Види валютних операцій уповноважених банків
Валюта, у широкому розумінні цього поняття, означав грошову одиницю будь-якої країни (долар, фунт стерлінгів, гривня тощо). Але найбільш прийнятним є визначення валюти як будь-яких грошових коштів,формування та використання яких прямо чи опосередковано пов'язано із зовнішньоекономічними відносинами.
Валюта класифікується за кількома критеріями. Основними із них є емітентська належність валюти. За цим критерієм виділяють національну, іноземну та колективну валюту – СДР та євро.
Одним із найважливіших елементів валютної системи є конвертованість національних валют.
Повна конвертованість валюти означає вільний обмін національної валюти на інші іноземні валюти. Вона володіє повною внутрішньою і зовнішньою зворотністю, тобто однаковим джерелом обміну як для резидентів, так і для нерезидентів. Сфера обміну поширюється на поточні операції, неторговельні платежі, туризм, а також на операції руху зовнішніх кредитів та закордонних інвестицій.
Часткова конвертованість валюти означає, що національна валюта обмінюється на іноземну з певними обмеженнями. Наприклад, для одних осіб її обмін дозволений, а для інших – ні, так само для одних видів операцій обмін дозволений, для інших – ні. Якщо конвертація національної валюти дозволена тільки для нерезидентів, то вона називається зовнішньою, а якщо для резидентів – Внутрішньою. Якщо конвертація поширюється тільки на платежі за поточними операціями, вона називається поточною, а якщо тільки на платежі за рухом капіталу – капітальною.
Замкнута (неконвертована) валюта - це національна валюта, яка не обмінюється на інші валюти і яка функціонує тільки в межах однієї країни.
Перехід від неконвертованої до конвертованої валюти відбувається через часткову конвертацію, насамперед за поточними операціями.
Ця конвертація може бути або зовнішньою, або внутрішньою, або і першою, і другою одночасно. Поточна конвертація для резидентів і нерезидентів дає поштовх для розвитку зовнішньої торгівлі, відкриває шлях для посилення конкуренції між національними та іноземними товаровиробниками, сприяє вирівнюванню національних і світових цін, розширенню споживання за рахунок збільшення імпорту тощо.
На нинішній день фізичні особи – резиденти та нерезиденти здобули право переказувати через українські уповноважені банки особисті кошти в іноземній валюті за межі України за нетоварними операціями. Громадяни та іноземці можуть переказувати за межі України успадковані кошти, гроші за продану спадщину та належне нерезидентові майно в Україні; прибутки від іноземних інвестицій в Україну; кошти, отримані в оплату праці" премії, пенсії та ін.
Умови купівлі іноземної валюти для резидентів та нерезидентів в Україні тепер однакові.
Для забезпечення конвертованості валюти необхідна наявність певних умов:
• реальний та єдиний курс валюти;
• вільний доступ до іноземної валюти;
• офіційний або вільний валютний ринок;
• зняття обмежень на використання національної грошової одиниці в зовнішньоекономічній діяльності;
• виконання грошовою одиницею всіх функцій грошей усередині країни.
Потреба у встановленні валютного курсу зумовлюється тим, що національні гроші за межами внутрішнього ринку не можуть бути законним платіжним засобом. У процесі здійснення зовнішньоекономічних операцій вони можуть бути обміняні на валюту іншої країни чи на міжнародні розрахункові одиниці.
Правильне визначення валютного курсу має вирішальне значення для забезпечення еквівалентності, взаємної вигоди у відносинах економічних суб'єктів різних країн.
Валютний курс - це співвідношення, за яким одна валюта обмінюється на іншу. Інакше кажучи, це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена у грошовій одиниці іншої країни.
В економічній теорії розглядається два основні види валютних курсів: фіксований та "плаваючий".
Фіксований валютний курс – це обмінний курс двох валют, зафіксований міждержавною угодою, на відповідному рівні.
"Плаваючий" валютний курс – обмінний курс валют, який змінюється в той чи інший бік від зміни попиту і пропозиції на валютному ринку.
"Плаваючі" валютні курси, які змінюються під впливом попиту та пропозиції на ринку, можуть, у свою чергу, використовувати такі режими: незалежне "плавання"; кероване (регульоване) "плавання".
На міжбанківському ринку або на валютній біржі операції з купівлі-продажу іноземної валюти здійснюється з допомогою котирування валют.
Котирування – офіційно встановлений центральним банком ринковий курс (ціна) національної валюти щодо відповідних іноземних валют на день проведення операцій.
По-іншому кажучи, котирування валют - це встановлення ринкового курсу дня.
Курс купівлі – це курс, за яким банк-резидент купує валюту за національну.
