Вікова психологія - Павелків Р.В. - Модель поведінки "Вундеркінди"

Дж.Віткін і Г.Шихі виокремлюють три основні моделі поведінки чоловіків:

Модель поведінки "Нестабільні"

Чоловіки, які нездатні намітити чіткі внутрішні орієнтири в молодому віці. Вони здатні лише на обмежені емоційні переживання, не мають сформованого уявлення про те, яка професія їх приваблює, не прагнуть до стабільності.

Суть кризи: люди, які обрали таку модель поведінки, поступово деградують і руйнують себе. Внутрішній досвід цього періоду розвитку має хаотичний характер, а зовнішня структура нестабільності може зберігатися протягом шести-семи років.

В деяких чоловіків продовження "експериментів юності" має позитивний характер - в тому випадку, якщо допомагає формувати основу для подальшого вибору. Чоловіки, які починають дорослість з "нестабільною" моделлю поведінки, до тридцяти років відчувають сильне бажання визначити особисті цілі і зв'язки.

Модель поведінки "Закриті"

Найбільш поширена категорія. Чоловіки, які мирно, без криз та самоаналізу, визначають чіткі орієнтири на початку молодості. Люди, які дотримуються такої моделі поведінки надійні, однак, легко піддаються впливу та зовнішньому тиску. В пошуках ранньої стабільності вони часто не вдаються до серйозної оцінки системи цінностей, яка знаходиться в основі їх цілей.

З настанням кризи тридцяти років, вони можуть шкодувати про те, що не використали молоді роки для досліджень різних аспектів навколишнього світу. Частина чоловіків, які мають сміливі, незаангажовані погляди на життя можуть використати перехід до тридцятилітнього віку для руйнування шаблонного "почуття обов'язку", якщо кар'єрне становище їх не влаштовує.

Модель поведінки "Вундеркінди"

Чоловіки, які рано досягають успіху, раніше ніж однолітки долають тяжкі професійні випробування. Завжди зосереджені на роботі, в них рано зникає межа між професійною реалізацією і особистим життям.

Суть кризи: такі чоловіки бояться визнати, що вони чогось не знають, у чомусь некомпетентні. Вони бояться встановлювати близькі стосунки з іншими людьми, відчувають недовіру та тривогу, через те, що хтось зможе маніпулювати ними, дізнавшись у тісному спілкуванні про їх слабкі сторони. Дослідники стверджують, що така тривога пов'язана з образом батьків чи інших значущих у дитячі роки дорослих, які в ранні вікові періоди викликали в них почуття безпорадності та невпевненості в собі.

Криза середини життя

Це психологічний феномен, який переживає людина у віці 40-45 років, він полягає у критичній оцінці та переоцінці основних життєвих досягнень, що були здійснені до цього часу. На жаль, досить часто ця переоцінка призводить до розуміння того, що "життя прожите безглуздо, час вже втрачено". У результаті, в настрої починають домінувати депресивні елементи.

Як стверджував К.Юнг, чим ближче середина життя, тим більше людина переконується в правильності обраних ідеалів, принципів поведінки. Однак, дуже часто соціальне ствердження відбувається за рахунок втрати цілісності особистості, гіпертрофованого розвитку однієї з сторін. Окрім того, певна частина людей намагається перенести психологію фази молодості через поріг зрілості. Тому в 35-40 років збільшується кількість депресій, або навіть невротичних розладів, які свідчать про початок кризи. На думку К.Юнга, сутністю даної кризи є зустріч людини із своїм несвідомим. Однак, для того, щоб людина могла зустрітися зі своїм несвідомим, вона повинна здійснити перехід від екстенсивної позиції до інтенсивної, від прагнення розширити і завоювати життєвий простір - до концентрації уваги на своїй самоті. Тоді друга половина життя стане періодом досягнення мудрості, кульмінацією творчості, а не відчаю та неврозів.

