Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю.П. - Розділ 6. ЕВОЛЮЦІЯ І СТВОРЕННЯ СВІТУ

Різниця між вченням Біблії і природничонауковим поглядом на виникнення світу і життя на Землі полягає зовсім не в протиставленні миттєвого виникнення і тривалого розвитку. Відповідно до Книги Буття Бог послідовно створив світло, твердь небесну, сушу і рослинність, світила, риб і птахів, тварин і людину. Йому знадобилось на це шість днів, і ми не знаємо, як виміряти тривалість цих днів у відомих нам масштабах, адже і сам час був створений за ці ж дні.

Порядок творення цілком відповідає уявленням сучасної космології (Ю. О. Шрейдер). Розсудливий учений, що не шукає в Біблії буквального опису деталей природно-історичного процесу, не знайде у священній книзі іудеїв і християн ніяких серйозних різночитань з даними сучасного природознавства. Правда, Біблія вчить, що світ не існував вічно і не виник сам по собі, він був створений. Але ж вічність світу – це філософська аксіома, що аж ніяк не випливає з наукових фактів, тому що наука в змозі вивчати тільки наявну дійсність, але не в змозі досліджувати, як ця дійсність виникла (іноді це, з певними застереженнями, можливо). І язичницькі міфи, і матеріалістичний світогляд виходять з припущення, що в природі є матеріал для розвитку та відповідні потенції, які дозволяють їй організуватися в добре влаштований космос.

Така логічна можливість заздалегідь не може бути виключена: чому б природі не створити саму себе, в тому числі власні закони самоорганізації? Біблія відкидає цю можливість, стверджуючи, що Бог створив буття з небуття. Строго говорячи, Бог є джерело всілякого буття, але не саме буття. Він створив не тільки "все видиме", тобто матеріальні об'єкти, але і "все невидиме", тобто закони руху і розвитку матерії. З тих же міркувань важко уявити собі природне виникнення живого з неживого. Так само і появу свідомості нелегко пояснити поступовим ускладненням інтелектуальних здібностей приматів до моменту генезису людини, оскільки вона спрямована на усвідомлення себе і свого місця у світі. Згідно з Біблією, свідомість даровано людині Богом у момент, коли він "вдунув в обличчя його подих життя" .

6.1. Чи заперечує акт творення еволюцію?

Здавалося б, творення або еволюція – це тверда безкомпромісна альтернатива. Але чи так це? Якщо Бог створив Адама, то інші люди – його нащадки – народжувалися природним шляхом. Біблійна розповідь про творення Адама символічно виражає те, що людська плоть складається з матеріалу, який уже було створено. У ній зовсім не описується технологія виникнення людини. Бог міг створити "архетип людини" як вінець творення і підготувати його реалізацію серед уже виниклих людиноподібних приматів.

Цю точку зору висловлювали багато християнських мислителів (П. Тейяр де Шарден, Г. Честертон). Звичайно, створення всіх живих істот не означає, що точно так само творилася кожна наступна особина, чи кожен вид, чи кожен біологічний таксон.

У Біблії з цього приводу сказано буквально таке: "І сказав Бог: хай зробить вода плазунів, душу живу; і птахи хай полетять над землею, по тверді небесній... І створив Бог риб великих і всяку душу тварин плазуючих, котрих зробила вода... І сказав Бог: хай зробить земля душу живу по роду її, скотину, і гадів, і звірів земних по роду їхньому".

Створення життя Богом цілком сполучається з тим, що риб, птахів і звірів зробили вода і земля. Тим самим акт творіння анітрохи не суперечить еволюційному процесові, за допомогою якого вода і земля зробили все живе. При цьому нізвідки не випливає, що механізм еволюції повинен бути тільки таким, яким уявляв його собі Дарвін та його послідовники. Скоріше навпаки, ідея творення зближає нас із моделлю цілеспрямованої еволюції (типу номогенезу Л. С. Чиберга або концепції закономірності різноманіття форм живого О. О. Любищева). Цілком правомірно було б визнані, що створено було тільки "стрілу" еволюційного процесу або вихідний набір архетипів живого, закодований у генофонді. В останньому випадку генотип правомірно розглядати як фрагмент Божественного слова, що втілилося в даний біологічний вид.

Але при цьому реалізацію Божественного слова ще цілком припустимо трактувати як еволюційний процес походження видів, у якому це слово переписується і трансформується (правда, цей процес буде відбуватися вже не за моделлю Дарвіна).

Потрібно ясно сформулювати, що з об'єктів і явищ, які спостерігаються, наука визнає як створене чи, принаймні, не пояснене відомими науці механізмами і моделями, а що розглядає як предмет або результат еволюційного процесу.