Курс продажу – це курс, за яким банк-резидент продає іноземну валюту за національну.
Ціна продажу і купівлі валюти називається обмінним курсом.
Продаючи й купуючи національну валюту, банки диференціюють рівні курсів: курс продавця встановлюється вищим за курс покупця. Повне котирування включає курси покупця і продавця, відповідно до яких банк купить або продасть іноземну валюту за національну.
Різниця між курсом покупця і продавця ("маржа") - це джерело доходу, за рахунок якого покриваються витрати і забезпечується прибуток від валютних операцій. Оскільки валютні операції пов'язані з певним ризиком, маржа певною мірою страхує валютні ризики.
Існують два методи котирування іноземної валюти щодо національної - прямий і непрямий. Більшість країн використовує пряме котирування, коли вартість одиниці іноземної валюти виражають певною кількістю одиниць національної валюти. Наприклад, 1 USD /5,05 UAH.
У непрямому котируванні за одиницю беруть національну валюту, курс якої виражають у певній кількості іноземної валюти. Наприклад, 0,198 USD /1 UAH.
Непряме котирування – це величина, обернена до прямого. Непряме котирування використовується переважно у Великобританії. У США для внутрішніх цілей використовується принципи прямого котирування, а в міжнародній сфері американські банки застосовують метод непрямого котирування для багатьох валют, крім фунта стерлінгів.
Між прямим і непрямим котируванням існує обернено пропорційна залежність:
Процедура котирування, яка складається із визначення та реєстрації курсу шляхом послідовного порівняння попиту і пропозиції валют, називається фіксингом і на основі фіксингу встановлюються курси продавця і покупця на кожну валюту. Курс продавця – це ціна, за якою учасники ринку продають валюту. Курс покупця - це ціна, за якою учасники купують валюту.
Конверсійні готівкові операції з іноземною валютою здійснюються через крос-курс (співвідношення між двома іноземними валютами, яке визначають на основі курсу цих валют щодо якоїсь третьої валюти).
Найчастіше на практиці використовують три методи розрахунку крос-курсів:
1) з прямим котируванням до долара США (долар є базою котирування для обох валют);
2) з прямим та зворотним котируванням до долара США, якщо долар є базою котирування лише для однієї з валют. У цьому разі для визначення крос-курсу доларові курси валют слід перемножити;
3) зі зворотним котируванням для обох валют. Для визначення крос-курсу доларові курси необхідно розділити один на другий.
Розглянуті методи використовуються для розрахунку середнього крос-курсу. Однак на практиці вони застосовуються рідко, оскільки як клієнтів, так і банки цікавлять конкретні курси купівлі та продажу.
Резиденти України та нерезиденти для всіх видів платіжно-розрахункових операцій в іноземних валютах, у тому числі з бюджетом і митницею, для бухгалтерського обліку цих операцій та під час аналізу зовнішньоекономічної діяльності використовують офіційний обмінний курс.
Операції, які банки мають право здійснювати з іноземною валютою за умови отримання письмового дозволу Національного банку України:
1. Неторговельні операції з валютними цінностями.
2. Ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України.
3. Ведення кореспондентських рахунків банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті.
4. Ведення кореспондентських рахунків банків (нерезидентів) у грошовій одиниці України.
5. Відкриття кореспондентських рахунків в уповноважених банках України в іноземній валюті та здійснення операцій за ними.
6. Відкриття кореспондентських рахунків у банках (нерезидентах) в іноземній валюті та здійснення операцій за ними.
7. Залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
8. Залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках.
9. Операції з банківськими металами на валютному ринку України.
10. Операції з банківськими металами на міжнародних ринках.
11. Інші операції з валютними цінностями на міжнародних ринках.
7.1.3. Відкриття юридичними особами - резидентами, постійними представництвами, інвесторами-нерезидентами та іншими особами поточного, депозитного (вкладного) валютного рахунку
7.1.4. Порядок відкриття уповноваженими банками кореспондентських рахунків в іноземній валюті
7.1.5. Порядок відкриття фізичними особами-резидентами і нерезидентами поточних депозитних (вкладних) рахунків в іноземній валюті, режим роботи з ними
ТЕМА 7.2. НЕТОРГОВЕЛЬНІ ПОТОЧНІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ В ІНОЗЕМНІЙ ВАЛЮТІ
7.2.1 Використання іноземної валюти на території України
7.2.2. Порядок відкриття пунктів обміну іноземної валюти
7.2.3. Обмінні та конверсійні операції з іноземною валютою в обмінних пунктах
7.2.4. Касові операції в іноземній валюті в уповноважених банках
7.2.5. Перекази іноземної валюти