Цивільний процес України - Логінов О.А. - 2. Порядок ухвалення та проголошення рішення суду

Як найважливіший акт правосуддя рішення суду покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди при ухваленні та проголошенні рішення повинні неухильно додержуватися процесуального порядку.

Згідно із ст. 214 ЦПК для ухвалення рішення необхідно вирішити такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущений строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Обираючи правову норму, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд також зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК.

При ухваленні рішення суд не має права вирішувати питання про права та обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, яке тягне безумовне скасування рішення суду.

Виходячи з принципу безпосередності судового розгляду (ст. 159 ЦПК) рішення може бути обгрунтовано лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими у тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Неприпустимим є витребування і приєднання до справи матеріалів на підтвердження висновків і мотивів рішення після його ухвалення.

За загальним правилом, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог і зазначених та доведених ним обставин. Але у деяких випадках, прямо передбачених законом, суд при вирішенні справи має право вийти за межі заявлених вимог та вирішити незаявлену вимогу або задовольнити вимогу позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено. Наприклад, суд має право вийти за межі заявлених вимог і з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину одночасно з позбавленням батьківських прав (ч. 2 ст. 166 СК) або застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину (ч. 5 ст. 216 ЦК).

У постанові Пленуму ВСУ "Про судове рішення у цивільній справі" від 18 грудня 2009 р. № 14 (далі - постанова ВСУ від 18.02.2009 р. № 14) зазначається, що ухвалене у справі рішення має бути повним, ясним і чітким, але разом з тим не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення у цій справі (п. 8).

Рішення суду ухвалюється, оформлюється письмово і підписується в нарадчій кімнаті суддею, а в разі колегіального розгляду (суддя і народні засідателі) - суддями, які розглядали справу. Суди повинні суворо дотримуватися таємниці нарадчої кімнати. Під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати у нарадчій кімнаті, крім складу суду, який розглядає справу. Також не допускається обмін суддею думками з ким-небудь із приводу судового рішення, що ухвалюється. Доведення факту спілкування судді поза межами нарадчої кімнати з учасником процесу чи іншими особами з приводу справи, що розглядається, є порушенням норм процесуального права і може бути підставою для скасування рішення суду, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Суди ухвалюють рішення іменем України, рішення суду проголошується негайно після закінчення судового розгляду і прилюдно, крім випадків, коли розгляд справи проводився у закритому судовому засіданні. Рішення суду може бути написаним від руки, виконаним машинописним способом чи набрано на комп'ютері в одному примірнику. Датою ухвалення рішення у справі є день його проголошення.

У рішенні суду, ухваленому на користь кількох позивачів або проти кількох позивачів, має бути зазначено, в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначено, що обов'язок чи право є солідарними (ст. 216 ЦПК). При об'єднанні в одне провадження кількох вимог або прийнятті зустрічного позову чи позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, має бути сформульовано, що саме ухвалив суд стосовно кожної позовної вимоги.

Головуючий після проголошення рішення зобов'язаний роз'яснити особам, які беруть участь у справі, зміст рішення, порядок і строк його оскарження. До повноважень суду при ухваленні рішення також відноситься вирішення питання щодо порядку виконання рішення. За наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (наприклад хвороба боржника або членів його сім'ї), суд має право надати відстрочку або розстрочку виконання. За клопотанням осіб, які беруть участь у справі, суд може забезпечити виконання рішення, не звернуте до негайного виконання, за правилами забезпечення позову, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Таке забезпечення виконання рішення підлягає застосуванню лише після набрання останнім законної сили (п. 17 постанови ВСУ від 18.02.2009 р. № 14).

Копії повного рішення суду видаються особам, які брали участь у справі, негайно після його проголошення. У разі проголошення тільки вступної та резолютивної частин судового рішення, особам, які брали участь у справі і були присутні у судовому засіданні, негайно після його проголошення видаються копії судового рішення з викладом вступної та резолютивної частин (ч. 2 ст. 222 ЦПК).

Суд протягом двох днів з дня проголошення судового рішення зобов'язаний надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії судового рішення особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні. У такому самому порядку надсилаються копії судових рішень органам державної влади, органам місцевого самоврядування, їх посадовим чи службовим особами, якщо судовим рішенням у справі відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення відповідних дій цими органами. За зверненням осіб, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копія судового рішення може вручатися їм під розписку безпосередньо в суді.

Повторно копії судових рішень можуть видаватися особам у разі їх відповідного звернення лише за плату в розмірі, встановленому законодавством.

Вимоги статей 209,215 і 218 ЦПК щодо порядку ухвалення рішення суду, його змісту, а також проголошення рішення суду як єдиної процесуальної форми вирішення справи є обов'язковими для всіх справ позовного та окремого провадження.