Концепції сучасного природознавства - Карпов Я. С. - 2.3.6 Перші держави в Індії

Іранське нагір'я, тобто землі на захід від Індостанського півострова, де розташувалися сучасні Іран та Афганістан, у найдавніші часи заселяли еламіти, споріднені за мовою з дравідами. У північних і західних областях нагір'я проживали, ймовірно, племена, мова яких була близькою до групи сучасних кавказьких мов. У першій половині III тис. до н.е. в південно-західному секторі сучасного Ірану, на спекотній рівнині, утвореній відкладами річок Карун і Керхе, виникли міста-держави (або нові держави), очевидно, на зразок тих, що існували в Шумері. Наймогутнішим серед них було місто Сузи. На західних схилах Іранського нагір'я наприкінці III тис. до н.е. виникають добре укріплені міста, що стали пізніше ядрами утворення дрібних гірських держав. Великі, але поки що не укріплені селища землеробів існували в той час і в південній частині нинішньої Туркменії. До середини III тис. до н.е. на південному заході Середньої Азії, у долинах Мургаба й Зеравшану, на території Афганістану виникли великі поселення, що мали площу в десятки гектарів, із забудовою міського типу. Очевидно, у II тис. до н.е. навколо них було споруджено й міські стіни. Однак в епоху бронзи процес утворення класового суспільства, який розпочався по всьому Іранському нагір'ю (в Ірані й Афганістані), а також у Південній Туркменії, так і не знайшовши завершення, змінився на період занепаду. Причини його не зрозумілі. Найдавніші культури Ірану та Азії залишаються для нас усе ще загадковими; археологічні дані про них недостатні.

2.3.6 Перші держави в Індії

Цивілізація півострова Індостан виникла пізніше, ніж єгипетська й шумерська, але майже на тисячоліття раніше, ніж китайська. У стародавній період Індією (Інд-ською країною) називалася вся територія на схід від річки Інд. Нині тут розташовані держави Пакистан, Індія, Непал і Бангладеш. За своїми розмірами давня Індія була приблизно такою, як Єгипет, Месопотамія, Мала Азія, Іран, Сирія, Фінікія і Палестина, разом узяті, і, природно, відзначалася великою різноманітністю природних умов. Усю країну можна поділити на три основні області, географічні відмінності яких наклали відбиток і на історію їх мешканців:

1) Індська (північно-західна), що включає долину річки Інд з притоками і прилеглі гірські райони. Тут клімат сухий і жаркий;

2) Ганзька (північно-східна), що охоплює долину річки Ганг із притоками, прилеглі передгір'я Гімалаїв і гірські райони Центральної Індії. Тут клімат жаркий і вологий. Аж до кінця II тис. до н.е. це був район з густою рослинністю (джунглями);

3) Деканська (південна), до складу якої входить півострівна частина. Відрізняється складним рельєфом, жарким кліматом, нерівномірною кількістю опадів, але навіть у посушливій внутрішній частині опадів випадає не менше ніж 700 мм на рік.

2.3.7 Стародавній Китай

На території Китаю, починаючи з епохи кам'яного віку, жила велика кількість різних етнічних спільнот. Вони створили свої самобутні культури; до того ж екологічні фактори зумовили виникнення на цих територіях цілого комплексу стійких етнокультурних ареалів, які за масштабами можна порівняти із цілими країнами. Лише завдяки синтезу цих культур протягом століть сформувався той дивний культурно-історичний феномен, який ми називаємо китайською цивілізацією.

Стародавній Китай займав усю територію на схід від нагір'їв Тибету, на південь від Манчжурії і Кореї, на північ від гірських районів, що відокремлюють Китай від Індокитаю. У давні часи цей Китай етнічно поділявся на дві частини: північну, що тяжіла до басейну Хуанхе, і південну — від долини Янцзи до берегів Південно-Китайського моря. Китай - одна з прабатьківщин землеробства й скотарства. Територія Китаю — один з ареалів виникнення й формування східної гілки Homo Sapiens.