Юридична деонтологія - Гусарєв С.Д. - 11. Загальна характеристика видів юридичних наукових дисциплін

1. Юридичні науки

теоретичного та історичного профілю

1.1. Теорія держави і права.

Теорія держави і права - це фундаментальна загальнотеоретична юридична наука, що досліджує головні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права, розробляє методологію, головні наукові поняття, категорії і теоретичні конструкції юриспруденції, здійснює методологічне забезпечення юриспруденції, її взаємозв'язок з іншими науками. Теорія держави і права складається з теорії держави, теорії права та конкретно-наукових теорій (теорія правових норм, теорія правовідносин, теорія механізму правового регулювання і т.д.).

Предметом теорії держави і права є головні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави, права, прав людини як цілісних соціальних інститутів, а також методологія юриспруденції. Дослідження предмета теорії держави і права здійснюється з використанням парадигм, методологічних підходів і методів, як правило, вищих рівнів. Теорія держави і права безпосередньо пов'язана з гуманітарними науками (філософією, політологією, соціологією, психологією, історією), іншими юридичними теоретичними та історичними дисциплінами (історією вчень про державу і право, історією держави і права, філософією і соціологією права, порівняльним правознавством), більшістю нормативних і прикладних юридичних дисциплін, що використовують її теоретичні і методологічні висновки, а наукові результати останніх використовуються у загальнотеоретичних дослідженнях.

Наукові дослідження, проведені в межах теорії держави і права, мають теоретичний, методологічний, прогностичний і міждисциплінарний характер, їх результати призначені для використання іншими юридичними дисциплінами, а також як основні положення удосконалення правотворчості, правової практики і практики розбудови державності.

1.2. Філософія права.

Філософія права - юридична і філософська дисципліни, що формують юридичний світогляд та охоплюють філософські принципи юридичної науки і правової практики, зокрема досліджують діалектичні, гносеологічні, логічні підходи до праворозуміння і методології юриспруденції. Філософія права є "молодою" самостійною галуззю юриспруденції, але має давні традиції як галузь філософії. її витоки походять від софістів Давньої Греції, юристів Давнього Рима, а основні положення розроблені у працях Гуго, Гегеля, Остіна, ЦІиллінга,Редькіна, Чічеріна та інших відомих мислителів і вчених — філософів і юристів.

Предмет філософії права як юридичної дисципліни,- це філософські аспекти, основи виникнення, розвитку і функціонування державно-правової реальності та юридичної науки. Філософія права використовує діалектичні, гносеологічні і логічні методи, адаптуючи їх до особливостей предмета дослідження.

Міждисциплінарні зв'язки філософії права поширюються на більшість гуманітарних і юридичних дисциплін, а її дослідження є базовими для юридичної науки і правової практики.

1.3. Історія вчень про державу і право.

Історія вчень про державу і право - самостійна наукова дисципліна, яка досліджує історію розвитку теоретичних знань (теорій, вчень, ідей, концепцій, доктрин) про державу і право з метою виявлення умов їх виникнення, опису змісту окремих вчень, зв'язків і відмінностей, а також основних історичних закономірностей розвитку теоретичного юридичного знання.

Історія вчень про державу і право за своєю сутністю - це історія теорії держави і права, філософії, соціології і психології права. її предметом є різноманітні теорії, доктрини, концепції, ідеї, що існували й існують у світі, умови їх виникнення, розвитку і відмирання, втілення в життя, а також їх зміст.

До основних методів історії вчень про державу і право належать історичний і логічний методи, а також методи побудови й аналізу систем наукових юридичних знань.

Історія вчень про державу і право пов'язана, у першу чергу, з іншими теоретичними й історичними дисциплінами, а також гуманітарними науками, проте результати можуть використовуватися й у нормативних і прикладних юридичних дисциплінах.

Результати досліджень, що проводяться в рамках даної дисципліни мають безпосереднє значення для пояснення і визначення перспектив розвитку теоретичних і історичних юридичних дисциплін.

1.4. Історія держави і права.

Історія держави і права історична юридична наукова дисципліна, що досліджує історію виникнення, розвитку держави і права, закономірності й особливості єдності і взаємозв'язку державних органів, правових інститутів конкретних держав у хронологічній послідовності.

Історія держави і права об'єднує два відносно самостійних відгалуження — історію держави і права закордонних країн і історію держави і права України"

Предмет історії держави і права - це конкретно-історичні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави, права, їх інститутів.

Методологія історії держави і права базується на історичному методі. Крім того, використовуються порівняльно-історичний, інституціональний, структурний, герменевтичний, генетичний та інші методи і методологічні підходи юриспруденції та загальної історії.

Результати досліджень історії держави і права мають наукове, методологічне і практичне значення, використовуються в багатьох юридичних дисциплінах.

1.5. Соціологія права.

Соціологія права - це нова юридична дисципліна, яка досліджує правову систему в зв'язку із соціальною практикою, економічними, політичними, організаційними, сімейними, демографічними, етнічними та іншими соціальними умовами її функціонування.

Соціологія права має своїм предметом соціальну обумовленість і соціальну дію правової системи, її ефективність або, іншими словами, суспільні відносини у сфері створення і функціонування правової системи.

Методологію соціології права складають переважно конкретно-соціологічні методи.

Результати наукових досліджень соціології права мають як теоретичну, так і прикладну спрямованість. Теоретичні дослідження проводяться з метою розробки понятійного апарата соціології права, створення теорій "середнього рівня", що займають проміжне місце між теоретичними конструкціями теорії держави і права та емпіричними дослідженнями соціальної обумовленості правової системи, а практичні - вивчають за допомогою опитувань, інтерв'ю, масового спостереження та інших конкретно-соціологічних методів якісні і кількісні характеристики правосвідомості, правових установок, стан законності й інші прояви права безпосередньо в житті різноманітних великих соціальних груп.

Соціологія права пов'язана з теорією держави і права, соціологією, філософією і філософією права, соціальною психологією і юридичною психологією, кримінологією, політологією та іншими гуманітарними і юридичними дисциплінами.

1.6 Порівняльне правознавство (юридична компаративістика).

Порівняльне правознавство — це юридична наукова дисципліна, що активно розвивається в останній час, в межах якої проводяться аналітичні зіставлення різноманітних національних правових систем, з метою виявлення їх загальних і відмінних властивостей, закономірностей виникнення і розвитку, що розробляє механізми і процедури сприйняття національними правовими системами досвіду правового розвитку інших країн.

До предмета порівняльного правознавства відносяться загальні і відмінні властивості національних правових систем, міжнародного права і правових систем міждержавних об'єднань.

Основу методології складає порівняльно-правовий метод та інші методи юридичної науки.

У сучасних умовах інтеграції, уніфікації і зближення національних правових систем різних країн, а також зближення і взаємопроникнення міжнародного права, правових систем міждержавних об'єднань і внутрішнього права, результати порівняльно-правових досліджень мають теоретичну і практичну значущість, дозволяють виявляти закономірності світового правового розвитку і на цій основі визначати шляхи розвитку внутрішнього права.

Порівняльне правознавство в методологічному плані пов'язане з такими гуманітарними дисциплінами як порівняльна педагогіка, порівняльна біологія, порівняльна психологія і соціологія, а також із багатьма теоретичними, історичними, нормативними і прикладними юридичними дисциплінами.