Вікова і педагогічна психологія - Поліщук В.М. - Лекція 2. Особливості психічного розвитку учнів середнього шкільного віку

Дайте дитині дозріти в дитинстві.

Ж.-Ж. Руссо

1. Анатомо-фізіологічна перебудова організму та психічний розвиток. Акселерація та її причини (П.В. Василик, Т.В. Карсаєвська, І.С. Кон, А.Є. Личко та ін.).

2. Соціальна ситуація розвитку в підлітковий період. Передумови переходу в підлітковий вік: самосвідомість, Я-концепція, самооцінка, рефлексія, моральні засади поведінки. Розвиток Я і набуття ідентичності. Почуття дорослості. Самооцінка і рівень домагань. Провідна діяльність.

3. Поведінкові прояви (реакція емансипації, хоббі-реакція, реакція групування).

4. Емоційно-вольовий розвиток. Прагнення до самовиховання. Формування систем потреб, інтересів і мотивів, їх зміст і структура. Особливості соціальної поведінки в середньому шкільному віці. Прояви батьківської влади в спілкуванні (М. Кле). Морально-етичні погляди підлітків.

5. Розвиток сенсорних процесів. Формування спостережливості. Розвиток уваги і пам'яті, логічного мислення, мови і мовлення.

6. Характер підлітків та психологічні причини їхньої інфантильності. "Важкий підліток" як дискусійна проблема вікової психології. Розвиток здібностей і творчої активності підлітків.

Анатомо-фізіологічні особливості.

Інтенсивне збільшення довжини і маси тіла (після 12 років у дівчат знижуються темпи росту, а з 14 років - темпи збільшення маси тіла). Ріст дівчат і хлопців відбувається в основному внаслідок подовження кінцівок. Ріст грудної клітки відстає від збільшення маси тіла. Водночас індивідуальні відмінності є досить значними: підлітки часто виглядають незграбно; як правило, соромляться власної зовнішності. Продовжується окостеніння скелета. Невідповідність, нерівномірність розвитку серцево-судинної системи. Посилена діяльність органів внутрішньої секреції призводить до деяких розладів кровообігу: підвищення кров'яного тиску, напруженості серцевої діяльності і, як наслідок, до головних болів, слабкості, швидкої втомлюваності, тимчасових порушень у роботі центральної нервової системи.

Традиційним предметом уваги щодо підлітків була акселерація (Е. Кох, 1935) як прискорений ріст та фізичний розвиток дітей порівняно з попередніми поколіннями. Ця проблема виокремилася в XIX ст. (Робертс, 1876) і для багатьох учених здавалася вихідною позицією в Поясненні психології зростаючої особистості. Порівняльні антропометричні дослідження, проведені в 30-х роках XIX та на початку XX ст., довели, що процес акселерації охопив населення всіх економічно розвинених країн. Однак, як показали наступні події, вивчення цього явища мало сприяло виокремленню пріоритетних завдань, розв'язання яких допомогло б зрозуміти закономірності вікового розвитку підлітків. Крім прискорених процесів дозрівання, знижуються процеси старіння, особливо у сфері інтелектуальної діяльності, унаслідок чого розширюється віковий діапазон зрілості, потенціал працездатності. З 80-х років XX ст. відзначається уповільнення акселераційних явищ, що свідчить про відносну стабілізацію темпів розвитку дітей, які народжуються в кінці XIX - на початку XX ст. Підлітковий вік - це:

1) перехідний період від дитинства до дорослості, сутність якого полягає у втраті дитячого статусу та прагненнях досягти статусу дорослої людини;

2) інтенсивний час статевого розвитку, який детермінує особливості особистісного зростання;

3) період формування моральних понять, принципів, уявлень, переконань, якими особистість починає користуватися у власному житті.

Центральне біологічне новоутворення - статеве дозрівання: 1) негативна фаза:

а) витягування тіла і можлива диспропорційність в розмірах його частин;

б) порушення координації рухів;

в) загальмовується мова та реакції на подразники;

г) високий рівень втомлюваності та низький рівень працездатності;

д) підвищена збудливість нервової системи (руховий неспокій);

е) соматичні зміни (наприклад, ортостатичні запаморочення); ж) анемізація як знекровлення мозку;

з) висока можливість викривлення хребта (сколіоз) тощо;

2) позитивна фаза:

а) встановлюється баланс між нервовими центрами і статевими залозами;

б) розвиваються вторинні статеві ознаки;

в) формується статевий потяг і оцінка власної зовнішності;

г) дівчата випереджають у розвитку хлопців на 2-4 роки;

д) відзначаються неадекватні реакції на критичні зауваження (наприклад, анорексія (від грец. аn- заперечення orexis- апетит) як відмова від їжі, передусім, у дівчаток, тощо).

Особливості прояву статевого дозрівання:

1) акселерати (ранньозрілі);

2) діти з оптимальним розвитком (відповідають середнім показникам вікового фізичного зростання);

3) ретарданти(пізньозрілі), які, як правило, через 2-3 роки після кризи 13 років наздоганяють ровесників.

Статеве дозрівання розпочинається і закінчується раніше, Ніж завершується загально органічний розвиток підлітка, і раніше, ніж завершується власне соціально-культурне становлення. Невідповідність психічного і біологічного розвитку, підвищена збудливість центральної нервової системи можуть викликати афективні стани, хворобливі реакції на зауваження, хизування недоліками, збільшення немотивованих вчинків, можливість проявів асоціальної поведінки, потяг і здатність до героїчних учинків, тобто статеве дозрівання спричиняє низку виховних проблем.

Акселерати здаються оточенню більш зрілими, їм не доводиться виборювати бажаний статус у групі. Вони користуються повагою ровесників і довір'ям дорослих, які надають їм свободу дій, тобто мають можливість швидше і ефективніше розв'язувати власні проблеми. Водночас вони комфортніші за ретардантів, які сприймаються як "менші" (фізично і психічно) і тому виявляють значну соціальну активність, щоб привернути до себе увагу.

Основні погляди на сутність статевого дозрівання:

1) концепція біологічного змісту: упоратися з особливостями статевого дозрівання практично неможливо;

2) концепція соціального змісту: труднощі, пов'язані зі статевим дозріванням, також пояснюються взаєминами дітей з дорослими (дослідження індіанських племен М. Мід (1901-1978); Р. Бенедикт(1887-1948)).