Цивільний процес України - Логінов О.А. - 3. Стадії та види цивільного судочинства

Цивільне судочинство являє собою просування цивільної справи у суді, певну взаємопов'язану сукупність стадій її розгляду та вирішення.

Стадія цивільного процесу - це визначена в процесуальному законі сукупність процесуальних дій, об'єднаних однією найближчою процесуальною метою.

Перша стадія - відкриття провадження у справі шляхом подання до суду заяви (позовної заяви) і постановления судом ухвали про відкриття провадження у справі.

Метою другої стадії - підготовки справи до судового розгляду є забезпечення правильного та швидкого вирішення справи, а також з'ясування можливості врегулювання спору між сторонами.

Третя стадія процесу - судовий розгляд справи. У цій стадії справа в судовому засіданні вирішується по суті та ухвалюється судове рішення.

Четверта стадія - оскарження судових рішень, що не набрали законної сили (апеляційне провадження). Справа повторно розглядається судом апеляційної інстанції з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції.

П'ята стадія - касаційне провадження, в якому оскаржуються рішення, ухвали суду першої та/або апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування ними норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перегляд судових рішень ВСУ становить шосту стадію цивільного процесу, якою передбачені підстави перегляду судових рішень після їх перегляду в касаційному порядку.

Сьома стадія - перегляд рішень, ухвал суду, якими закінчено розгляд справ, що набрали законної сили, а також судовий наказ у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Останньою, восьмою, стадією цивільного процесу є звернення судового рішення до виконання, без якого неможливо досягти кінцевої мети процесу - захисту порушеного права.

Розгляд і вирішення цивільної справи не завжди проходить усі вищезазначені стадії. Наприклад, після розгляду справи по суті в суді першої інстанції (третя стадія) рішення суду може бути добровільно виконано сторонами, у зв'язку з чим відпадає необхідність у наступних стадіях процесу. В разі визнання відповідачем позову під час проведення попереднього судового засідання суд може ухвалити рішення про задоволення позову ще на стадії до судового розгляду справи.

Отже, цивільне судочинство - це процесуальний порядок здійснення справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Крім стадій цивільного процесу необхідно розрізняти і види цивільного судочинства. ЦПК встановлює такі основні види: позовне провадження, наказне та окреме провадження.

Справи позовного провадження характеризуються наявністю двох сторін з протилежними інтересами і спірністю їх майнових та особистих немайнових правовідносин, які передаються на розгляд суду.

Окреме провадження спрямовуються на встановлення певних обставин, наявності чи відсутності юридичних фактів або юридичного статусу громадян, необхідних для реалізації суб'єктивних прав.

Справи наказного провадження характеризуються умовно безспірним процесуальним порядком стягнення з боржника грошових коштів за чітко визначеними ЦПК вимогами.

4. Місце цивільного процесуального права у системі права України

Цивільне процесуальне право як складова загальної системи українського права перебуває у певному зв'язку з його іншими галузями, які взаємодіють між собою. Визначальним для цивільного процесуального права є встановлення конституційним правом принципів організації та діяльності суду в нашій країні, а також основ правового становища громадян, у тому числі й у взаємовідносинах із судом.

Найбільш тісно цивільне процесуальне право пов'язане з такими галузями права, як цивільне, сімейне, трудове, земельне, інші галузі матеріального права, оскільки перше забезпечує примусове виконання порушених, оспорюваних чи невизнаних норм матеріального права.

Отже, цивільне процесуальне право є формою, яка забезпечує життєдіяльність норм матеріального права, захист та їх примусову реалізацію.

На зв'язок цивільного процесуального права з іншими галузями вказує ст. 15 ЦПК, в якій визначається цивільна юрисдикція суду. Взаємозв'язок між цивільним матеріальним і процесуальним правом дістає безпосередній вияв в окремих інститутах і нормах. Так, норми цивільного права визначають обставини, сукупність юридичних фактів, що становлять підставу позову, предмет доказування і підлягають з'ясуванню у цивільному судочинстві при розгляді конкретної справи. Урегульовані ЦК форми правочинів визначають і допустимість засобів доказування в цивільному судочинстві.

Цивільне процесуальне право взаємодіє з кримінальним процесуальним правом. Ці галузі об'єднує, перш за все, те, що вони регулюють суспільні відносини, пов'язані зі здійсненням правосуддя в Україні. Як одне, так і друге процесуальне право регулюють суспільні відносини, що виникають у сфері здійснення правосуддя, вони побудовані на одних і тих самих принципах, мають одну конституційну основу. Цивільні та кримінальні справи розглядає один і той самий суд (місцевий загальний суд) незалежно, гласно, державною мовою судочинства із забезпеченням права на захист тощо. Цивільне процесуальне право і кримінальне процесуальне право мають рівнозначні інститути в доказовій діяльності та стадії судочинства. Відмінність цивільного процесуального права від кримінального процесуального полягає у предметі правового регулювання і у методі державного примусу, що їх застосовує суд до порушників норм цивільного та кримінального права.

Досить наближеними до цивільного процесу є господарський та адміністративний процеси. Цей зв'язок обумовлений спільністю задач загальних, господарських, адміністративних судів по захисту суб'єктивних прав і охоронюваних законом інтересів. У цивільному, господарському та адміністративному процесах багато спільних інститутів: розгляд і вирішення справ здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; суди порушують провадження у справі не інакше як за позовною заявою і не можуть виходити за межі позовних вимог. Основною відмінністю цивільного процесуального права від господарського процесуального та адміністративного процесуального права є визначена компетенція (юрисдикція) суду щодо розгляду та вирішення тих чи інших справ.

5. Цивільне процесуальне право як наука і навчальна дисципліна

Наука цивільного процесуального права є складовою юридичної науки, її предметом є цивільне процесуальне право та цивільне судочинство. Наука вивчає закономірності виникнення, функціонування і розвитку цивільного процесуального права, його суть, роль у реалізації соціальних функцій. Предмет науки цивільного процесуального права ширше предмета однойменної галузі і охоплює також історію і теорію цивільного процесуального права, норми й інститути цивільного права зарубіжних країн, міжнародного цивільного процесу. Наука цивільного процесуального права вирішує питання щодо подальшого розвитку правосуддя, тенденцій та шляхів розвитку процесуального законодавства, його окремих інститутів тощо.

Наука цивільного процесуального права широко використовує як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання, а саме: спеціально-юридичний метод дослідження; порівняльно-правовий метод; історико-правовий та системний методи тощо.

Система науки цивільного процесуального права обумовлюється її предметом і складається з двох частин - загальної та особливої. До загальної частини входять загальні положення науки цивільного процесуального права і загальні положення цивільного процесуального права. Особливу частину становлять судові форми захисту цивільних прав (цивільний процес України, цивільний процес зарубіжних країн, цивільний процес з іноземним елементом) і несудові форми захисту цивільного права (нотаріальна, третейська тощо).

Цивільне процесуальне право як навчальна дисципліна - це спеціально відібрана правова інформація, за допомогою якої у студентів формуються знання щодо предмета цієї галузі права, компетенції судів з розгляду цивільних справ, процесуального порядку судового захисту і вміння й навички використання цих знань у практичній діяльності. У навчальному курсі викладаються положення та висновки науки цивільного процесуального права. Студенти ознайомлюються з основними поняттями, якими оперує ця наука, нормами цивільного процесуального права, правилами їх тлумачення й застосування. У них формується вміння аналізувати правові інститути цивільного процесуального права.