Подібні погляди стосовно сутності кризи середини життя висловлював Б.Лівехуд. Він називав вік 35-45 років своєрідною точкою, де життєві шляхи починають розходитися. Один з шляхів - це поступова психічна інволюція людини відповідно до її фізичної інволюції. Інший - продовження психічної еволюції, незважаючи на фізичну інволюцію. Вибір першого чи другого шляху визначається мірою розвитку духовного начала людини. Тому наслідком кризи повинно стати звернення людини до свого духовного розвитку, і тоді період після кризи стане часом продовження інтенсивної еволюції. В іншому випадку, людина стає "трагічною особистістю", яка відчуває ностальгію за минулими часами, вбачає загрозу у всьому новому.

Великого значення кризі середини життя надавав Е.Еріксон. Вік 30-40 років він називав "десятиліттям фатальної межі", головними проблемами якого є зниження фізичних можливостей, життєвої енергії та зменшення сексуальної привабливості. В цьому віці, як правило, з'являється усвідомлення невідповідності мрій, життєвих цілей людини її реальному становищу. Успішне вирішення кризи, за Еріксоном, призводить до формування у людини генеративності (продуктивності), яка включає прагнення людини до зростання, турботу про наступне покоління і власний внесок у розвиток життя на Землі. Протилежний процес - зупинка розвитку (стагнація), яка супроводжується почуттям спустошеності та регресією.

М.Пек, звертає особливу увагу на труднощі переходу від однієї стадії життя до іншої. Основною причиною цього він визначає болісний процес відмови від звичних ідей, методів роботи, а також позицій оцінки навколишнього світу. Тому більшість людей намагаються зачепитися за старі стереотипи мислення та поведінки, відмовляючись вирішувати завдання кризи. Страх змін ускладнює або робить неможливим успішне завершення її.

Частина людей у ранній дорослості вважають, що найкращі роки вже позаду, а майбутнє сприймається як "чорна діра", в якій доведеться пробути принаймні двадцять років свого життя.

На думку тих, хто розділяє цю позицію, ріст і розвиток людини припиняється тоді, коли починається середня дорослість. Людині в цей період доведеться розпрощатися з юнацькими мріями та планами професійної кар'єри, сімейного життя і особистого щастя. Якщо молодість - це надія, то середина життя - це зупинка і тривога, що пов'язані з втратою здоров'я і можливістю реалізуватися в цьому житті.

Поступова втрата фізичних сил і привабливості - одна з головних проблем, з якою зустрічається людина в роки кризи середнього віку і пізніше. Для тих, хто в молодості занадто покладався на свої фізичні можливості, середній вік може стати періодом тяжкої депресії.

Ще одне з головних питань середнього віку - це сексуальність. У людини середнього віку часто змінюються сексуальні інтереси, потреби і можливості. Багато людей бувають вражені тим, наскільки важливіше значення мала сексуальність у їх стосунках з людьми, коли вони були молодшими.

Г.Крайг стверджує, що вдале досягнення зрілості в середньому віці вимагає значної "емоційної гнучкості" - здатності змінити емоційний внесок у відносини з різними людьми і різними видами діяльності. Емоційна гнучкість необхідна в будь-якому віці, але саме в середньому, коли помирають батьки, зростають і покидають дім діти, вона стає надзвичайно важливою.

Інший, теж необхідний вид гнучкості - це гнучкість мислення. Для людей зрілого віку характерна тенденція до зростання ригідності поглядів і дій, складність прийняття нових, свіжих ідей. Цю закритість розуму необхідно подолати, інакше вона може перерости в нетерпимість і фанатизм. Окрім того, жорсткі установки призводять до помилок і нездатності творчого мислення. Успішне завершення кризи, як правило, включає зміну формулювання ідей в рамках зваженої і більш реалістичної позиції, а також усвідомлення обмеженості часу життя кожної людини. Чоловік (або дружина), друзі та діти набувають більшого значення, в той же час, власне "Я" поступово втрачає свій винятковий статус. Підсилюється тенденція задовольнятися тим, що є та менше думати про те, що навряд чи колись вдасться досягти.

