Цивільний процес України - Харитонов Є.О. - 3. Процесуальна співучасть

Цивільний позов до суду загальної юрисдикції може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (ч. 1 ст. 32 ЦПК).

Не завжди в цивільному процесі у вигляді цивільного позивача або цивільного відповідача бере участь одна особа. Це обумовлено складністю та необмеженістю суб'єктного складу матеріальних правовідносин.

Участь на стороні позивача або відповідача чи обох сторін в цивільному процесі декількох осіб прийнято називати процесуальною співучастю.

Враховуючи це, можливо провести відповідний поділ процесуальної співучасті на види.

Наприклад, якщо на стороні позивача у цивільній справі бере участь більше однієї особи, а зі сторони відповідача у справі тільки одна особа, то ця співучасть буде іменуватися як активна. Коли на стороні відповідача в цивільному процесі виступають 2 чи більше осіб, і на стороні позивача одна особа, то в цьому разі ми бачимо пасивну співучасть. Якщо є декілька осіб в цивільному процесі на стороні як позивача, так і відповідача, буде змішана співучасть.

Також розрізняють обов'язкову співучасть, яка виникає за спільності матеріальних прав та обов'язків кількох осіб, в тому разі, коли права та обов'язки сторін у цивільній справі не можна визначити без встановлення прав і обов'язків інших суб'єктів спірних матеріальних правовідносин. Наприклад, власники спільного майна стають співпозивачами, пред'явивши цивільний позов на усунення порушень їх прав. У тому разі, якщо шкода спричинена декількома особами, вони разом займають місце відповідачів перед потерпілими у цивільному процесі.

Інший вид співучасті — факультативна співучасть — виникає за обставин процесуального характеру, а саме в силу доцільності одночасного розгляду кількох цивільних справ з метою економії коштів та часу на їх розгляд.

Основне призначення факультативної співучасті — це усунення можливості прийняття протилежних за змістом судових рішень в цивільних справах.

Крім того, за факультативної співучасті взагалі у цивільній справі скорочуються судові витрати, оскільки скорочується кількість судових засідань при розгляді цивільного позову, адже декілька судових цивільних процесів замінює тільки один.

Законодавцем дається перелік випадків допущення процесуальної співучасті за участі у цивільній справі кількох цивільних позивачів і (або) цивільних відповідачів: якщо предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів, права та обов'язки кількох позивачів або відповідачів виникли з однієї підстави, предметом спору є однорідні права та обов'язки.

У співучасників є право на доручення одному із співучасників вести цивільну справу від їх імені. Але законодавець наголошує, що у нього повинна бути повна цивільна процесуальна дієздатність.

Може статись, що із декількох співучасників у цивільному процесі у одного є юридична освіта та відповідна юридична практика участі у судах загальної юрисдикції у вигляді представника в цивільних справах, а саме при розгляді цивільних позовів різних категорій. Це може бути підставою для відповідного звернення до такого співучасника іншими співучасниками на предмет делегування йому своїх повноважень для самостійного ведення цивільної справи, вибору доцільних процесуальних засобів, які допоможуть у досягненні основної мети в справі.

Цією метою, безумовно, є ухвалення остаточного рішення у цивільній справі на користь всіх процесуальних співучасників, які виступають на одній стороні, як на користь того співучасника, який за належним дорученням інших своїх "колег" у справі веде її, так і тих співучасників, хто йому довірив захищати свої інтереси у цивільній справі.

Необхідно зазначити, що вищенаведена модель ведення цивільної справи є зручною не тільки для співучасників у справі, але й для суду, оскільки ведення справи однією особою значно скорочує процесуальний час її розгляду, заощаджує кошти на виклик осіб, які беруть участь у розгляді цивільного позову до суду, тощо.