Цивільний процес України - Логінов О.А. - 3. Об'єкт і зміст цивільних процесуальних правовідносин

Цивільні процесуальні правовідносини мають триелементну структуру: суб'єкт, об'єкт і зміст.

Суб'єктний склад цивільних процесуальних відносин досить широкий. Усіх учасників цивільного процесу прийнято класифікувати на певні групи залежно від їх відношення до справи, яка розглядається судом, та процесуальної ролі, котра визнається за ними у цій справі. Суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин можна поділити на три основні групи: 1) суд; 2) особи, які беруть участь у справі; 3) інші учасники цивільного процесу.

Суд є головним учасником процесу, від якого залежить рух цивільної справи. Усі інші учасники цивільного судочинства здійснюють процесуальні дії під контролем суду. Особливий статус суду як суб'єкта цивільних процесуальних правовідносин визначається в першу чергу конституційними принципами, згідно з якими цей орган влади є єдиним, наділеним компетенцією здійснювати правосуддя в Україні. Саме суд перевіряє наявність або відсутність підстав для порушення конкретної цивільної справи, створює умови для її розгляду і своїм владним актом вирішує спір між сторонами, тим самим здійснюючи захист порушеного чи оспореного суб'єктивного цивільного права та (або) охоронюваного законом інтересу.

Згідно із ст. 18 ЦПК від імені суду виступає і суддя, який одноособово розглядає цивільну справу у суді першої інстанції. Якщо справа розглядається колегією у складі одного судді і двох народних засідателів (наприклад, справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, про усиновлення), останні при здійсненні правосуддя користуються всіма правами судді. (Див. рис. 2)

Законом встановлюється перелік осіб, які не можуть входити до складу суду. Так, суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді першої інстанції, не може брати участь у розгляді цієї самої справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, у перегляді справи ВСУ, у новому розгляді її судом першої інстанції після скасування попереднього рішення або ухвали про закриття провадження у справі. Проте скасування іншої ухвали, якою не закінчувалося провадження у справі (про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасуванні судового наказу, забезпечення позову або скасування забезпечення позову, повернення заяви позивачеві (заявнику), відмову у відкритті провадження у справі, зупинення провадження у справі, залишення заяви без розгляду тощо), не тягне відсторонення судді від повторної участі у справі1.

Крім того суддя, який брав участь у вирішенні справи в суді апеляційної інстанції, не може брати участі у розгляді цієї самої справи в судах касаційної і першої інстанцій, у перегляді справи ВСУ, а також у новому розгляді справи після скасування ухвали чи нового рішення апеляційного суду. Якщо суддя брав участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції, то він не може брати участь у розгляді цієї самої справи в судах першої та апеляційної інстанцій або у перегляді справи ВСУ. У разі участі судді у перегляді справи ВСУ недопустимою є його участь у розгляді цієї самої справи у судах першої, апеляційної чи касаційної інстанцій. Суддя не може брати участі у розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, якщо він брав участь у вирішенні цієї справи в суді першої, апеляційної, касаційної інстанцій, у перегляді справи ВСУ (ч. 5 ст. 21 ЦПК).

Процесуальним засобом, що забезпечує безсторонність і об'єктивність суду, є інститут відводів. Зокрема, суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо: при попередньому вирішенні цієї справи він брав участь у процесі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, секретар судового засідання; прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка тощо) сторони або інших осіб, які беруть участь у справі; суддя або колегія суддів для розгляду справи визначались не через автоматизовану систему документообігу суду; є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді. Крім того до складу суду не можуть входити особи, які є близькими родичами між собою (ст. 20 ЦПК).

Заяви про відвід (самовідвід) мають бути вмотивованими і заявленими до початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами. Заявляти відвід після цього дозволяється лише у випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) стало відомо після початку з'ясування обставин у справі та перевірки їх доказами.

Особи, які беруть участь у справі як суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, займають у процесі особливе місце. їх діяльність активно впливає на хід і розвиток цивільних процесуальних відносин. Згідно із законом до осіб, які беруть участь у справі, відносяться: сторони, треті особи, їхні представники - у справах позовного провадження; заявники, інші заінтересовані особи, їхні представники - у справах наказного та окремого провадження. Органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, також можуть брати участь у зазначених провадженнях. Крім того у справах про оскарження рішення третейського суду та про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду особами, які беруть участь у справі, є учасники третейського розгляду, особи, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їх права і обов'язки, треті особи, а також представники цих осіб (ч. 4 ст. 26 ЦПК).

Усі особи, які беруть участь у справі, об'єднані в одну групу, оскільки мають юридичну заінтересованість у результатах вирішення судом справи і в реалізації ухваленого у ній судового рішення. Заінтересованість осіб може бути матеріально-правовою та (або) процесуально-правовою. Зокрема, сторони, треті особи, заявники, інші заінтересовані особи мають як матеріально-правову, так і процесуально-правову заінтересованість у результатах розгляду справи у зв'язку з тим, що беруть участь у процесі для захисту своїх суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів. Інша група осіб, які беруть участь у справі і яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб (Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, прокурор, органи державної влади" органи місцевого самоврядування тощо), захищають у цивільному процесі не власні, а державні або суспільні інтереси чи права. Рішення у справі не зачіпає їх суб'єктивних прав та інтересів, і тому їх заінтересованість - лише процесуально-правова. Статтею 26 ЦПК до складу осіб, які беруть участь у справі, також включений процесуальний представник, покликаний захищати права й інтереси осіб, яких він представляє у цивільному процесі (сторін, третіх осіб, заявників та інших заінтересованих осіб).

Третю групу суб'єктів цивільних процесуальних відносин становлять інші учасники цивільного процесу, перелічені у ст. 47 ЦПК. Ці особи характеризуються відсутністю будь-якої юридичної заінтересованості у справі. Для деяких із них (секретар судового засідання, спеціаліст, експерт, перекладач) обов'язковою умовою також є відсутність прямого чи побічного інтересу. В іншому випадку вони не можуть брати участь у справі і підлягають відводу (ст. 22 ЦПК). Уся діяльність інших учасників цивільного процесу спрямована на сприяння суду у правильному та швидкому вирішенні справи.

3. Об'єкт і зміст цивільних процесуальних правовідносин

Питання щодо об'єкта й змісту правовідносин у теорії права загалом і в науці цивільного процесуального права зокрема належать до найбільш складних і дискусійних. Визначення об'єкта процесуальних відносин має не лише теоретичне, а й практичне значення. Воно дозволяє правильно встановити: предмет доказування; співвідношення предмета позову з предметом судового рішення; межі допустимої зміни предмета позову чи заяви.

У науці переважає думка, що об'єктом правовідносин є те, з приводу чого виникають правовідносини. Відповідно, об'єктом цивільних процесуальних правовідносин вважається те, з приводу чого виникають цивільні процесуальні правовідносини, тобто конкретний матеріально-правовий спір чи охоронюваний законом інтерес, який є предметом судового розгляду.

Зміст цивільних процесуальних правовідносин визначається теоретиками цивільного процесуального права неоднозначно. Одні автори вважають, що змістом цивільних процесуальних правовідносин є суб'єктивні права та обов'язки їх учасників1. На думку інших, зміст процесуальних правовідносин складають процесуальні дії його суб'єктів, вчинені відповідно до їх прав та обов'язків2.

Вбачається, що більш вірною є позиція тих авторів, які, синтезуючи зазначені точки зору, дійшли висновку, що змістом цивільних процесуальних правовідносин є не лише сукупність процесуальних прав і обов'язків учасників процесу, а й процесуальні дії щодо їх реалізації.