В середньому віці як чоловіки, так і жінки переглядають власні цілі й аналізують міру виконання поставлених перед собою завдань.

М.Фарел та С.Розенберг, аналізують ставлення чоловіків до особливостей середини життя, виокремлюють чотири основні шляхи розвитку в цьому віці, які відображають мотиваційну спрямованість.

Трансцендентно-генеративний чоловік проходить мотиваційну кризу практично непомітно, оскільки більша частина його бажань і потреб втілилися в життя. Для такої людини середина життя може бути часом реалізації своїх можливостей і досягнення нових цілей.

Псевдорозвинутий чоловік, ззовні, неначе справляється зі своїми проблемами та робить вигляд, що все, що відбувається, його влаштовує і знаходиться під його контролем. Насправді він, як правило, відчуває, що втратив правильний напрямок реалізації, зайшов в глухий кут, втомився та зневірився.

Розгублений чоловік вважає, що весь його світ починає руйнуватися. З одного боку, він нездатний відповідати вимогам, які ставить перед ним суспільство, а з іншого - його власні потреби залишаються незадоволеними. Для одних чоловіків криза середини життя може бути тимчасовим періодом невдач; для інших може стати початком неперервного падіння.

Знедолений. Г.Крайг описуючи такий шлях розвитку, стверджує, що він характерний для людини, яка була нещасною та покинутою більшу частину життя. Зазвичай, такі чоловіки не в змозі впоратися з кризовими проблемами.

Більшість дослідників погоджуються з думкою, що суспільство примушує чоловіків відповідати єдиному зразку успіху та мужності і більшість чоловіків намагаються відповідати такому зразку. Низка проблем виникає у чоловіків в середині життя саме через те, що їм доводиться змиритися з думкою, що вони не відповідають цьому зразку, або через те, що вони були змушені відмовитися від багатьох своїх бажань, намагаючись йому відповідати.

Криза середини життя у жінок також має свої особливості. Це важливий перехідний період приблизно для третини жінок, припадає на пост-батьківський відрізок життя, коли діти вже виросли.

Аналіз структури мотиваційної сфери жінок середнього віку показує зміни життєвих цілей, установок і цінностей, пов'язаних з сімейним циклом і етапами професійного шляху. Це означає, що значущі події сімейного і професійного циклів мотивують вибір певного статусу і образу життя жінки середнього віку.

Так, жінка, яка відкладає народження дитини до сорока років, часто робить це, щоб досягти кар'єрних успіхів; і, навпаки, жінка, що рано вийшла заміж і має дорослих дітей, отримує багато вільного часу, щоб зайнятися собою, своїм вдосконаленням в особистому та професійному плані.

Вікові зміни не такі значущі для формування мотиваційної структури жінки, як сім'я та робота. Однак, для неї вони важливіші, порівняно з чоловіками. Більш болісно жінки сприймають фізичне старіння. Тому збереження фізичної форми і зовнішньої привабливості є однією з основних потреб для багатьох жінок після сорока років.

Криза середини життя, так само як інші вікові кризи, пов'язані з депресивними переживаннями. Це може бути зниження інтересу до всіх життєвих подій, апатія; людина може відчувати зниження чи відсутність енергійності, її доводиться просто примушувати ходити на роботу і виконувати звичні справи. Особливе місце в депресивних переживаннях посідає тривога стосовно свого майбутнього, яку часто намагаються приховати тривогою за дітей, долю країни тощо. Іноді депресивні переживання концентруються на втраті сенсу й інтересу до життя.

