Юридична деонтологія - Гусарєв С.Д. - 9. Методи юриспруденції: види та зміст

Методи юриспруденції являють собою певні "цеглинки" або "інструменти" методологічних підходів. Метод як засіб пізнання є способом відбиття і відтворення в мисленні досліджуваного предмета. Застосування науково обґрунтованих методів є важливою умовою одержання нових істинних наукових знань. Головними елементами методу є принципи, правила, прийоми, способи і засоби. Структура системи методів може бути розглянута на горизонтальному і вертикальному рівнях.

Горизонтальну структуру складають види методів певного рівня, наприклад, до загально-наукових методів відносяться: структурний, функціональний, системний, історичний, логічний і т.д., а до конкретно-наукових - конкретно-соціологічні, психологічні, математичні та інші методи цього рівня. Внутрішню структуру кожного методу складають: його принципи, правила, прийоми, способи,засоби.

Вертикальну структуру методів утворюють:

¨ загальні методи - це вищий (філософський) рівень, до якого відносяться діалектична і формальна логіка, що використовуються не тільки в науковому пізнанні, але й у практичній діяльності (практичному пізнанні);

¨ загальнонаукові методи - наукові методи, що використовуються усіма науками (у свою чергу поділяються на теоретичні та емпіричні);

¨ конкретно-наукові методи, що використовуються окремими групами наук;

¨ спеціальні методи, що використовуються окремою наукою.

1. Загальні методи

- це вищий (філософський) рівень, до якого відносяться діалектичні, гносеологічні і логічні методи, що використовуються не тільки в науковому пізнанні, але и у практичній діяльності (практичному пізнанні).

1.1. Загальні діалектичні методи

Діалектика як загальна методологія дає знання найбільш загальних законів розвитку природи, суспільства і мислення, дозволяє охопити світ у його цілісності, визначити місце досліджуваної проблеми серед безлічі інших, її зв'язку з ними і т.д. У наукових юридичних дослідженнях використовується або всі або частина діалектичних узагальнень, що організують, групують навколо себе інші способи пізнання. Зокрема, такі діалектичні закони і категорії як:

¨ єдність і боротьба протилежностей;

¨ кількісних і якісних змін;

¨ заперечення;

¨ сутність і явище;

¨ зміст і форма;

¨ необхідність і випадковість і т.д.

1.2. Загальні формально-логічні методи

Аналіз - це уявне розчленовування цілісного предмета на складові частини (сторони, ознаки, властивості або відношення) з метою його вивчення.

Синтез - це поєднання раніше виділених частин (сторін, ознак, властивостей або відношень) предмета в єдине ціле.

Абстрагування - це виділення властивостей і відношень досліджуваного явища, до яких виявлено інтерес, а також одночасне відвертання уваги від інших властивостей і відношень, у результаті чого утворюються різноманітні абстракції - поняття, категорії, теоретичні конструкції та їх системи. Абстрагування лежить в основі типології і класифікації, моделювання, побудови теорій як систем знань.

Узагальнення - це метод, в результаті застосування якого встановлюються загальні властивості й ознаки об'єктів, шляхом переходу від конкретного або менш загального поняття і судження до більш загального поняття або судження. Розширення класу предметів і виділення загальних властивостей цього класу дозволяє будувати усе більш ширші поняття.

Індукція - це метод дослідження і спосіб міркування, у якому загальний висновок будується на основі конкретних посилань. Спочатку в процесі досвіду, експерименту, спостереження визначаються, встановлюються, збираються окремі факти, при наступному аналізі яких виділяються загальні і повторювані риси ряду явищ, що входять у визначений клас явищ. На цій основі будується індуктивний умовивід, де висновком є судження, у якому ознака приписується всьому класу.

Дедукція - це метод дослідження і спосіб міркування, за допомогою якого з загальних посилок із необхідністю випливає висновок конкретного характеру. У дедукції, на відміну від індукції, виходячи і спираючись на загальне знання, роблять висновок конкретного характеру. При використанні як посилання гіпотетичного припущення, наприклад нової наукової ідеї, дедукція є відправною точкою зародження нової теоретичної системи.

Аналогія - це метод дослідження, при якому на основі подібності об'єктів в одних ознаках, робиться висновок про їхню подібність і в інших ознаках. Умовиводи за аналогією широко використовуються в моделюванні.

Моделювання - це метод вивчення об'єкта (оригіналу) шляхом створення і дослідження його копії (моделі). Використання методу моделювання дозволяє досліджувати ті сторони об'єктів, що неможливо осягнути шляхом безпосереднього вивчення, або невигідно вивчати у такий спосіб. Особливого розповсюдження одержав метод комп'ютерного моделювання. Моделі, що застосовуються у повсякденному і науковому пізнанні, можна розділити на два великих класи - матеріальні, що є природними об'єктами і функціонують за законами природи, а також ідеальні -ідеальні утворення (образи), що зафіксовані у відповідній знаковій формі і функціонують за законами логіки.

1. Загальні методи
2. Загальнонаукові методи
3. Конкретно-наукові методи юриспруденції.
4. Спеціально-наукові методи юридичних наукових дисциплін.
10. Юриспруденція як система юридичних наук
11. Загальна характеристика видів юридичних наукових дисциплін
1. Юридичні науки
2. Галузеві, або нормативні юридичні наукові дисципліни.
3. Спеціальні, або прикладні юридичні наукові дисципліни.
4.Перспективи розвитку юриспруденції.
© Westudents.com.ua Всі права захищені.
Бібліотека українських підручників 2010 - 2020
Всі матеріалі представлені лише для ознайомлення і не несуть ніякої комерційної цінностію
Электронна пошта: site7smile@yandex.ru