Концепції сучасного природознавства - Бобильов Ю.П. - 7.4. Як обчислювати ідеї?

У свій час великий Г. Лейбніц висунув програму "універсальної характеристики" – мови, символи якої відбивали б їхній зміст, тобто відношення до інших понять, – "його знаки сполучалися б залежно від порядку і зв'язку речей". Усе мислення, за його ідеєю, має звестися просто до обчислень на цій мові за певними правилами.

Поки що цей проект вдалося втілити лише наполовину формалізувати дедуктивний висновок (його робить і ЕОМ), а логіку винаходу, логіку уяви – ні. Може, тут виявиться корисною комбінаторна геометрія (а наша модель належить до неї), мета якої – знаходити оптимальне сполучення деяких елементів-фігур (подібний підхід використовував раніше Едвард де Боно). Модель добре відбиває різні ситуації, наприклад, наявність конкуруючих теорій – декількох систем фігур, у які вкладається дана множина фактів. Або поява факту, який не вдається скласти з відомих блоків. Тут доводиться будувати нову теорію – розбивати звичні фігури на частини і компонувати їх по-новому (робити, відповідно, аналіз і синтез). Крім чисто комбінаторних труднощів, перепона отут ще й у тому, що при тривалому вживанні кожен образ починає сприйматися як неподільне ціле, з чим пов'язано догматизм у мисленні і бюрократизм у його різноманітних проявах. Як правило, тут потрібний свіжий погляд, який нерідко має стороння людина.

Звичайно, "гра в кубики" – лише ілюстрація деяких способів мислення, і говорити про універсальний підхід ще не можна. І все ж така гра до деякої міри прояснює, що міг мати на увазі Лейбніц, коли писав, що існує числення більш важливе, ніж викладки арифметики і геометрії, – числення ідей. У мозку, імовірно, неясним поки що способом створюються зв'язки і відносини між образами – енграмами пам'яті, а сам розумовий процес зводиться до перебудов цієї структури. При цьому діє і мінімізація – адже ми завжди намагаємось уявити сукупність фактів у якомога стислішому вигляді; раніше це називали принципом економії мислення.

Взагалі, потреба в розвитку якоїсь "нової математики і логіки" назріла. Як вказували батьки кібернетики і теорії систем Джон фон Нейман і Людвіг фон Берталанфі, "логіка буде змушена зазнати метаморфози і перетворитися в неврологію набагато більшою мірою, ніж неврологія – у розділ логіки", і "вже давно робляться спроби створити "гештальт-математику", в основі якої лежала б не кількість, а відношення, тобто форма і порядок".

7.5. Мозок і комп'ютер

ЕОМ може зберігати в пам'яті будь-яку кількість відомостей (навіть абсолютно безглуздих) і робити з ними мільйони дій за секунду. Спершу сподівалися, що ці достоїнства вже гарантують високий інтелектуальний потенціал, але незабаром з'ясувалося, що в широкій поінформованості не обов'язково таїться мудрість. Адже, як ми бачили, розум – здатність не відкидати погані варіанти, а знаходити хороші, чого примітивним перебором не досягнеш.

Людина не запам'ятає великого обсягу неорганізованої інформації (на зразок телефонного довідника), зате знання у неї в голові добре структуровані і взаємопов'язані. Вони найбільшою мірою відбивають істотні сторони реальності: набори маршрутних "карт" ув'язані між собою по вертикалі і горизонталі, кожне поняття оточене його "асоціативною аурою" (Д. С. Лихачов). Це багатство зв'язків дозволяє вилучати тільки потрібні для справи відомості, а з них уже конструювати потрібне рішення.

Знаннями про світ, моделлю світу необхідно наділити і комп'ютер. Для цього в нього зараз уводять набір "сценаріїв". Сценарій – це загальний каркас, стереотип, котрий щоразу повинен наповнюватися конкретним змістом. Розпізнавши ситуацію, машина відшукує відповідний сценарій, після чого сама ставить питання й уточнює для себе відсутні деталі.

Це нелегко зробити, коли врахувати, що запас таких шаблонів у людини воістину колосальний – у них кристалізується досвід усього попередньої життя. Кожне явище ми бачимо в багатьох зрізах і ракурсах, а деякі речі, наприклад просторові співвідношення, засвоюються несвідомо, в ранньому дитинстві.

Але найголовніша відмінність у тому, що мозок оперує безпосередньо тими ємними образами, які в ньому виникли, тобто йому не потрібно щораз опускатися до найпростіших операцій. Значить, образне мислення не відділене від пам'яті, де ці образи якось відбиті, і одночасно з перебудовою пам'яті самоорганізується, налаштовується на щойно створену мову і "процесор". Це дуже важко відтворити насамперед тому, що фізичні принципи нейрологічної пам'яті не розкриті. Зараз популярна аналогія між оптичними голограмами і енграмами пам'яті (розподіленість по носієві, величезна ємність, асоціативність). На цій подібності намагаються будувати думаючі машини незвичайного типу – оптоелектронні, у яких зберігатися й оброблятися будуть не числові коди всіх понять, а образи – голограми.

Інший напрямок – створення ніби аналога нейронної мережі з великого масиву простих ЕОМ. Хоча кожна з них виконує нескладну функцію, усі разом вони маніпулюють цілими комплексами станів. Знову виходить щось схоже на образне мислення.

Так чи інакше, але комп'ютери повинні навчитися, як говорив ще один патріарх кібернетики, Клод Шеннон, "виконувати природні операції з образами, поняттями і неясними аналогіями, а не послідовні операції з десятирозрядними числами". Робота думки спрямовується певними цільовими настановами, мотивацією. Сама мета стає тим вершинним образом, котрий направляє пошук засобів для її досягнення.

У нас закладено потребу одержати нові враження (почуття інформаційного голоду), а також стиснути їх, охопити одним поглядом. Імовірно, ці установки треба внести в машину, щоб зробити її такою, котра активно пізнає. Настане день, коли інтуїтивне мислення, пов'язане з невідомими поки що механізмами пам'яті, теж буде реалізовано у вигляді електронних чи якихось інших схем. Поступово штучний інтелект почне доганяти, а потім і перевершувати свого творця у розв'язуванні різних задач, грі в шахи тощо. І буде ставати все більш очевидним, що головна різниця – не у властивостях мислення як такого, а в тому, що людина наділена особистішими властивостями, у першу чергу свідомістю. "Людина знає, що знає".

Чи зможе машина перебороти і цей рубіж? Коли вона навчиться сама утворювати нові поняття, то чи рано пізно прийде до поняття "комп'ютер". А потім – ефект дзеркала: знаючи, що таке дзеркало, і бачачи в ньому своє відображення, вона прийде до розуміння свого "Я".