Цей договір має бути укладений у письмовій формі, недотримання якої тягне за собою його нікчемність. Такий договір не піддягає державній реєстрації внаслідок того, що заходи відносно захисту конфіденційності "ноу-хау" повинен вживати сам володілець права на "ноу-хау".
Процедура укладення договору має особливості, що обумовлено специфікою об'єкта договору, цінність якого полягає в його конфіденційності, втрата чого руйнує режим "ноу-хау". Відбуватися це може внаслідок різних обставин, але, перш за все, це об'єктивна необхідність ознайомлення потенційного набувача "ноу-хау" на етапі підготовки до укладення договору, що містить "ноу-хау". У результаті не виключена вірогідність того, що контрагент, ознайомившись зі змістом "ноу-хау", може або взагалі втратити інтерес до укладення такого договору, або, отримавши загальне уявлення про інформацію, що становить суть "ноу-хау", стане використовувати "ноу-хау" самостійно без укладення договору. Тому слід застосовувати двостадійний порядок передачі "ноу-хау" і права на його використання: перша стадія - укладення договору про розкриття "ноу-хау", друга стадія - укладення договору про передачу "ноу-хау".
Мета договору про розкриття "ноу-хау" - ознайомлення з інформацією, що становить суть "ноу-хау" в обмеженому обсязі, проте достатньому для ухвалення рішення щодо укладення договору про передачу "ноу-хау". На цій стадії питання про обов'язковість укладення зазначеного договору не стоїть, оскільки друга сторона виступає лише потенційним набувачем "ноу-хау", який повинен впевнитися в тому, що подана інформація - суть рішення, що тримається в таємниці, яке у разі його використання задовольнить його інтерес.
Проте договір про розкриття "ноу-хау" переслідує мету не лише ознайомлення з "ноу-хау", а й збереження "ноу-хау" в режимі секретності, а також охорону інтересів володільця права на "ноу-хау" і потенційного набувача "ноу-хау". Тому у зазначеному договорі має міститись умова про заборону використання без дозволу володільця права на "ноу-хау" відомостей конфіденційного характеру, доступ до яких було отримано під час переговорів, та передбачені санкції за порушення цієї умови.
Зазначені договори пов'язані між собою зацікавленістю у використанні "ноу-хау"; в них одні й ті ж сторони - володілець права на "ноу-хау" і набувач (у договорі про розкриття "ноу-хау" - потенційний набувач); у разі укладення договору про передачу "ноу-хау" кошти за ознайомлення з інформацією за договором про розкриття "ноу-хау" зараховуються в рахунок платежів за договором про передачу "ноу-хау".
Види договорів про передачу "ноу-хау"
Залежно від обсягу прав, що передаються, виділяють договір про передачу "ноу-хау" на виключній основі та договір про передачу простого "ноу-хау". За договором про передачу "ноу-хау" на виключній основі володілець права на "ноу-хау" зобов'язується надати "ноу-хау" тільки одному набувачеві на певній території. Сам володілець права на "ноу-хау" в такому разі не має права використовувати його, якщо договором не передбачене інше.
За договором про передачу простого "ноу-хау" (невиключного) володілець права на "ноу-хау" може сам використовувати "ноу-хау". Більш того, у даному випадку передбачається передача "ноу-хау" третій особі. У той же час у договорі сторонами можуть бути передбачені обмеження, щодо яких володільцеві права на "ноу-хау", наприклад, надається право передати "ноу-хау" тільки одному набувачеві.
Істотні умови договору про передачу "ноу-хау"
Права і обов'язки сторін
ГЛАВА 61. Комерційна концесія
1. Загальна характеристика договору комерційної концесії
Сторони в договорі комерційної концесії
Форма договору комерційної концесії та його державна реєстрація
2. Права та обов'язки сторін за договором комерційної концесії
3. Відповідальність за договором комерційної концесії
4. Зміна та припинення договору комерційної концесії