Цивільний процес України - Харитонов Є.О. - Глава 22. Окреме провадження

1. Загальні положення

Окреме провадження є самостійним видом цивільного судочинства і відрізняється від інших проваджень своєю правовою природою та особливостями процесуального порядку розгляду справ.

Окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 234 ЦПК).

Справи окремого провадження мають такі особливості:

1) заявлені в порядку окремого провадження вимоги є безспірними (відсутній спір про суб'єктивне право);

2) завданням суду є охорона інтересів заявника шляхом підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав;

3) в окремому провадженні відсутні сторони із протилежними матеріально-правовими інтересами, а тому принцип змагальності не застосовується.

У справах окремого провадження спору про право немає, але є необхідність судової констатації наявності юридичного факту. Наприклад, необхідність встановлення факту володіння будинком на праві власності може бути викликана втратою правовстановлювальних документів, необхідних для державної реєстрації, і неможливістю їх відновлення у позасудовому порядку.

Неможливість вирішення в окремому провадженні спору про право не означає безспірності цього виду судочинства взагалі. В певних випадках в окремому провадженні можуть вирішуватися спори, але спори не про право, а про факт. Наприклад, у випадку порушення справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи ця особа повинна бути викликана до суду і вправі оспорювати факти зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами чи токсичними речовинами1.

Юридичний факт може мати різні форми та виступати у вигляді факту-події (факт смерті внаслідок нещасного випадку), факту-дії (факт шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення), факту-стану (факт родинних відносин, факт перебування на утриманні). Ці форми слід розрізняти, оскільки вони впливають на порядок судового розгляду, предмет доказування, зміст судового рішення тощо.

Стаття 234 ЦПК передбачає, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою;

4) усиновлення;

5) встановлення фактів, що мають юридичне значення;

6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі;

7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність;

8) визнання спадщини відумерлою;

9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

10) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

У порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб (ч. 2 ст. 23 СК). У випадку відсутності спору між подружжям в окремому провадженні розглядаються справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей (ст. 109 СК), за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі (нормами матеріального права не врегульовано), та про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя (ст. 119 СК).

Особами, які беруть участь у справі окремого провадження, є заявник та заінтересовані особи Заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь у цивільній справі особисто або через представника. Суд зобов'язаний роз'яснити цим особам їх права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод та інтересів, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.

Заявником є особа, в інтересах якої відкрито провадження у справі, з метою встановлення обставин, необхідних для підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Інтерес заявника полягає у підтвердженні судом наявності обставин, які є підставою виникнення, зміни чи припинення матеріальних правовідносин. Коло заявників, як правило, визначається нормами цивільного процесуального законодавства, які регулюють порядок розгляду конкретних категорій справ окремого провадження. Таким чином, якщо заява подана іншими особами, суддя, керуючись п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК, повинен відмовити у відкритті провадження у справі.

Заінтересовані особи — це суб'єкти, які можуть мати інтерес у зв'язку зі встановленням конкретного юридичного факту. їх інтерес завжди має процесуальний та опосередкований характер. Матеріально-правового інтересу у справі такі особи не мають.

Права та обов'язки заявника та заінтересованих осіб зазначені у ст. 27 та ч. 5 ст. 31 ЦПК, відповідно до якої заявник та заінтересовані особи у справах окремого провадження мають права і обов'язки сторін, за винятками, встановленими у розділі IV цього Кодексу.

Для відкриття провадження у справі окремого провадження заявник подає до суду у письмовій формі заяву. Зміст заяви повинен відповідати загальним вимогам ст. 119 ЦПК з урахуванням особливостей, передбачених ЦПК для окремих категорій справ. До заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору (державного мита) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про:

1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи;

2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності;

3) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку;

4) обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу;

5) оголошення фізичної особи померлою внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Судові витрати, пов'язані з провадженням справи про визнання фізичної особи недієздатною або обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, відносяться на рахунок держави.

Територіальна підсудність у кожній категорії справ встановлюється окремо у спеціальних нормах.

Справи окремого провадження, незважаючи на свою специфіку, розглядаються судом з додержанням загальних правил позовного провадження за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду з особливостями, передбаченими розділом IV ЦПК. З метою з'ясування обставин справи суд може/за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження проходять ті самі стадії цивільного процесу, що і справи позовного провадження: відкриття провадження у справі, провадження у справі до судового розгляду, судовий розгляд тощо, але не можуть бути передані на розгляд третейського суду і не можуть бути закриті у зв'язку з укладенням мирової угоди.

Розгляд справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; про усиновлення; про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу проводиться судом у складі одного судді і 2 народних засідателів, які при здійсненні правосуддя користуються всіма права дні судді. Всі інші справи у порядку окремого провадження розглядаються одноособово суддею, який є головуючим і діє від імені суду.

Відповідно до ч. 6 ст. 235 ЦПК якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За загальним правилом суд розглядає справи окремого провадження протягом розумного строку, але не більше 2 місяців з дня відкриття провадження у справі. Для деяких категорій справ встановлені спеціальні строки. Так, заява про надання психіатричної допомоги у примусовому порядку розглядається судом у такі строки з дня її надходження до суду: про госпіталізацію особи до психіатричного закладу — протягом 24 годин; про психіатричний огляд — протягом 3 днів; про надання амбулаторної психіатричної допомоги, її продовження та продовження госпіталізації — протягом 10 днів. Справи про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу або про продовження лікування розглядаються не пізніше 3 днів після відкриття провадження у справі. Справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, — у 5-денний строк з дня надходження заяви. Справи про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі можуть бути призначені до розгляду не раніше 3-місячного строку з дня публікації про виклик держателя втраченого цінного папера на пред'явника або векселя.

Розгляд справ відбувається у відкритому судовому засіданні, крім справ про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, які розглядаються у закритому судовому засіданні.

Судовий розгляд закінчується ухваленням рішення, яке повинно відповідати вимогам, передбаченим ст. 215 ЦПК, з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 235, 241, 245, 249, 255, 259, 267, 273, 278, 282, 286, 290 ЦПК, і набирає законної сили за загальним правилами.