До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать: І) витрати на інформаційно-технічне забезпечення; 2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
До витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи належать витрати, пов'язані з інформуванням учасників цивільного процесу про хід і результати розгляду справи, а також витрати, пов'язані з виготовленням та видачею копій судових рішень.
Розмір та порядок оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи залежно від категорії справ встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 р. "Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів". Витрати оплачують фізичні та юридичні особи, що звертаються до суду з позовними заявами, заявами про відкриття справ окремого провадження, клопотаннями про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, та скаргами.
Якщо позовна заява містить одночасно вимоги, які належать до різних категорій справ і для яких передбачено різний розмір витрат, їх оплата здійснюється за справою з найбільшим розміром. У разі об'єднання в одне провадження кількох однорідних позовних вимог або їх роз'єднання перерахунок витрат не проводиться. За виділену в самостійне провадження справу витрати оплачуються в розмірі, передбаченому для подання заяви до суду першої інстанції. За повторно подану позовну заяву, заяву, клопотання, скаргу, яка раніше була повернена, залишена без розгляду або провадження у справах за якою було закрито, витрати оплачуються повторно в розмірі, передбаченому для подання позовної заяви, заяви, клопотання, скарги відповідно до процесуального законодавства. У разі коли оплачені витрати підлягали поверненню у зв'язку з поверненням, залишенням позовної заяви, заяви, клопотання, скарги без розгляду або закриття провадження у справі, але не були повернені, до повторно поданої позовної заяви, заяви, клопотання, скарги додається оригінал документа про оплату витрат. За зустрічну позовну заяву, а також за заяву про вступ у справу третіх осіб, що заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, витрати оплачуються у розмірі, передбаченому для подання позовної заяви до суду першої інстанції.
Витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ сплачуються у розмірі:
1) у справах позовного провадження з розгляду спору майнового характеру — 120 грн.;
2) у справах з розгляду позовної заяви про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг — 30 грн.;
3) у справах з розгляду позовної заяви:
— про розірвання шлюбу — 30 грн.;
— про розірвання шлюбу з особою, визнаною у встановленому порядку безвісно відсутньою або недієздатною внаслідок душевної хвороби чи недоумства, або з особою, засудженою до позбавлення волі на строк не менше ніж 3 роки, — 13 грн.;
— що випливає з інших сімейних правовідносин — 120 грн.;
— про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи — 15 грн.;
— немайнового характеру про захист честі, гідності та ділової репутації — 75 грн.;
— немайнового характеру (або такої, що не підлягає оцінці), в тому числі про зміну або розірвання договору найму житлового приміщення, про продовження строку прийняття спадщини, про скасування арешту на майно тощо — 37 грн.;
— про захист права громадянина на земельну частку (пай) і майновий пай —• 10 грн.;
— з переддоговірного спору — 50 грн.;
4) у справах окремого провадження — 30 грн.;
5) у справах наказного провадження — 30 грн.;
6) у справах про визнання та виконання рішення іноземного суду в Україні — 60 грн.
Частинами 3—5 ст. 81 ЦПК передбачені вичерпні переліки справ, за якими витрати не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом чи не підлягають оплаті взагалі.
Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:
1) поновлення на роботі;
2) стягнення заробітної плати, компенсацій працівникам, вихідної допомоги, відшкодування за затримку їх виплати;
3) відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи;
4) стягнення аліментів;
5) визнання батьківства або материнства;
6) визнання і виконання рішення іноземного суду в Україні на підставі міжнародного договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (крім рішень іноземних чи міжнародних арбітражів).
Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:
1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;
2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;
3) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;
4) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного
закладу;
5) відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду;
6) оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, в яких у випадках, встановлених законом, представництво інтересів громадянина або держави в суді здійснює прокурор.
Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб у випадках, якщо представництво їх інтересів у суді відповідно до закону або міжнародного договору, згоду на обов'язковість якого надано Верховною Радою України, здійснюють Міністерство юстиції України та/або органи опіки та піклування або служби у справах дітей.
Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах, в яких у випадках, встановлених законом, представництво інтересів держави в суді здійснюють Державна архітектурно-будівельна інспекція України або її територіальні органи.
Відповідно до ст. 84 II ПК витрати на правову допомогу, що калана адвокатом або іншим фахівцем в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.
Адвокатом може бути особа, яка мас вишу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше 2 років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України (ст. 2 Закону "Про адвокатуру").
Поняття "фахівець у галузі права" частково розтлумачено в Рішенні Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 р. № 13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника. У Рішенні зазначено, що положення ч. І ст. 59 Конституції про те, що кожен с вільним у виборі захисника своїх прав, треба розуміти як конституційне право з мстою отримання правової допомоги вибрати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галун права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу законом. Постановою Кабінету Міністрів України віл 27 квітня 2006 р. № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" затверджені відповідні розміри компенсації витрат на правову допомогу.
Витрати, пов'язані і правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення:
1) якщо компенсація сплачується іншою стороною, граничний їх розмір не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40% розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи:
2) якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, граничний їх розмір не перевищує суму, що обчислюється, виходячи з того, що особі, яка налає правову допомогу, виплачується 5% розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, такі витрати відшкодовуються в порядку, передбаченому ст.ст. 85, 88 ЦПК.
Витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз (витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту, наймання ними житла тощо). несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи. Добові (в разі переїзду в інший населений пункт), а також компенсація за втрачений заробіток або відрив від звичайних занять свідкам, спеціалістам, перекладачам, експертам оплачується стороною, не на користь якої ухвалено судове рішення. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять — пропорційно розміру мінімальної заробітної плати. У такому самому порядку компенсуються витрати на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача.
3. Відстрочення і розстрочення судових витрат, зменшення розміру та повернення судових витрат
Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою:
1) відстрочити (перенести строк платежу на інший період) або розстрочити (тобто оплата здійснюється у відповідних частинах протягом точно визначеного строку) сплату судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі;
2) зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.
Основною умовою для відстрочення або розстрочення сплати судових витрат є майновий стан особи, що звертається до суду, але таке становище заінтересована особа має довести. На підтвердження свого майнового стану особа може подати до сулу такі документи: довідку про доходи, довідку про те. що вона перебуває на обліку як така, що шукає роботу та не працює, довідку з житлових органів про стан сім'ї тощо.
Якщо у встановлений судом судові ви і раї и не будуть оплачені, заява відповідно до ст. 207 ЦПК залишається без розгляду, або витрати стягуються за судовим рішенням у справі, якщо оплата судових втрат була відстрочена або розстрочена до ухвалення рішення.
У разі подання позовної заяви після подання заяви про забезпечення доказів або позову розмір судового збору зменшується на розмір судового збору, сплаченого за відповідну заяву про забезпечення доказів або позову.
У ст. 83 ЦПК передбачені випадки повернення судового збору та коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судової справи.
Сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж це встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду;
5) закриття провадження у справі.
Пунктом 16 розділу IV інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затв. наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 р. № 15, встановлено, що державне мито повертається фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло. Відповідно до п. 17 зазначеної Інструкції повернення державного мита провадиться на підставі заяви платника до відповідного органу, що справляє мито, поданої ним протягом року з дня зарахування державного мита до бюджету.
Сплачена сума коштів на оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи повертається за ухвалою суду в разі:
1) внесення коштів у більшому розмірі, ніж це встановлено законодавством;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі;
4) закриття провадження у справі з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК;
5) залишення заяви без розгляду з підстав, визначених пунктами 1, 2 і 8 ч. 1 ст. 207 ЦПК.
Глава 14. Заходи процесуального примусу
1. Поняття, підстави і порядок застосування заходів процесуального примусу. Види заходів процесуального примусу
2. Попередження і видалення із залу судового засідання
3. Тимчасове вилучення доказів для дослідження судом. Привід свідка
Привід свідка
Розділ III. Провадження у суді першої інстанції
Підрозділ І. Наказне провадження
Глава 15. Судовий наказ
1. Поняття, правова природа та особливості інституту наказного провадження