Цивільний процес України - Харитонов Є.О. - 2. Визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню

ЦПК у ст. 399 передбачено умови визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Так, рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, визнається в Україні, якщо його визнання передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності.

Відповідно до ст. 52 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах рішення іноземного суду немайнового характеру, які не потребують виконання, винесені судом кожної договірної сторони, після набрання ними законної сили визнаються на територіях інших договірних сторін без спеціального провадження, якщо установою юстиції запитуваної договірної сторони раніше у цій справі не було винесено рішення, що набрало законної сили, або якщо згідно з цією Конвенцією, а в не передбачених нею випадках — відповідно до законодавства договірної сторони, на території якої рішення має бути виконано, ця справа не належить до виключної компетенції установ юстиції останньої.

Відповідно до п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами клопотань про визнання й виконання рішень іноземних судів та арбітражів і про скасування рішень, постановлених у порядку міжнародного комерційного арбітражу на території України", не потребують виконання рішення про: визнання прав; оголошення банкрутом; визнання недійсними певних актів; визнання, оспорення батьківства; позбавлення батьківських прав; розірвання шлюбу; встановлення фактів, що мають юридичне значення; усиновлення; визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Відповідно до положень окремих міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, рішення іноземних судів, ухвалені компетентними органами на території держави, з якою України уклала двосторонній договір про правову допомогу, і які не потребують виконання, вважаються дійсними без проведення будь-яких спеціальних процедур з їх визнання.

Визнанням іноземного судового рішення в Україні є дозвіл нашої держави на поширення його дії на територію України з такими самими правовими наслідками, які виникають в результаті набрання законної сили рішеннями, ухваленими судами України. Визнання — надання юрисдикційному акту іноземної держави сили і значення рішення вітчизняного суду, яке не вимагає застосування примусових заходів на захист і поновлення порушеного права.

Якщо в міжнародному договорі, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, не встановлено, що рішення іноземного суду, що не потребують виконання, вважаються дійсними без проведення будь-яких спеціальних процедур з їх визнання, а також у разі відсутності відповідного міжнародного договору з певною державою, може виникнути питання про визнання таких рішень на території України.

Для того, щоб рішення іноземного суду, яке не підлягає примусовому виконанню, могло бути визнано в Україні, обов'язково має бути дотримана одна із 2 умов: 1) визнання цього рішення передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) це рішення визнається в Україні за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою, рішення суду якої має виконуватися в Україні.

Відповідно до ст. 400 ЦПК клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, за умови, що це передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подається заінтересованою особою до суду в порядку, встановленому ст.ст. 392—394 ЦПК для подання клопотання про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду, з урахуванням особливостей, визначених главою 2 розділу VIII ЦПК.

До клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню, додаються такі документи:

1) засвідчена в установленому порядку копія рішення іноземного суду, про визнання якого порушується клопотання;

2) офіційний документ про те, що рішення іноземного суду набрало законної сили, якщо це не зазначено в самому рішенні;

3) засвідчений відповідно до законодавства переклад перелічених документів українською мовою або мовою, передбаченою міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Разом з тим із положення ст. 399 ЦПК випливає, що положення глави 2 розділу VIII ЦПК поширюються також на рішення, які визнаються в Україні за принципом взаємності за домовленістю ad hoc з іноземною державою. Отже, норма ст. 400 ЦПК поширюється і на такі рішення.

Питання про визнання рішення іноземного суду, що не потребує примусового виконання, на відповідне клопотання заінтересованої особи має розглядатися судом за її місцем проживання (перебування, знаходження). У випадку, якщо така заінтересована особа не має місця проживання (перебування) або місцезнаходження на території України чи її місце проживання (перебування) або місцезнаходження невідоме, питання про визнання рішення іноземного суду, що не потребує примусового виконання, розглядається судом за місцезнаходженням в Україні майна цієї особи.

Клопотання про визнання рішення іноземного суду, яке не потребує примусового виконання, подається у письмовій формі і повинно містити: 1) ім'я (найменування) заінтересованої особи або її представника (якщо клопотання подається представником), зазначення їхнього місця проживання (перебування) або місцезнаходження; 2) мотиви подання цього клопотання.

ЦПК у ст. 401 встановлює порядок розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. В цьому разі йдеться про дії суду після отримання клопотання про визнання рішення іноземного суду.

Розглянувши клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не потребує примусового виконання, а також заперечення на нього (якщо воно було подано), суд постановляє одну із таких ухвал: 1) про визнання в Україні рішення іноземного суду (а якщо подавалося заперечення на зазначене клопотання, то і про залишення цього заперечення без задоволення); 2) про відмову в задоволенні клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню.

У будь-якому разі ухвала, постановлена за результатами розгляду клопотання про визнання рішення іноземного суду, що не потребує примусового виконання, а також заперечення на неї мають відповідати вимогам, закріпленим у ст. 210 ЦПК.