовуються самим договором. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України в тих випадках, коли договір позики повинен бути укладений у письмовій формі (ст. 375 цього Кодексу), заперечення його за безгрошевістю шляхом показань свідків не допускається, за винятком випадків кримінально караних дій.

Відповідно до ст, 57 ЦПК України такими доказами, зокрема, можуть бути письмові докази (різного роду документи, акти, листування службового або особистого характеру) і речові докази (зокрема звуко- та відеозаписи), висновки експертів, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

При встановленні судом факту неотримання позичальником від позикодавця грошей або речей, визначених родовими ознаками, договір позики вважається неукладеним. Якщо судом встановлено отримання позичальником меншої кількості грошей або "родових" речей, ніж вказано в договорі, спірний договір вважається укладеним на фактично одержану позичальником кількість грошей або речей, визначених родовими ознаками.

Цивільний кодекс України передбачає випадок, коли допускається оспорювання договору позики незалежно від того, в якій формі зазначений договір має бути укладений.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 1051 ЦК передбачено правило, згідно з яким обмеження в доказуванні існування договору позики, укладеного з порушенням письмової форми, не встановлюється щодо договорів, укладених з дефектом волі, що виник внаслідок протиправних дій позикодавця чи інших заінтересованих осіб.

Незалежно від того, в якій формі має бути укладений договір позики, свідчення свідків визнаються припустимими доказами при оспорюванні договору у випадку, якщо договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжких обставин. Наслідки укладання договору позики під впливом протиправних дій з боку зазначених осіб визначаються відповідно до вимог статей 230-233 ЦК.

У статті 1052 ЦК України передбачено наслідки недотримання вимог щодо забезпечення виконання зобов'язання позичальником. Один з правових наслідків порушення виконання зобов'язання позичальником щодо забезпечення повернення позики пов'язаний з правом позикодавця вимагати дострокового повернення позики та сплати процентів.

Виконання договору позики позичальником може забезпечуватися будь-якими припустимими засобами забезпечення виконання зобов'язань - передбаченими (застава, гарантія, порука, неустойка, притримання) і не передбаченими законом (фідуціарний заклад тощо).

Якщо позичальник не виконує передбачених договором позики обов'язків щодо забезпечення повернення суми позики одним із способів, зазначених у гл. 49 ЦК (наприклад, вказана ним особа відмовилася від укладання договору поруки або не надає банківську гарантію), позикодавець має право вимагати дострокового повернення позики та сплати, якщо інше не передбачене договором, процентів за користування позикою.

Аналогічні правові наслідки настають і в тому випадку, коли мала місце втрата забезпечення (наприклад, банкрутство поручителя, загибель предмета застави тощо) або погіршились умови забезпечення внаслідок обставин, за які позикодавець не несе відповідальності (зокрема знецінення предмета застави при заставі цінних паперів).

У договорі сторони мають право передбачити інші умови щодо забезпечення повернення позики, втрати забезпечення або погіршення його умов.

Новація боргу у позикове зобов'язання

Статтею 1053 ЦК України закріплено правило, яким передбачено можливість новації у позикове зобов'язання іншого боргу. Новація є способом припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами згідно з вимогами ч. 2 ст. 604 ЦК.

Відповідно до ч. 1 ст. 1053 ЦК України за домовленістю сторін борг, що виник із договорів купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави, може бути замінений позиковим зобов'язанням.

В окремих випадках створення позикового зобов'язання шляхом новації іншого боргу є більш ефективним способом виконання первинного зобов'язання.

Наприклад, при купівлі-продажу товару покупець не повністю сплатив ціну і бажає отримати відстрочення платежу, різниця між належними до сплати і вже сплаченими коштами і становитиме предмет позики.

Юридичною підставою договору позики, що виникає при новації, є угода сторін про припинення первісного зобов'язання. Тому дійсність нового договору залежить від дійсності первісного. Якщо первісний договір визнається недійсним, то недійсним стає і договір позики, що його замінив.

Заміна боргу позиковим зобов'язанням має проводитись з дотриманням вимог про новацію, встановлених чинним законодавством. Так, наприклад, неможливо замінювати на договір позики зобов'язання про відшкодування шкоди, завданої здоров'ю або смертю, про сплату аліментів та деякі інші, встановлені законом. Новація припиняє зобов'язання, пов'язані з первісним зобов'язанням, якщо інше не встановлено договором.

Заміна боргу позиковим зобов'язанням має здійснюватися у формі, встановленій для договору позики. Зокрема, якщо борг за первісним зобов'язанням не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян або кредитором є юридична особа, угода про новацію має укладатися в письмовій формі.