Цивільний процес України - Харитонов Є.О. - Види забезпечення позову

Зокрема, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Наведений перелік видів забезпечення не є вичерпним, а тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 ст. 152 ЦПК.

До того ж, суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов'язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств (наприклад, забороняти скликати загальні збори товариства, складати список акціонерів, що мають право на участь у них, надавати реєстр акціонерів та приміщення для проведення зборів, підбивати підсумки голосування з питань порядку денного тощо).

У справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов'язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов'язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті (п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Застосування заборони вчиняти певні дії інколи використовується для блокування (нейтралізації) виконання рішення суду, ухваленого в іншій справі, що набрало законної сили. Відповідно, додатково наголошується про недопустимість забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили (п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку (ч. 6 ст. 152 ЦПК). У порядку забезпечення позову не можна забороняти вчиняти дій, які прямо дозволені законом під час розгляду спору.

Розгляд заяви про забезпечення позову

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі (ч. 1 ст. 153 ЦПК). Закон не визначає, який саме суд зобов'язаний розглянути заяву про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви. Логічно, що за таких обставин заінтересованій особі необхідно звертатися до того самого суду, який уповноважений відкрити провадження у справі за позовною заявою, яка в майбутньому має бути подана.

Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається відповідним судом не пізніше 2 днів з дня її подання. За обґрунтованості вимоги заявника заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише за його участю, без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову. При цьому, розглядаючи цю заяву, суд може вимагати від заявника подати додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову (частини 2 і 3 ст. 153 ЦПК). У будь-якому разі, допускаючи забезпечення позову, суд може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову, яка вноситься на депозитний рахунок суду. Розмір застави визначається судом з урахуванням обставин справи, але не повинен бути більшим за розмір ціни позову (ч. 4 ст. 153 ЦПК).

Про вжиття заходів до забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо вона призначена. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Така ухвала постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де разом із зазначенням мотивів, з яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому ускладнити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводяться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення, а якщо її постановлено без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходів забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходів забезпечення позову, негайно після її виконання. Ухвала виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно після внесення предмета застави в повному розмірі. Оскарження ухвали про забезпечення оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання і не перешкоджає подальшому розгляду справи, а оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного виду забезпечення позову іншим зупиняє виконання цієї ухвали (частини 5-7, 9- 11 ст. 153 ЦПК).

Особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (ч. 12 ст. 153 ЦПК), зокрема, передбачену ст. 155 ЦПК.

Якщо заяву про забезпечення позову було подано без дотримання вимог ст. 151 ЦПК, суд своєю ухвалою повертає її заявнику (ч. 8 ст. 153 ЦПК).

Положеннями ст. 154 ЦПК визначено, що суд, зважаючи на пояснення другої сторони, може за заявою однієї зі сторін допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Така заява розглядається судом у строки, встановлені ч. 2 ст. 153 ЦПК. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача потрібна згода позивача, за винятком випадку, визначеного ч. 2 ст. 154 ЦПК, а саме випадку забезпечення позову про стягнення грошових коштів, коли відповідач може з дозволу суду замість допущеного виду забезпечення позову внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену у позовній заяві (частини І, 2 ст. 154 ЦПК). Вжиті заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу (першої, апеляційної чи касаційної інстанцій). Особа, щодо якої вжито заходів забезпечення позову без її повідомлення, протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали (ця дата визначається за відомостями про поштове доставлення, вручення копії ухвали, за іншими фактичними даними) може подати до суду заяву про їх скасування, і ця заява розглядається судом протягом 2 днів (ч. 4 ст. 154 ЦПК). При пропущенні строку на подання цієї заяви настають наслідки, передбачені ст. 72 ЦПК.

Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі, але їх неявка не перешкоджає вирішенню судом цього питання (ч. 5 ст. 154 ЦПК).

При відмові у задоволенні позову, закритті провадження у справі чи залишенні заяви без розгляду вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Разом з тим суд може одночасно з ухваленням такого судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову (ч. 6 ст. 154 ЦПК). За змістом цієї норми є підстави вважати, що при визначенні у судовому рішенні, що заходи забезпечення позову діють до дня набрання судовим рішенням законної сили, з настанням цього моменту ухвала суду про скасування заходу забезпечення позову не постановляється, ці заходи скасовуються відповідно до судових рішень, які набрали законної сили.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, суд скасовує своєю ухвалою також у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами ч. 5 ст. 151 ЦПК, повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі (ч. 7 ст. 154 ЦПК).

У ст. 154 ЦПК не йдеться про долю вжитих заходів забезпечення позову в тому випадку, коли позов було задоволено і питання про їх скасування не вирішувалося. Оскільки забезпечення позову допускається, якщо невжиття їх може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. З ст. 151 ЦПК), не буде помилковим вважати, що вжиті заходи забезпечення позову діють до виконання рішення суду, якщо суд, який ухвалив рішення до цього, за заявою відповідача їх не скасує чи не змінить. Немає сумніву, що у зазначеному випадку суд, одержавши повідомлення про виконання рішення, має вчинити відповідні дії для припинення заходу забезпечення позову.

Щодо реалізації конституційного права на оскарження судових рішень, слід звернути увагу на те, що відповідно до частин 9, 10 ст. 153 ЦПК ухвала про забезпечення позову виконується негайно, а її оскарження, на відміну від ухвали про скасування цього забезпечення, не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

За змістом ст. 293 ЦПК окремо від рішення суду в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про задоволення заяви про забезпечення позову, а також про його скасування, проте ухвали про відмову в забезпеченні позову оскарженню не підлягають.

Оскільки ухвала про забезпечення позову або про його скасування не перешкоджає подальшому провадженню у справі, ця ухвала відповідно до ч. 1 ст. 324 ЦПК у касаційному порядку оскаржена бути не може (п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").