Часто можна зустріти проекцію особистісної кризи на своє оточення: соціальну обстановку в країні, сімейну ситуацію. Деякі жінки в цей період заповнюють внутрішню порожнечу народженням ще одної дитини. Люди, які мають високий рівень розвитку рефлексії, намагаються осмислити свій стан, розуміють, що причина приховується не в оточенні, а в них самих. В цьому випадку можливе осмислення власних досягнень, переоцінка цінностей.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абрамова Г. С. Возрастная психология: учеб. пособие для студ. вузов / Г. С. Абрамс а. - М. : Академ. проект, 2000. -624 с.

2. Абульханова К. А. Детство. Юность. Молодость / К. А. Абуль-ханова, А. Н. Славская ; Рос. акад. образования, Моск. психо-лого-соц. ин-т. - М. : Изд-во МПСИ, 2010.-369 с.

3. Вікова та педагогічна психологія : навч.посіб./ О. В. Скрип-ченко, Л. В. Долинська, 3. В. Огороднійчук та ін. 2-ге вид. -К.: Каравела, 2009. - 400 с.

4. Возрастная и педагогическая психология: учеб. пособие для студ. вузов / под ред М. В. Гамезо. - М. : Пед. о-во России, 2003.-512 с.

5. Волков Б. С. Психология юности и молодости: учеб. пособие для вузов / Б. С. Волков. - М. : Трикста: Акад. проект, 2006. -254 с.

6. Крайг Грэйс. Психология развития / Г. Крайг; пер. с англ. Н. Мальгина. - 7.изд., междунар. - СПб.: Питер, 2003. - 988 с.

7. Кулагина И. Ю. Возрастная психология. Развитие человека от рождения до поздней зрелости: учеб. пособие для студ. высш. спец. учеб. заведений / И. Ю. Кулагина, В. Н. Колюцкий. - 2-е изд. - М.: Сфера, 2008. - 464 с.

8. Обозов Н. Н. Возрастная психология: юность и зрелость / Н. Н. Обозов ; Акад. психологии, предпринимательства и менеджмента. - СПб.: СаиВеда, 2000. - 135 с.

9. Регуш Л. А. Проблемы психического развития. От рождения до пожилого возраста / Л. А. Регуш. - СПб. : Речь, 2006. -318с.

10. Савчин М. В. Вікова психологія : навч. посіб. / М. В. Савчин, Л. В. Василенко. - 2-ге вид., стер. - К.: Академвидав, 2009. -360 с.

11. Солдатова Е. Л. Психология нормативных кризисов взрослости и их предупреждение / Е. Л. Солдатова. - Челябинск, 2005.-281 с.

12. Фельдштейн Д. И. Психология развития человека как личности: избранные труды: В 2 т. / Д. И. Фельдштейн ; РАО; Моск. психолого-соц. ин-т. - М.: Изд-во МПСИ, 2005. - 455 с.

13. Холодная М. А. Психология интеллекта: парадоксы исследования / М. А. Холодная ; РАН; Ин-т психологии. Межвуз. центр по проблемам интеллектуального развития личности. -М., 1997.-391 с.

14. Хухлаева О. В. Психология развития: молодость, зрелость, старость: учеб. пособие для студ. вузов / О. В. Хухлаева. -М.: Академия, 2002. - 202 с.

15. Шаповаленко И. В. Возрастная психология (Психология развития и возрастная психология) / И. В. Шаповаленко. - М. : Гардарики, 2005 - 349 с.

16. Швалб Ю. М. Возрастная психология: учеб. пособие для студ. вузов / Ю. М Швалб., И. Ф Муханова ; Киев. нац. ун-т им. Т. Г. Шевченко; Макеев, экономике-гуманитар, ин-т. Донецк: Норд-пресс, 2005. - 304 с.

17. Шихи Г. Возрастные кризисы ступени личностного роста: пер. с англ. / Г. Шихи. - СПб.: Каскад, 2005. -434 с.

18. Щотка О. П. Вікова психологія дорослої людини : навч. посіб. / Ніжин держ. пед. ун-т ім. М. Гоголя. - Ніжин : РВВ НДПУ ім. М. Гоголя, 2001. - 194 с.