Облік у зарубіжних країнах - Губачова О.М. - 1.3. Загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах базується на основних принципах, які були вироблені світовою практикою бухгалтерського обліку. Принципи - це базові концепції, що закладаються в основу відображення в обліку та звітності господарської діяльності підприємства, його активів, зобов'язань, власного капіталу, доходів, витрат і фінансових результатів.

Процес економічної інтеграції у світовому масштабі, інтернаціоналізація економіки і бізнесу привели до необхідності інтернаціоналізації та стандартизації обліку, який вважається мовою всього бізнесу. Інформаційне взаєморозуміння є важливою передумовою успішного розвитку бізнесу, економічної інтеграції країн. Тому знання загальноприйнятих принципів бухгалтерського обліку є умовою його вивчення та використання.

Такими широко визнаними фахівцями західних країн принципами бухгалтерського обліку є:

1. Автономність компанії, її цілісність (Entity)

2. Грошовий вимір (Money measurement)

3. Функціонуюче підприємство (Going concern)

4. Собівартість (Cost)

5. Реалізація (Realization)

4. Нарахування (Accruals)

7. Відповідність (Matching)

8. Періодичність (Periodicity)

9. Постійність (Consistency)

10. Обачність (обережність) (Prudence). В деяких джерелах цей принцип називають принципом консерватизму

11. Подвійність (The dual aspect concept)

12. Суттєвість (Materiality)

13. Припущення про стабільність валюти (The assumption of the stability of currency).

Розглянемо, як трактується кожен із принципів міжнародною практикою.

1. Автономність компанії (Entity)

Компанія повинна бути юридично самостійною відносно свого власника. Розрахункові рахунки власника та фірми - розмежовані і відповідальність за зобов'язаннями один одного не пересікається. Отже, капітал, інвестований у підприємство, є не тільки активами цього підприємства, а також мірою заборгованості власнику.

Цей принцип залишається незмінним в сучасному обліку, і власник зображується як такий, що має право як на капітал, інвестований у справу, так і на прибуток, отриманий в результаті господарської діяльності. Бухгалтерський та юридичний зв'язок між компанією та її власником відображений у Балансі, статті якого характеризують активи і зобов'язання компанії і, відповідно, її фінансовий стан та добробут.

Приклад. Mr. М. Soap отримав спадщину $30 000 і вирішив відкрити власну справу перукарню. Розрахунки показали, що для цього йому вистачить $10 000. 01.04.X0 року було вирішено відкрити салон "М. Soap - Ladies Hairdresser" і відкрити рахунок у банку. Фінансовий стан фірми на 01.04.X0 року в бухгалтерському обліку відображався так:

У цьому спрощеному Балансі відображено, що підприємство має у розпорядженні активів на $10 000 і зобов'язання перед Mr. М. Soap у сумі його вкладень. Таким чином, принцип автономності компанії, її незалежності розмежовує майно підприємства ($10 000) і майно власника ($20 000). Цікавим аспектом цього принципу є те, що за законом, у разі банкрутства, власники приватних підприємств та товариств відповідають усім своїм майном за борги підприємства.

У разі створення корпорації, її власний капітал формується за рахунок випущених акцій. Власники акцій беруть на себе ризик збитків у межах придбаних акцій, але не відповідають за борги корпорації.

Приклад. Компанія Multiform Toys була зареєстрована як компанія з виробництва дитячих іграшок. Для початку діяльності необхідно було $100 000, і засновники вирішили випустити 100 000 звичайних акцій по $1,з яких самі придбали 25 000 акцій. Якщо уявити, що всі акції були продані, то Баланс компанії виглядатиме так:

Отже, у Балансі вказується вся вартість, інвестована як засновниками, так і акціонерами. Хоча засновники і володіють капіталом у сумі $25 000, компанія має грошових коштів на $100 000. Й зобов'язання перед акціонерами становлять також $100 000, але вони не несуть відповідальності за борги компанії.