Вікова психологія - Павелків Р.В. - Інші види діяльності в молодшому шкільному віці

З початком навчання у школі змінюється соціальна ситуація, але внутрішньо, психологічно дитина залишається ще в дошкільному дитинстві. Основними видами діяльності для дитини продовжують залишатися гра, малювання, конструювання. Навчальна діяльність тільки починає розвиватися.

Довільне управління діями, яке необхідне в навчальній діяльності, дотримання правил можливе спочатку, коли дитині зрозуміла близька мета і коли вона знає, що час її зусиль обмежений малою кількістю завдань. Тривале напруження довільної уваги до учбових дій втомлює дитину. Якщо з самого початку навчання в школі відразу поставити дитину в умови власне навчальної діяльності, це може призвести або до того, що вона швидко включиться в навчальну діяльність (в цьому випадку готовність до навчання вже сформувалася), або до того, що вона розгубиться перед непосильними навчальними задачами, втратить віру в себе, почне негативно ставитися до школи і до учіння. На практиці обидва варіанти є типовими: число дітей, готових до учіння, і число дітей, для яких навчання у певних умовах виявляється непосильним, досить велике.

Спроби пристосувати дітей до навчальної діяльності через гру, ігрові форми, привносячи в заняття елементи сюжетних або дидактичних ігор, себе не виправдовують. Таке "навчання" привабливе для дітей, але воно не сприяє переходу до власне навчальної діяльності, не формує у них відповідального ставлення до виконання навчальних завдань, не розвиває довільних видів управління діями. В умовах навчальної діяльності дитину слід підводити до розуміння того, що це зовсім інша діяльність, ніж гра, і вона ставить перед дитиною справжні, серйозні вимоги, щоб вона навчилася реально змінювати саму себе, а не символічно.

Діти повинні навчитися розрізняти ігрові і навчальні завдання, розуміти, що учбове завдання на відміну від гри обов'язкове, його необхідно виконати незалежно від того, хоче дитина це зробити чи ні. Вона сама по собі неповинна усуватися зі сфери активного життя. Гра в молодшому шкільному віці не тільки не втрачає свого психологічного значення як бажана діяльність, але продовжує розвивати психічні функції дитини, перш за все уяву, навички спілкування в іграх за правилами, в інтелектуальних іграх. Крім того, гра як вільна діяльність має для дитини релаксуюче почуття вільного волевиявлення.

Діти в молодшому шкільному віці насолоджуються грою, почуттям володіння численними ігровими діями. На початку формування навчальної діяльності дитиною може керувати виключно ігровий мотив. У цьому випадку важливо проконтролювати характер мотивів і організувати умови для формування навчальних мотивів. Коли дитина приходить до школи, мотивом її діяльності часто не є зміст навчальної діяльності. Вона може виконувати вказівки вчителя з почуття несвободи за відсутності батьків, з ігрового мотиву тощо. Лише поступово вчитель і сім'я підводять дитину до розуміння того, що учіння повинне здійснюватися так, щоб його мотив відповідав змісту, якому дитину вчать.

Для формування навчальних дій дуже важливо вчити дитину на осягнених нею видах діяльності, наприклад на малюванні. Заняття повинні будуватися таким чином, щоб поступово переключати увагу дитини з результату виконуваних дій на спосіб одержання цього результату, тобто від практичних дій до учбових. Для цього слід організувати спільне виконання завдань двома або кількома дітьми і здійснювати контроль за результатом дії. Діти повинні засвоїти дії контролю як навчальні дії.

Навчальний мотив, прагнення оволодіти способами учбової діяльності, контроль та інші навчальні дії поступово стають досягненнями дитини, і вона психологічно входить в навчальну діяльність. Коли дитина явно "переростає" гру, починає віддавати перевагу виконанню навчальних завдань і читанню книг, слід повернути їй гру як цінність людської культури на новому рівні розвитку, пам'ятаючи про релаксуюче значення.